Бібліотека Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Електронний каталог бібліотеки Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки НДУ ім. Миколи Гоголя

Електронна бібліотека НДУ ім. Миколи Гоголя

Рідкісна книга

Ніжинська вища школа на сторінках ЗМІ

Електронний архів краєзнавчих періодичних видань

Електронний каталог бібліотеки Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Електронний каталог бібліотеки НДУ ім. Миколи Гоголя (14)

Електронна бібліотека НДУ ім. Миколи Гоголя (3)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>K=життєстійкість<.>

Загальна кількість знайдених документів : 55
Показані документи с 1 за 20

1-20 21-40 41-55

159.923:796.032-056.26(043.3)
Ш 19

Шамич, Олександр Миколайович.
Психологія самореалізації особистості в паралімпійському спорті [Рукопис] : дис. ... докт. психол. наук: 19.00.01 / О. М. Шамич ; наук. конс. Л. З. Сердюк ; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. - Київ, 2020. - 406 с. : табл. + 1 додатки 61 с. - Бібліогр.: с. 376-406 (321 назва). -

УДК

159.923:796.032-056.26(043.3)

Рубрики: Спортивна психологія
Психологія особистості з особливими потребами
Кл.слова (ненормовані):
паралімпійський спорт -- особистісні ресурси -- самореалізація -- чинники самореалізації -- самоорганізація -- життєстійкість -- психологічне благополуччя
Анотація: У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове розв'язання важливої наукової проблеми розроблення психологічних засад самореалізації особистості в паралімпійському спорті та сприяння повноцінній інтеграції людей з інвалідністю в суспільство. Представлено концепцію дослідження самореалізації особистості в паралімпійському спорті, методичне забезпечення діагностики й оптимізації особистісних ресурсів самореалізації осіб з інвалідністю. Обгрунтовано, що генеза самореалізації особистості паралімпійця зумовлена мотивом, що виражає опредмечування потреб в саморозвитку та самовираженні і визначає прагнення до розвитку свого потенціалу. Показано, що сучасний паралімпійський спорт дає людям з інвалідністю шанс використовувати резервні можливості організму та повноцінно інтегруватися в суспільство; спортивна діяльність дає змогу паралімпійцям задовольнити потреби приналежності до соціальної групи, потреби в самоствердженні інформаційні потреби та потреби у фізичному вдосконаленні. Комплексне дослідження психологічних засад самореалізації особистості в паралімпійському спорті показало, що заняття спортом надає можливість забезпечити ефективне функціонування людям з інвалідністю не лише в "Інваспорті", а й в інших сферах особистого та громадського життя. Обгрунтовано модель та методичне забезпечення дослідження самореалізації особистості паралімпійця. Виявлено комплекс взаємопов'язаних предметів особистості як структурних компонентів моделі самореалізації. Визначено психологічні особливості (загальні, вікові, статеві та залежно від рівня результатів) і чинники самореалізації паралімпійців (моральне задоволення від перемог на змаганнях; можливість особистісної самореалізації; можливість представляти на змаганнях свою країну, клуб, місто; спілкування з друзями, знайомими; можливість бути повноцінним членом суспільства; задоволення від тренувань, фізичних навантажень та перспектива закордонних поїздок). Встановлено, що психологічною основою самореалізації паралімпійців є прагнення до особистісного зростання; усвідомлення цілей власного майбутнього, відкритість новому досвіду, переживання відчуття реалізації свого потенціалу, позитивна самооцінка, прийняття себе з усіма перевагами і недоліками, упевненість в собі і власних силах, висока оцінка своїх можливостей, відчуття компетентності, наявність життєвих цілей і сенсу життя, довірливі взаємини з оточенням, розуміння того, що людські стосунки будуються на взаємних вчинках; самостійність, впевненість у своїх можливостях. На основі вивчення системних феноменів самореалізації паралімпійців - самоорганізації, життєстійкості та психологічного благополуччя - визначено психологічну природу та фактори мотивації самореалізації паралімпійців як феномена самодетермінації. Виявлено, що висока самоорганізації особистості паралімпійців грунтується на таких характеристиках, як прагнення до свободи і незалежності, прагнення до саморозвитку та самореалізації, потреба в досягненнях, визначеність цілей, осмисленість життя, здатність контролювати події життя, наполегливість, планомірність, цілеспрямованість, упевненість у собі і ласних силах, відчуття компетентності в управлінні повсякденними справами. Доведено, що предикторами, які мають найбільший вплив у прогностичній моделі життєстійкості паралімпійців як одного із ключових параметрів індивідуальної здатності людини до зрілих форм саморегуляції є самовираження, управління середовищем, самоорганізація та самоприйняття. Предикторами суб'єктивного благополуччя паралімпійців є осмисленість життя, самоприйняття, позитивні взаємини, особистісне зростання, що в контексті гуманістичної парадигми розкриває розуміння психологічного здоров'я особистості через розвиток і реалізацію її потенціалу. Отримані результати дослідження покладено в основу розроблення комплексної програми психологічного супроводу самореалізації паралімпійців, спрямованої на розвиток складових позитивного функціонування особистості - самопізнання, самоприйняття, самовираження, самоефективності, саморегуляції, автономії, осмисленості життєвих та професійних цілей, інтеріорризацію цінностей саморозвитку та самореалізації.

Утримувачі документа:
Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Бібліотека : Україна, 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2, тел.: +38(044)288-27-23

Дод.точки доступу:
Сердюк, Людмила Захарівна \наук. конс.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

159.923:796.032-056.26(043.3)
Ш 19

Шамич, Олександр Миколайович.
Психологія самореалізації особистості в паралімпійському спорті [Рукопис] : автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01 / О. М. Шамич ; наук. конс. Л. З. Сердюк ; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. - Київ, 2020. - 39 с. : табл. -

УДК

159.923:796.032-056.26(043.3)

Рубрики: Спортивна психологія
Психологія особистості з особливими потребами
Кл.слова (ненормовані):
паралімпійський спорт -- особистісні ресурси -- самореалізація -- чинники самореалізації -- самоорганізація -- життєстійкість -- психологічне благополуччя
Анотація: У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове розв'язання важливої наукової проблеми розроблення психологічних засад самореалізації особистості в паралімпійському спорті та сприяння повноцінній інтеграції людей з інвалідністю в суспільство. Представлено концепцію дослідження самореалізації особистості в паралімпійському спорті, методичне забезпечення діагностики й оптимізації особистісних ресурсів самореалізації осіб з інвалідністю. Обгрунтовано, що генеза самореалізації особистості паралімпійця зумовлена мотивом, що виражає опредмечування потреб в саморозвитку та самовираженні і визначає прагнення до розвитку свого потенціалу. Показано, що сучасний паралімпійський спорт дає людям з інвалідністю шанс використовувати резервні можливості організму та повноцінно інтегруватися в суспільство; спортивна діяльність дає змогу паралімпійцям задовольнити потреби приналежності до соціальної групи, потреби в самоствердженні інформаційні потреби та потреби у фізичному вдосконаленні. Комплексне дослідження психологічних засад самореалізації особистості в паралімпійському спорті показало, що заняття спортом надає можливість забезпечити ефективне функціонування людям з інвалідністю не лише в "Інваспорті", а й в інших сферах особистого та громадського життя. Обгрунтовано модель та методичне забезпечення дослідження самореалізації особистості паралімпійця. Виявлено комплекс взаємопов'язаних предметів особистості як структурних компонентів моделі самореалізації. Визначено психологічні особливості (загальні, вікові, статеві та залежно від рівня результатів) і чинники самореалізації паралімпійців (моральне задоволення від перемог на змаганнях; можливість особистісної самореалізації; можливість представляти на змаганнях свою країну, клуб, місто; спілкування з друзями, знайомими; можливість бути повноцінним членом суспільства; задоволення від тренувань, фізичних навантажень та перспектива закордонних поїздок). Встановлено, що психологічною основою самореалізації паралімпійців є прагнення до особистісного зростання; усвідомлення цілей власного майбутнього, відкритість новому досвіду, переживання відчуття реалізації свого потенціалу, позитивна самооцінка, прийняття себе з усіма перевагами і недоліками, упевненість в собі і власних силах, висока оцінка своїх можливостей, відчуття компетентності, наявність життєвих цілей і сенсу життя, довірливі взаємини з оточенням, розуміння того, що людські стосунки будуються на взаємних вчинках; самостійність, впевненість у своїх можливостях. На основі вивчення системних феноменів самореалізації паралімпійців - самоорганізації, життєстійкості та психологічного благополуччя - визначено психологічну природу та фактори мотивації самореалізації паралімпійців як феномена самодетермінації. Виявлено, що висока самоорганізації особистості паралімпійців грунтується на таких характеристиках, як прагнення до свободи і незалежності, прагнення до саморозвитку та самореалізації, потреба в досягненнях, визначеність цілей, осмисленість життя, здатність контролювати події життя, наполегливість, планомірність, цілеспрямованість, упевненість у собі і ласних силах, відчуття компетентності в управлінні повсякденними справами. Доведено, що предикторами, які мають найбільший вплив у прогностичній моделі життєстійкості паралімпійців як одного із ключових параметрів індивідуальної здатності людини до зрілих форм саморегуляції є самовираження, управління середовищем, самоорганізація та самоприйняття. Предикторами суб'єктивного благополуччя паралімпійців є осмисленість життя, самоприйняття, позитивні взаємини, особистісне зростання, що в контексті гуманістичної парадигми розкриває розуміння психологічного здоров'я особистості через розвиток і реалізацію її потенціалу. Отримані результати дослідження покладено в основу розроблення комплексної програми психологічного супроводу самореалізації паралімпійців, спрямованої на розвиток складових позитивного функціонування особистості - самопізнання, самоприйняття, самовираження, самоефективності, саморегуляції, автономії, осмисленості життєвих та професійних цілей, інтеріорризацію цінностей саморозвитку та самореалізації.

Утримувачі документа:
Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Бібліотека : Україна, 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2, тел.: +38(044)288-27-23

Дод.точки доступу:
Сердюк, Людмила Захарівна \наук. конс.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примірників всього: 2
ЧЗ (2)
Свободны: ЧЗ (2)
Знайти схожі

159.923.2(043.5)
Ч-71

Чиханцова, Олена Анатоліївна.
Психологія становлення життєстійкості особистості [Рукопис] : дис. ... д-ра. психол. наук: 19.00.01 / О. А. Чиханцова ; наук. конс. Л. З. Сердюк ; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. - Київ, 2021. - 416 с. : табл. + 1 додатки 13 с. - Бібліогр.: с. 377-416 (376 назв). -

УДК

159.923.2(043.5)

Кл.слова (ненормовані):
життєстійкість особистості -- самодетермінація -- чинники життєстійкості -- особистісні ресурси -- актуальні здібності -- якість життя -- психологічне благополуччя
Анотація: Дисертаційне дослідження присвячена аналізу впливу інтерактивного навчання, зокрема психологічних ігор та постійного психологічного супроводу, на розвиток особистості молодшого школяра. Здійснено теоретичний аналіз існуючих наукових підходів до дослідження проблеми учбової діяльності та інтерактивного навчання, розкрити психологічний зміст цих понять, його структуру. Описано етапи організації емпіричного дослідження розвитку психічних процесів молодших школярів; обгрунтовано вибір психодіагностичних методик, наведено та проаналізовано результати дослідження розвитку особистості молодшого школяра. Теоретично обгрунтовано зміст, показники та особливості впливу інтерактивного навчання на особистість молодшого школяра. Проаналізовано особливості, умови та основні чинники становлення молодшого школяра. Встановлено, що саме інтерактивне навчання, зокрема психологічні ігри та постійний психологічний супровід як специфічна форма організації пізнавальної діяльності, сприяє вияву внутрішнього потенціалу, оптимізує розумовий розвиток молодшого школяра, створює комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність й інтелектуальну спроможність. Доведено вплив інтерактивного навчання на: формування в них високого рівня мотивації до навчання та рівень згуртованості класних колективів; покращення вибірковості і концентрації уваги; покращення логічної і механічної памяті, зниження рівня тривожності у молодших школярів. Зроблено висновок про те, що ефективним засобом розвитку розумових здібностей молодшого школяра є нові методи інтерактивного навчання, зокрема психологічна гра, в поєднанні з постійним психологічним супроводом. Розроблено та апробовано програму розвитку особистості молодших школярів засобами психолого-педагогічного впливу, на базі якої розроблено методичні рекомендації для вчителів молодших класів з метою активізації пізнання школярів, мотивації до учіння та навчання, зниження рівня тривожності учнів, забезпечення комфортного й радісного опанування знаннями та навичками під час уроків у початковій школі, тобто позитивного впливу інтерактивного навчання на розвиток особистості молодшого школяра.

Утримувачі документа:
Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Бібліотека : Україна, 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2, тел.: +38(044)288-27-23

Дод.точки доступу:
Сердюк, Людмила Захарівна \наук. конс.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

159.923.2(043.5)
Ч-71

Чиханцова, Олена Анатоліївна.
Психологія становлення життєстійкості особистості [Рукопис] : автореф. дис. ... д-ра. психол. наук: 19.00.01 / О. А. Чиханцова ; наук. конс. Л. З. Сердюк ; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. - Київ, 2021. - 40 с. : табл. -

УДК

159.923.2(043.5)

Кл.слова (ненормовані):
життєстійкість особистості -- самодетермінація -- чинники життєстійкості -- особистісні ресурси -- актуальні здібності -- якість життя -- психологічне благополуччя
Анотація: Дисертаційне дослідження присвячена аналізу впливу інтерактивного навчання, зокрема психологічних ігор та постійного психологічного супроводу, на розвиток особистості молодшого школяра. Здійснено теоретичний аналіз існуючих наукових підходів до дослідження проблеми учбової діяльності та інтерактивного навчання, розкрити психологічний зміст цих понять, його структуру. Описано етапи організації емпіричного дослідження розвитку психічних процесів молодших школярів; обгрунтовано вибір психодіагностичних методик, наведено та проаналізовано результати дослідження розвитку особистості молодшого школяра. Теоретично обгрунтовано зміст, показники та особливості впливу інтерактивного навчання на особистість молодшого школяра. Проаналізовано особливості, умови та основні чинники становлення молодшого школяра. Встановлено, що саме інтерактивне навчання, зокрема психологічні ігри та постійний психологічний супровід як специфічна форма організації пізнавальної діяльності, сприяє вияву внутрішнього потенціалу, оптимізує розумовий розвиток молодшого школяра, створює комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність й інтелектуальну спроможність. Доведено вплив інтерактивного навчання на: формування в них високого рівня мотивації до навчання та рівень згуртованості класних колективів; покращення вибірковості і концентрації уваги; покращення логічної і механічної памяті, зниження рівня тривожності у молодших школярів. Зроблено висновок про те, що ефективним засобом розвитку розумових здібностей молодшого школяра є нові методи інтерактивного навчання, зокрема психологічна гра, в поєднанні з постійним психологічним супроводом. Розроблено та апробовано програму розвитку особистості молодших школярів засобами психолого-педагогічного впливу, на базі якої розроблено методичні рекомендації для вчителів молодших класів з метою активізації пізнання школярів, мотивації до учіння та навчання, зниження рівня тривожності учнів, забезпечення комфортного й радісного опанування знаннями та навичками під час уроків у початковій школі, тобто позитивного впливу інтерактивного навчання на розвиток особистості молодшого школяра.

Утримувачі документа:
Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Бібліотека : Україна, 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2, тел.: +38(044)288-27-23

Дод.точки доступу:
Сердюк, Людмила Захарівна \наук. конс.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примірників всього: 2
ЧЗ (2)
Свободны: ЧЗ (2)
Знайти схожі

153.6
А 43

Чиханцова, Олена Анатоліївна.
Особистісний потенціал старшокласників на етапі вибору майбутньої професії [Текст] / О. А. Чиханцова // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України / За ред. С. Д. Максименка. - Київ-Житомир : Вид-во ЖДУ імені І. Франка, 2017. - Т. 6 : Психологія обдарованості, Вип. 13. - С. 182-187. - Бібліогр.: с. 185-187 (16 назв)

УДК

159.923

РУБ 153.6
Рубрики: Психологія обдарованості
Кл.слова (ненормовані):
життєстійкість -- компоненти життєстійкості -- самореалізація -- особистісний потенціал
Анотація: У статті розглянуто чинники, що сприяють формуванню життєстійкості особистості у ситуації професійного вибору. Визначено, що показники життєстійкості пов'язані з показниками ефективної самореалізації та суб'єктивної якості життя особистості, а також являються ключовою особистісною перемінною, яка опосередковує вплив на успішність діяльності.

Дод.точки доступу:
Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\

Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Знайти схожі

15(5А2.2)П
А 43

Чиханцова, Олена Анатоліївна.
Модель життєстійкості особистості [Текст] / О. А. Чиханцова // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. - Київ : Інформ.-аналіт. агентство, 2017. - Т. 5 : Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія., Вип. 17. - С. 142-150. - Бібліогр.: с. 148-150 (14 назв)

УДК

159.923

РУБ 15(5А2.2)П
Рубрики: Психофізіологія
Кл.слова (ненормовані):
життєстійкість особистості -- компоненти життєстійкості -- особистісний потенціал життєстійкості
Анотація: У статті описано структуру життєстійкості особистості та модель її розвитку. Розглянуто життєстійкість як складну інтегральну властивість особистості, представлену у вигляді трирівневого конструкту, включно з рівнями, що відповідають ієрархічній структурі властивостей особистості.

Дод.точки доступу:
Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\

Є примірники у відділах: всього 2 : ЧЗ (2)
Вільні: ЧЗ (2)

Знайти схожі

15(06)
П 68

Чиханцова, Олена Анатоліївна.
Життєстійкість та її зв'язок із цінностями особистості [Текст] / О. А. Чиханцова // Проблеми сучасної психології : Збірник наукових праць / наук. ред.: С. Д. Максименко, Л. А. Онуфрієва. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2018. - Вип. 42. - С. 211-231. - Бібліогр.: 225-229

УДК

159.923

РУБ 15(06)

Кл.слова (ненормовані):
життєстійкість особистості -- компоненти життєстійкості -- цінності -- життєві смисли

Дод.точки доступу:
Максименко , Сергій Дмитрович \наук. ред.\; Онуфрієва, Ліана Анатоліївна \наук. ред.\

Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Знайти схожі

15(08)
А 43

Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України (Київ)
Чиханцова, Олена Анатоліївна.
Життєстійкість самодетермінованої особистості [Текст] / О. А. Чиханцова // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. - Житомир : Вид-во ЖДУ імені І. Франка, 2019. - Т. 6 : Психологія обдарованості, Вип. 15. - С. 368-375. - Бібліогр.: С. 374-375 (10 назв)

УДК

159.923

РУБ 15(08)
Рубрики: Психологія обдарованості
Кл.слова (ненормовані):
життєстійкість особистості -- самодетермінація -- компоненти життєстійкості
Анотація: У статті висвітлюються результати теоретичного та емпіричного дослідження, спрямованого на визначення взаємозв'язків між життєстійкістю та самодетермінацією особистості. Розглядається поняття життєстійкості самодетермінованої особистості та розкриваються компоненти зазначеного феномену. Життєстійкість розглядається нами як основний ресурс перетворення життєвих подій у нові можливості всупереч зовнішнім негативним впливам та має прямий вплив на самодетермінацію особистості.

Дод.точки доступу:
Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України(Київ)

Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Знайти схожі

153.6
А 43

Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України (Київ)
Чиханцова, Олена Анатоліївна.
Деякі аспекти вивчення проблеми життєстійкості особистості [Текст] / О. А. Чиханцова // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. - Житомир : Вид-во ЖДУ імені І. Франка, 2016. - Т. 6 : Психологія обдарованості, Вип. 12. - С. 227-234. - Бібліогр.: с. 232 (13 назв)

УДК

159.923

РУБ 153.6
Рубрики: Загальна психологія
Кл.слова (ненормовані):
життєстійкість -- характеристики особистості -- самореалізація -- якість життя -- душевне здоров'я
Анотація: Проаналізовано сучасні теоретичні підходи до визначення сутності поняття "життєстійкість". Розглянуто чинники, що сприяють формуванню життєстійкості особистості.

Дод.точки доступу:
Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України(Київ)
Немає відомостей про примірники (Джерело у БД не знайдене)

Знайти схожі

10.

15(08)
А 43

Чиханцова, О. А.
Якість життя як фактор розвитку життєстійкості особистості [Текст] / О. А. Чиханцова // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. - Житомир : Вид-во ЖДУ імені І. Франка, 2020. - Т. 6 : Психологія обдарованості, Вип. 17. - С. 234-241. - Бібліогр.: с. 239-240 (11 назв)

УДК

159.923

РУБ 15(08)
Рубрики: Психологія обдарованості
Кл.слова (ненормовані):
якість життя -- задоволеність життям -- життєстійкість особистості
Анотація: У статті розглянуто чинники, що впливають на якість життя особистості та визначено оцінку задоволеності життям у сучасних умовах. Якість життя розглядається нами як рівень задоволеності потреб, які пов'язані з багатьма сферами життя. При цьому показниками якості життя виступають суб'єктивний та об'єктивний підходи. Визначено, що оцінка якості життя та задоволеність власним життям впливає на розвиток життєстійкості особистості. Проаналізовано результати задоволеності життям та визначено, що фінансове забезпечення має найсуттєвіший вплив на якість життя людини.

Дод.точки доступу:
Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\

Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Знайти схожі

11.

153.6
А 43

Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України (Київ)
Чиханцова, О. А.
Особливості прояву компонентів життєстійкості особистості [Текст] / О. А. Чиханцова // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. - Житомир : Вид-во ЖДУ імені І. Франка, 2018. - Т. 6 : Психологія обдарованості, Вип. 14. - С. 267-273

УДК

159.923

РУБ 153.6
Рубрики: Психологія обдарованості
Кл.слова (ненормовані):
життєстійкість особистості -- компоненти життєстійкості -- цінності
Анотація: У статті розглядається феномен життєстійкості особистості та його ціннісно-смислові аспекти. Визначено, що життєстійкість може бути чинником оптимальної самореалізації та психологічної якості життя особистості та ключовою особистісною перемінною, яка опосередковує вплив стресогенних факторів та соматичне здоров'я і на успішність діяльності. Представлено результати досліджень компонентів життєстійкості, які формуються та розвиваються як цілісне особистісне утворення. Встановлено, що життєстійкість особистості обумовлена комплексом взаємодіючих параметрів.

Дод.точки доступу:
Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України(Київ)

Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Знайти схожі

12.

159.942.23
Ч-48

Черкаська, Євгенія Феліксівна.
Психологічні особливості емоційної стійкості вчителів з різним досвідом роботи [Рукопис] : дис. ... д-ра ф-фії / Є. Ф. Черкаська ; наук. кер. В. Л. Зливков ; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. - Київ, 2023. - 319 с. : табл. - Бібліогр.: С. 184-194 (129 назв). -

УДК

159.942.23

Рубрики: Педагогічна психологія
Кл.слова (ненормовані):
емоційна стійкість -- життєстійкість -- педагогічна діяльність -- особистість -- ефективність професійної діяльності -- емоційне вигорання -- професійні кризи -- саморегуляція -- стресостійкість -- тренінг
Анотація: У дисертації здійснено, теоретично обґрунтовано й експериментально вивчено психологічні особливості емоційної стійкості вчителів з різним досвідом роботи. Дослідження проводилося упродовж 2018 – 2021 років та передбачало теоретичний, констатувальний, формувальний та узагальнюючий етапи. На теоретичному етапі встановленно, що емоційна стійкість особистості – це інтегративна властивість, що включає в свою структуру емоційні, вольові, інтелектуальні мотиваційні компоненти психічної діяльності, а також здатність пригнічувати емоційні реакції, задля продовження робочої активності, яка в такому стані має тенденцію до зниження. Деякі автори розглядають емоційну стійкість як «стійкість емоцій», а не функціональну стійкість людини до емоціогенних умов. На основі аналізу наукової літератури виділено чотири основні підходи до вивчення емоційної стійкості: емоційна стійкість, як здатність долати стан емоційного збудження; емоційна стійкість, як похідна від типу сили нервової системи, процесів збудження і гальмування; емоційна стійкість, як стійкі емоційний стан і емоційна реакція; емоційна стійкість, як інтегративна властивість особистості. Зокрема, ми дотримуємось поглядів О.А. Сиротіної, яка визначає емоційну стійкість як здатність особистості успішно вирішувати складні та відповідальні завдання в напруженій емоційній ситуації. Він наголошує на взаємозв'язку емоційної стійкості із силою і рухливістю нервової системи. Також, встановлено, що вченими виявлено емоціогенні фактори, які призводять до емоційної напруженості. У діяльності педагога до них відносяться: порушення міжособистісних взаємин, завантаженість робочого дня, стомлюваність, зіткнення з важкими ситуаціями, випадки підвищеного рівня відповідальності, очікування невдачі, погане самопочуття, тощо. На констатувальному етапі, відповідно до мети та завдань дослідження, складено діагностичний комплекс вивчення проблеми емоційної стійкості вчителів, в залежності від досвіду їх роботи. Для опрацювання результатів виділено три групи вчителів: І група – з досвідом роботи до п’яти років, ІІ група – від п’яти до десяти років, ІІІ група – понад 10 років досвіду роботи в навчальному закладі. У результаті діагностики респондентів за методиками та їх шкалами встановлено, що І група вчителів, з досвідом роботи до п’яти років, є більш емпатійною й обізнаною у власній та чужій емоційних сферах, що говорить про рівень підготовки молодих вчителів та сучасні можливості отримання інформації. Також, І група вчителів більш задоволена умовами праці, оскільки орієнтована на отримання досвіду роботи, більш зацікавлена у реалізації власних ідей і не має великих очікувань, які б відповідали їхній професійній діяльності. Водночас, ця група не має відповідного досвіду, знань і умінь, який би впливав на ефективність побудови взаємодії у професійному колективі та іншими учасниками освітнього процесу, вирішення складних ситуацій та швидке включення в робочий процес. Зокрема, ІІ група вчителів, з досвідом роботи від п’яти до десяти років, є більш обізнаною, і, вчителі цієї групи, навчилася правильно використовувати власний досвід у професійній діяльності. Респонденти швидше диференціюють власні емоційні стани та керують ними. Професійний досвід роботи дає більше впевненості та можливості застосовувати вже набуті знання у поєднанні з новими, чого вимагає якісний освітній процес, без надлишкової емоційної витрати. Вони краще вибудовують комунікацію та швидше вирішують питання з дітьми. Володіють вищим самоконтролем та адекватно оцінюють свої можливості, побажання та очікування від учбового процесу. Проте, емоційне вигорання, хоч ще і не сформоване у цій групі, але перебуває вже на етапі формування, що свідчить про недостатньо розроблені шляхи та методи подолання складних ситуацій. Відповідно, ІІІ група вчителів, з досвідом роботи більше десяти років, показала найгірші показники за результатами діагностики. Тобто поєднання емоційного вигорання з особистісними якостями, що є результатом вікових особливостей та послаблення можливостей реалізації у професійній сфері. Враховуючі часті зміни в освітньому процесі, які вимагають не тільки модифікації освітньої складової, а й емоційної, вчителі цієї групи вже найменш налаштовані на нові вимоги. Вони найменш обізнані та враховують власні та чужі емоційні стани, не вміють ними керувати та піддаються сильному емоційному впливу зі сторони, що є досить сильним, враховуючи кількість щоденних стресогенних ситуацій відповідних даній професії. Вони вже не зацікавлені у побудові гарних взаємостосунків із керівництвом, мають більші очікування від умов праці, та вважають, що їхнього досвіду роботи буде цілком достатньо, який, у свою чергу, і допомагає їм триматися на рівні з іншими вчителями. В ході проведення дослідження розроблено тренінгову програму, для покращення рівня емоційної стійкості вчителів. Психологічний тренінг конструктивно впливає на розвиток особистості за трьома напрямками: когнітивний (отримання нової інформації); емоційний (інтерпретація отриманої інформації через особистісне значення); конативний (зміна, розширення поведінкових реакцій за рахунок усвідомлення неефективності звичних способів поведінки). Програму побудовано на наступних принципах: врахування індивідуальних особливостей особистості; діяльнісний принцип, що визначає тактику проведення роботи через активізацію діяльності кожного учасника; принцип врахування емоційної забарвленості матеріалу; принцип комплексності методів виражається у інтегрованих прийомах, що сприяють підвищенню стресостійкості, саморегуляції, зниження емоційної напруги. На формувальному етапі встановлено, що найбільше змін відбулося з вчителями І групи (з досвідом роботи до п’яти років). Найменший вплив зафіксовано у ІІІ групи вчителів (з досвідом роботи більше десяти років). Визначено рівень ефективності розробленої програми психологічного тренінгу, ґрунтуючись на аналізі та порівнянні рівнів показників за допомогою математичного методу обробки даних. Так, після проведення тренінгової роботи, у вчителів врівноважилися процеси збудження і гальмування, покращилось значення рухливості процесів нервової системи, що, згідно отриманих нами результатів, може відігравати певну захисну функцію для емоційної стійкості. Як наслідок: зменшилась інтенсивність емоцій та покращилися показники емоційного інтелекту. На підставі опрацьованих даних можна зробити висновок, що створена тренінгова програма, направлена на покращення емоційної стійкості вчителів дала позитивний результат. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше було досліджено емоційну стійкість вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, враховуючи їх досвід роботи, саме в сучасних умовах освітнього процесу. Розроблена програма дозволяє підвищувати емоційну стійкість вчителів у навчальних закладах. Одночасно зі зміною вимог до вчителів і викладанням за новими методиками, змінюється роль вчителя в системі освіти – з вчителя-інформаційного лідера на вчителя-консультанта та фасилітатора. Теоретичне значення полягає у поглибленні психологічних знань про емоційну стійкість вчителів загалом та в залежності від досвіду їх роботи; з’ясування чинників, які безпосередньо впливають на емоційну сферу вчителів та чинників, які згідно нових умов праці можуть більш глибоко впливати на емоційну стійкість вчителя. Практичне значення: окреслено чинники, які впливають на емоційну стійкість вчителів; модифіковано психодіагностичний інструментарій для вивчення емоційної стійкості вчителів; підготовлено методичні рекомендації та методи впливу для підвищення рівня емоційної стійкості вчителів. Результати дослідження можуть використовуватися у психокорекційній діяльності психологів, в освітніх закладах а також в закладах освіти при підготовці майбутніх педагогів.

Утримувачі документа:
Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Бібліотека : Україна, 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2, тел.: +38(044)288-27-23

Дод.точки доступу:
Зливков, Валерій Лаврентійович \наук. кер.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

13.

371.015
А 43

Чаплак, Я. В.
Віктимність як соціально-психологічна проблема сучасності [Текст] / Я. В. Чаплак, Г. В. Чуйко // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. - Київ : ДП "Інформаційно-аналітичне агенство", 2016. - Т. 10 : Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія., Вип. 28. - С. 454-466. - Бібліогр.: с. 465 (9 назв)

УДК

159.972:316.6

РУБ 371.015
Рубрики: Загальна психологія
Кл.слова (ненормовані):
віктимологія -- віктимність -- жертва -- тип віктимності -- життєстійкість -- копінг-стратегія -- задоволення життям -- почуття безпеки
Анотація: Статтю присвячено вивченню соціально-психологічного феномену віктимності як схильності особистості (зумовленої специфічним поєднанням комплексу диспозиційних і ситуаційних складових) ставати жертвою обставин чи осіб, коли ситуація сприяє цьому, хоча є можливість її уникнути.

Дод.точки доступу:
Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\; Чуйко, Г. В.; Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України(Київ)

Є примірники у відділах: всього 2 : ЧЗ (2)
Вільні: ЧЗ (2)

Знайти схожі

14.

159.922.6
Ф 53

Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України (Київ)
Філенко, І. О.
Від адаптації до життєтворчості : дослідження конструкту соціальної креативності [Текст] / І. О. Філенко // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. - Київ : Фенікс, 2014. - Т. 12 : Психологія творчості, Вип. 20. - С. 323-335. - Бібліогр.: с. 332-334 (26 назв)

УДК

159.922.6

Рубрики: Загальна психологія
Кл.слова (ненормовані):
соціальна креативність -- життєстійкість -- залученість -- внутрішній контроль -- інсайт -- автотелічна особистість
Анотація: Проведено вивчення феномену соціальної креативності у осіб середнього дорослого віку. Визначено показники, що характеризують аспекти творчої поведінки суб'єктів в процесі подолання складних соціальних ситуацій. Досліджено зв'язки між компонентами креативності та психологічними характеристиками осіб, які пов'язані з особливостями їх соціально-психологічної адаптації.

Дод.точки доступу:
Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України(Київ)

Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Знайти схожі

15.

159.923.[373.2.016:81-028.31]:616.896
С 60

Соловова, Тетяна Іванівна.
Особливості розвитку мовленнєвої компетентності у дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектра [Рукопис] : дис. ... доктора філософії: 053 / Т. І. Соловова ; наук. кер. Б. М. Ткач ; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. - Київ, 2021. - 198 с. : табл. + 1 додатки 50 с. - Бібліогр.: с. 177-198 (239 назв). -

УДК

159.923.[373.2.016:81-028.31]:616.896

Рубрики: Соціальна психологія
Кл.слова (ненормовані):
компетентність -- мовленнєва компетентність -- мовленнєва компетентність дошкільників із розладами аутистичного спектру -- корекція -- діагностика -- програма -- модель -- почуття когерентності -- салютогенетична спрямованість -- психологічне здоров'я -- психологічне благополуччя -- задоволеність життям -- автономія -- життєстійкість -- психологічні ресурси -- самоприйняття -- осмисленність -- тренінг сприяння салютогенетичній спрямованості
Анотація: Дисертацію присвячено теоретичному обгрунтуванню й експериментальному вивченню проблеми розвитку мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектра. За результатами теоретичного аналізу виокремлено основні наукові підходи до характеристики мовленнєвої компетентності особистості. Виокремлено вікові особливості дітей дошкільного віку, специфіка їх мовленнєвого розвитку. Схарактеризовано клінічні картини, діагностичні критерії розладів аутистичного спектру. Представлено риси мовлення дітей дошкільного віку з аутистичними розладами. Здійснено аналіз досліджень, присвячених діагностиці, корекції, розвитку мовленнєвої активності дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектру.

Утримувачі документа:
Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Бібліотека : Україна, 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2, тел.: +38(044)288-27-23

Дод.точки доступу:
Ткач, Богдан Миколайович \наук. кер.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

16.

153
А 43

Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України (Київ)
Сердюк, Людмила Захарівна.
Психологічні засади підвищення життєстійкості особистості [Текст] / Л. З. Сердюк, О. І. Купрєєва // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. - Київ : ТОВ "Талком", 2017. - Т. 11 : Психологія особистості. Психологічна допомога особистості, Вип. 15. - С. 481-491. - Бібліогр.: с. 489-490 (7 назв)

УДК

159.922

РУБ 153
Рубрики: Психологія особистості--Психологічна допомога особистості
Кл.слова (ненормовані):
життєстійкість -- самоставлення -- смисложиттєві орієнтації -- соматичні захворювання -- тренінг життєстійкості
Анотація: У статті викладено психологічні основи підвищення життєстійкості особистості. Виявленно взаємозв'язок життєстійкості особистості із її мотиваційно-смисловим утвореннями та самоставленнями. Встановлено взаємозвязки між окремими параметрами системи ставлень особистості, які обумовлюються високим ступенем усвідомленості себе, прагненням будувати плани на майбутнє, наявністю цілей у майбутньому, здатністю самостійно визначати шлях власного розвитку. Запропоновано тренінг підвищення життєстійкості особистості, спрямований на формування та розвиток психологічних якостей, які забезпечують їй психологічну стійкість та особистісну зрілість; сприяння успішному оволодінню діяльністю, актуалізацію особистісних ресурсів розвитку в процесі активної взаємодії із соціальним середовищем.

Дод.точки доступу:
Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\; Купрєєва, О. І.; Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України(Київ)

Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Знайти схожі

17.

15(08)
А 43

Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України (Київ)
Сердюк, Л. З.
Вплив парадагмальних змін у психології на сучасні дослідження особистості в Україні [Текст] / Л. З. Сердюк // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. - Київ,[Ніжин] : [ПП Лисенко М. М.], 2020. - Т. 9 : Загальна психологія. Історична психологія. Етнічна психологія., Вип. 13. - С. 312-325. - Бібліогр.: с. 321-324 (39 назв)

УДК

159.9

РУБ 15(08)
Рубрики: Загальна психологія
Історична психологія
Етнічна психологія
Кл.слова (ненормовані):
психологія особистості -- самодетермінація -- самореалізація -- самоздійснення -- психологічне благополуччя -- розвиток особистісного потенціалу -- життєстійкість
Анотація: У статті розглядаються основні напрями досліджень особистості, що сформувалися на сьогоднішній день в Україні у зв'язку з парадигмальними змінами в психології. Аналізуються сучасні тенденції досліджень особистості, що виконуються на постнекласичних моделях й орієнтовані на грунтовні розробки психологічних основ самодетермінації особистості, самоорганізації, здатності до ініціації власного розвитку та розвитку особистісного потенціалу. Зазначається, що в українській психології, як і в світовій, поширення набули дослідження життєвого шляху, стилю життя, життєвих стратегій і перспектив, цілей та сенсу життя особистості, якості життя, задоволеності життям, життєстійкості, самопроектування, самоздійснення, самореалізації, психологічного благополуччя тощо.

Дод.точки доступу:
Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України(Київ)

Є примірники у відділах: всього 2 : ЧЗ (2)
Вільні: ЧЗ (2)

Знайти схожі

18.

159.9.07
С 20

Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України (Київ)
Сараєва, Надія Михайлівна.
Життєстійкість людини, яка проживає в екологічно неблагополучному місті [Текст] / Н. М. Сараєва, О. А. Суханов // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. - Житомир : Вид-во ЖДУ імені І. Франка, 2015. - Т. 7 : Екологічна психологія., Вип. 39. - С. 333-346 : табл. - Бібліогр.: с. 342-343 (20 назв)

УДК

159.9.07

Рубрики: Екологічна психологія
Кл.слова (ненормовані):
життєстійкість -- біо-психо-соціальне явище -- психологічна адаптація -- екологічна неблагополучність -- молодь
Анотація: Подано обґрунтування можливості розгляду показників життєстійкості в якості одного з параметрів, за яким визначається успішність психологічної адаптації людини, що проживає в екологічно неблагополучному міському середовищі. наводяться результати емпіричного вивчення життєстійкості молодіжного населення кількох екологічно неблагополучних міст Забайкальського краю.

Дод.точки доступу:
Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\; Суханов, Олексій Анатолійович; Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України(Київ)

Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1)
Вільні: ЧЗ (1)

Знайти схожі

19.

159.923.942-056.265(043.5)
С 18

Сандал, Ольга Сергіївна.
Особливості емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом [Рукопис] : дис. ... д-ра ф-фії: 19.00.01 / О. С. Сандал ; наук. кер. А. М. Грись ; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. - Київ, 2023. - 215 с. : табл. - Бібліогр.: С. 159-176 (183 назв). -

УДК

159.923.942-056.265(043.5)

Рубрики: Загальна психологія
Кл.слова (ненормовані):
емоційні стилі -- емоції -- афект -- переживання -- травматичний досвід -- ПТСР -- посттравматичне зростання -- дисоціація -- депресія -- горе -- криза -- COVID-19 -- психодіагностика -- емоційне здоров'я -- життєстійкість
Анотація: Дисертаційне дослідження присвячено теоретичному та емпіричному вивчені особливостей емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом, розкриттю сутності поняття «емоційні стилі» та «травматичний досвід», розробці теоретичної моделі функціонування емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом, виявленні особливостей ментальних репрезентацій параметрів емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом, здійсненні експериментальної апробації корекційно-розвивальної програми щодо корекції травматичного досвіду та розвитку адаптивних емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом. Враховуючи те, що психотравмувальні події створюють суспільні напруження, порушують адаптаційний потенціал і психічний стан суб’єкта та збільшує кількість осіб з травматичним досвідом, що значно погіршує якість їх життя. Виникає необхідність вдосконалення психологічних заходів, психокорекційних програм щодо супроводу осіб з травматичним досвідом. Концепції «емоційного стилю» які мають потужний потенціал для надання психологічної допомоги особистості недостатньо враховується й знаходиться поза зоною уваги у дослідженнях природи стресової поведінки, тож дослідження особливостей емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом є актуальною дослідницькою задачею, розв’язання якої сприятиме підвищенню ефективності роботи з постраждалими особами. У першому розділі відображено теоретичний аналіз науково-психологічних концепцій до вивчення емоційних стилів, які дослідники виявляли та розуміли не однаково. Розглядається сучасна концепція емоційного стилю, де науковцями визначено, що емоційна поведінка особистості пов’язана з емоційними відгуками в мозку та емпірично досліджено різні емоційні стилі. Після ретельного аналізу нами визначено, що «емоційний стиль» є сукупністю емоційних переживань та містить унікальні параметри. Особистість маніфестує емоційний стиль і у ньому проступає її індивідуальність як суб’єкта. Особистісне джерело емоційного стилю виявляється у тому, що він є суб’єктивним і входить у процеси самовираження та самовиявлення внутрішнього світу. Особистість, як суб’єкт актуалізує свій емоційний стиль, що виявляється у внутрішньому та у зовнішньому контурі та детермінує специфічні вияви у предметній діяльності. Внутрішній контур емоційного стилю утворює ієрархічна структура, що охоплює систему суб’єктивних значень, когнітивні параметри та форму поведінки особистості як стратегії управління емоційним дистресом. Зовнішній контур емоційного стилю утворюють ефекти функціонування адаптивність-дезадаптивність як міру адекватності затрат задля досягнення мети. Можливості емоційного стилю є комплексом взаємозв’язків стилю та індивідуальних властивостей особистості, що впливають на її управління емоційним дистресом, які не зводяться до визначення позитивного чи негативного емоційного стилю. Відображено, що емоційні переживання допомагають особистості приймати рішення та обирати відповідні дії. Розглядається визначення ментальної репрезентації, як такої, що інформує особистість про змістовний стан задоволення чи незадоволення. Визначено, що досліджувати зміст ментальної репрезентації вербальної поведінки та психічного стану особистості, прийнято у формі самозвітів. Зазначено, що за допомогою аналізу самозвітів, як виду комунікативного акту, можна отримати інформацію про внутрішній стан та виявити онтологічну структуру свідомості особистості. Підсумовуючи аналіз теоретичних концепцій до вивчення травматичного досвіду, нами визначено, що «травматичний досвід» – це такий, який своєю руйнівною силою загрожує цілісності особистості та призводить до виснаження психіки. Визначено авторське розуміння досліджуваного феномену та презентовано у вигляді моделі емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом. Наведено адаптаційні можливості емоційного стилю, як комплекс взаємозв’язків стилю та індивідуальних властивостей особистості, що впливають на управління емоційним дистресом. Які не зводяться до визначення позитивних чи негативних емоційних стилів. В залежності від руйнівної сили травматичного досвіду, особистість буде обирати адаптивні та/або дезадаптивні стратегії параметрів емоційних стилів. До яких ми віднесли наступні: когнітивна регуляція емоцій, оптимізм-песимізм, емоційне ставлення, толерантність-інтолерантність до невизначеності, позитивний-негативний афект, психологічний захист. Зазначені параметри емоційного стилю виявлятимуться залежно від контексту (підтримка значимих інших, соціальна ізоляція тощо) та інтерпретації особистістю травматичного досвіду як-от посттравматичне зростання чи регресивна поведінка, типу та глибини травматизації. У другому розділі представлено психодіагностичний інструментарій, який дав можливість прослідкувати особливості емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом. Травматичний досвід у осіб виявлено за допомогою відповідних методик (шкала дисоціації DES V. Agarkov, N. Tarabrina, опитувальник перітравматичної дисоціації V. Agarkov, N. Tarabrina та симптоматичний опитувальник SCL-90-R L. Derogatis). Параметри емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом виявлено за допомогою відповідних методик (опитувальник когнітивної регуляції емоцій N. Garnefski, V. Kraaij, метод визначення атрибутивних стилів М. Seligman, шкала толерантності до невизначеності S. Budner, особистісний опитувальник емоційного ставлення A. Gersaild,, шкала позитивного і негативного афекту D. Watson, L. Clark, & A. Tellegen, методика вимірювання психологічного захисту O. Pilyugina, R. Suleymanov). Загальна кількість досліджуваних становила 201 особа, 41 – чоловіки, 160 – жінки, віком від 18 до 72 років. Дослідницька вибірка була поділена на дві групи: до першої групи увійшли (n=125) осіб з травматичним досвідом, а до другої групи увійшли (n=76) осіб без травматичного досвіду. За результатами констатувального експерименту встановлено, що особи з травматичним досвідом пережили такі психотравмувальні події, як зґвалтування або сексуальне домагання, інші ситуації, що загрожували життю, зневага у дитинстві та фізичне насилля. Серед осіб з травматичним досвідом виявлено такі найбільш поширені типи травм, як емоційне насилля і емоційна травма, фізичне насилля і ситуації небезпеки та інші психологічні травми. Виявлено, що для осіб з травматичним досвідом притаманна наявність дисоціативних переживань, що виявляється у змінах емоційної експресії та порушеннях сприйняття внаслідок обмеженого когнітивного перероблювання, що дозволяє ігнорувати окремі аспекти або цілком болісні переживання. Виявлено ознаки інтенсивності перітравматичної дисоціації, що виявляється у переживанні такого стану як дереалізація. Яка дозволяє особам з травматичним досвідом дистанціюватися від нестерпних ситуацій, зменшуючи рівень болю, емоційного дистресу та «захищаючи» від усвідомлення всієї міри впливу травматичного досвіду. Виявлено «глибину» емоційного дистресу, що виявляється у фізичних симптомах (головні болі, м’язові болі тощо) та психологічних еквівалентах тривожності. Виявлено, що особи з травматичним досвідом характеризуються: думками і діями, що переживаються, як безперервні, нездолані і чужі для власного «Я»; порівнянням себе з іншими та відчуттям особистісної неадекватності; відчуттям помітного дискомфорту у процесі міжособистісної взаємодії, що призводить до неспокою; негативними очікуваннями щодо взаємодії з іншими людьми; відчуттями відсутності інтересу до життя, браком мотивації та почуттям безнадійності; станом ворожості та підозрілості. Встановлено, що серед осіб з травматичним досвідом більше «самотніх» і тих хто перебуває у «цивільному шлюбі». Констатовано, що травматичний досвід має суттєвий вплив руйнівної сили, що загрожує цілісності особистості та призводить до виснаження психіки осіб з травматичним досвідом. Виявлено ментальні репрезентації параметрів емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом. За параметром «когнітивна регуляція емоцій» виявлено дезадаптивні стратегії, що виявляються у здатності перебільшувати руйнівну силу події, яка відбулася та перекладати провину на інших людей або інші обставини, які не пов’язані з особистістю та встановлено переживання емоційного дистресу, погану адаптацію та слабке емоційне здоров’я. За параметром «оптимізм-песимізм» не було виявлено статистично значущих відмінностей між особами обох груп і було розглянуто у розрізі теми нашого дослідження як тенденція. За параметром «толерантність-інтолерантність до невизначеності» виявлено дезадаптивні стратегії, що виявляються у сприйнятті складних ситуацій скоріше, як ті, що загрожують, ніж ті, які можуть дати розвиток та встановлено недостатньо розвинуту випереджувальну функцію психіки, що провокує нездатність передбачати динаміку розвитку ситуації та втрату контролю над своїм життям. За параметром «емоційне ставлення» було виявлено дезадаптивні стратегії, що виявляються у стані самотності, ізольованості, покинутості, непорозумінням з іншими, а також брак спілкування і близьких відносин та встановлено вплив переживань на унеможливлення дружніх стосунків. У стані безглуздості існування, що виявляється у незадоволеності власними зусиллями вкладеними в роботу, навчання або сімейні стосунки та встановлено відчуття недостатньої важливості та значущості подій, які відбуваються в житті. У стані свободи вибору (ставлення до авторитетів), що виявляється у відчутті власної обмеженості у виборі різних можливостей, які б відповідали необхідним потребам та встановлено відчуття дискомфорту при спілкуванні з людьми, які займають вищий соціальний статус, де вони не відчувають себе вільними, що унеможливлює відстоювання власних кордонів, права на власну точку зору або протистояння будь-яким видам насилля. У стані ворожості, що виявляється у діях та проявах негативного афективного стану злості, а також відчуттям провини, якe реалізує аутоагресивні установки і передбачає переконання у власній недосконалості та встановлено втрату самоконтролю і відчуття обурення, особливо у ситуаціях зовнішнього тиску. У стані розбіжності між реальним та ідеальним Я. У стані свободи волі, який вказує на неможливість робити вибір на основі глибокого усвідомлення всіх аспектів ситуації вибору та встановлено нерозвиненість сенсожиттєвої орієнтації. У стані безнадійності, що виявляється у песимістичному сприйнятті реальності, власного «Я» та майбутніх перспектив та встановлено емоційний дефіцит, який призводить до формування стану пригніченості та депресії, що унеможливлює досягнення життєво важливих цілей. За параметром «позитивний-негативний афект» виявлено дезадаптивні стратегії та встановлено переживання стану суб’єктивного страждання з неприємним залученням негативних емоцій. За параметром «психологічний захист» виявлено дезадаптивні стратегії психотичних механізмів: «психотична дисоціація», «регресія», «витіснення»; дезадаптивні стратегії інфантильних механізмів: «заміщення/перенос», «проєкція», «компульсивна поведінка», «пасивна агресія» та встановлено використання вищезазначених механізмів захисту для мінімізації негативних переживань. Вищезгадані дезадаптивні стратегії емоційних стилів зумовлює необхідність розробки системи корекційно-розвивальних заходів, спрямованих на корекцію травматичного досвіду та розвиток адаптивних стратегій емоційних стилів у осіб. У третьому розділі представлено обґрунтування доцільності використання корекційно-розвивальної програми. Отримані дані констатувального експерименту забезпечили нам орієнтування у феноменології психологічних станів у осіб з травматичним досвідом та дезадаптивними стратегіями емоційних стилів, що дало можливість визначитися з напрямками надання психологічної допомоги у комплексному підході. Корекційно-розвивальна програма побудована з урахуванням теоретичних та емпіричних даних на підставі мультимодального підходу та відповідає меті та завданням дослідження, включає індивідуальну та групову роботи з особами, що мають травматичний досвід. Основна мета програми – створення психологічного простору, щоб сприяв осіб з травматичним досвідом до процесів самоорганізації, які усувають травматичний досвід та спонукають до розвитку резільєнтності та життєстійкості, які сприяють пошуку адаптивних стратегій емоційних стилів для гармонізації психоемоційного стану. Методологічною основою корекційно-розвивальної програми «Пошук адаптивних стратегій емоційних стилів для гармонізації психоемоційного стану» став мультимодальний підхід, який враховує принципи центрованої на людині терапії К. Роджерса (не директивна доброзичливість, емпатичне розуміння та конгруентність), концепту інтегративних методик Ґ. Шульман (резільєнтність, соціальну та психологічну стійкість до стресу і цілісно збережений позитивний досвід особистості до світу і самого себе) та салютогенного підходу А. Антоновського (актуалізація ресурсів та розвиток стресостійкості). В рамках програми ми використовували лекції та вебінари на теми «Травматичний досвід особистості», «Турбота про психічне здоров’я: що таке стрес?», «Як долати стрес», «Що ви знаєте про регуляцію емоцій? Чи важливі емоції для конструктивної взаємодії з іншими?» для розширення розуміння особистого травматичного досвіду особистості та емоційних проявів у процесі вирішення складних життєвих ситуацій. Індивідуальні консультації та бесіди для надання інформації щодо способів самоорганізації, пошукової активності, визначення власної ролі у соціальній взаємодії, усвідомлення власного емоційного стану та адекватне застосування наявних ресурсів для відновлення. Групову роботу для розвитку умінь знаходити моральні цінності в інших людях, дослідження емоційних станів та вияв переживань соціально прийнятими способами, зняття м’язового та психоемоційного напруження, саморозкриття, використання позитивних емоцій, які пов’язані з успіхами в минулому та майбутньому для формування нових взаємин, встановлення сприятливого психологічного клімату, нейтралізації емоційної напруги, створення позитивної мотивації та зацікавленості для роботи в групі, актуалізація позитивних емоцій і пошук ресурсу та зменшення психоемоційного напруження для подолання стресу. Перегляд фільмів, що спонукали до пошуку сенсу життя («Учитель на заміну», 2011. реж. Тоні Кей), знаходження відповідей на екзистенційні питання («99 франків», 2007. по книзі Фредеріка Бегбедера. реж. Ян Кунен) можливості радіти простим речам, що оточують («Амелі», 2001. реж. Жан-П’єр Жене). Після участі в програмі у осіб з травматичним досвідом та дезадаптивними стратегіями емоційних стилів відзначено зміни. До уваги ми брали лише кількісні показники першої групи досліджуваних з травматичним досвідом (експериментальна група). Аналіз результатів формувального експерименту за показниками кожної із застосованих психодіагностичних методик засвідчив статистично перевірене покращення комунікативних здібностей, позитивного ставлення до нового життєвого досвіду, відкритість емоційному досвіду, увага і зосередженість, зниження тривоги, почуття безпеки та підтримки від інших, порозуміння з оточуючими, знаходження нових шляхів для успішного розв’язання складних життєвих ситуацій та нові адаптивні стратегії поведінки (спільний перегляд фільмів, демонстрація почуттів, емоційна підтримка, емпатія інших тощо). Критеріїв травматичного досвіду: ознак дисоціативного переживання, «глибини» емоційного дистресу, однак показник ознак перітравматичної дисоціації зазнав не суттєвих змін. Стратегії параметрів емоційних стилів досліджуваних осіб стали більш адаптивними до сучасних мінливих умов. Результати формувального експерименту довели ефективність презентованої психологічної корекційно-розвивальної програми. Орієнтуючись на ефективність описаних методичних заходах, були запропоновані рекомендації фахівцям у сфері психічного здоров’я щодо підвищення адаптаційних можливостей осіб з травматичним досвідом та розвитку адаптивних стратегій емоційних стилів. Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що: - вперше запропоновано модель функціонування емоційних стилів особистості з травматичним досвідом, як стратегії управління емоційним дистресом, виокремлено параметри: когнітивна регуляція емоцій, оптимізм-песимізм, емоційне ставлення, толерантність-інтолерантність до невизначеності, позитивний-негативний афект, психологічний захист та типи: адаптивний та дезадаптивний. Розроблено програму психологічного супроводу осіб з травматичним досвідом з урахуванням емоційних стилів з опорою на процеси самоорганізації. Розроблено, впроваджено та доведено ефективність корекційно-розвивальної програми з активізації особистісних ресурсів та розвитку адаптивних стратегій емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом; - поглиблено та розширено уявлення про особливості функціонування емоційних стилів особистості з травматичним досвідом як стратегії управління емоційним дистресом; - набула подальшого розвитку система знань про особливості ментальної репрезентації параметрів емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом. Практична значущість отриманих результатів роботи визначається тим, що теоретичні та емпіричні результати дисертаційного дослідження можуть застосовуватися у процесі надання психологічної допомоги особистості з травматичним досвідом. А також при розробці психоедукації з різними категоріями клієнтів, що пережили психотравмувальні події. Результати дослідження можуть стати допоміжним психологам при плануванні та реалізації психотерапевтичних інтервенцій з урахуванням специфіки емоційних стилів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути впроваджені при підготовці та проведенні лекційних та семінарських занять зі студентами спеціальності 053 психологія з навчальних курсів «Вступ у спеціальність», «Психологія травми», «Психологія емоцій», «Технології візуальної діагностики», «Психологія стресу».

Утримувачі документа:
Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Бібліотека : Україна, 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2, тел.: +38(044)288-27-23

Дод.точки доступу:
Грись, Антоніна Михайлівна \наук. кер.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

20.

15(08)
А 43

Савченко, Т. Л.
Дослідження специфіки професійної життєстійкості викладачів [Текст] / Т. Л. Савченко // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. - Київ : Інформ.-аналіт. агентство, 2020. - Т. 5 : Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія., Вип. 20. - С. 128-137. - Бібліогр.: с. 136-137 (7 назв)

УДК

159.938

РУБ 15(08)
Рубрики: Психофізіологія
Психологія праці
Експериментальна психологія
Кл.слова (ненормовані):
життєстійкість викладачів -- професійна мотивація -- самоздійснення -- самоефективність -- емоційне вигорання викладачів
Анотація: У статті подано результати експериментального дослідження, проведеного у жовтні-листопаді 2019 року з метою визначення життєстійкості викладачів ДВНЗ "Київське вище професійне училище технології та дизайну одягу". Було проведено дослідження особливостей життєстійкості, професійної мотивації, самоздійснення, самоефективності та емоційного вигорання викладачів. Визначено наявність кореляційних зв'язків між досліджуваними показниками. Результати дослідження передбачається використати з метою науково обгрунтованої розробки системи загальних заходів, спрямованих на сприяння особистісно-професійному самоздійсненню викладачів та підвищення рівня їхньої професійної життєстійкості.

Дод.точки доступу:
Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\

Є примірники у відділах: всього 2 : ЧЗ (2)
Вільні: ЧЗ (2)

Знайти схожі

1-20 21-40 41-55

Статистика за 04.07.2024
Кількість запитів	31163
Кількість відвідувачів	660
Кількість замовлень	0