Бібліотека Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Електронний каталог бібліотеки Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки НДУ ім. Миколи Гоголя

Електронна бібліотека НДУ ім. Миколи Гоголя

Рідкісна книга

Ніжинська вища школа на сторінках ЗМІ

Електронний архів краєзнавчих періодичних видань

Електронний каталог бібліотеки Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Електронний каталог бібліотеки НДУ ім. Миколи Гоголя (14)

Електронна бібліотека НДУ ім. Миколи Гоголя (3)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>K=життєстійкість<.>

Загальна кількість знайдених документів : 58
Показані документи с 1 за 20

1-20 21-40 41-58

Форма документа : Однотомне видання
Шифр видання : 159.942.23/Ч-48 рукописний текст
Автор(и) : Черкаська, Євгенія Феліксівна
Назва : Психологічні особливості емоційної стійкості вчителів з різним досвідом роботи : дис. ... д-ра ф-фії
Вихідні дані : Київ, 2023
Кільк.характеристики :319 с.: табл.
Колективи : Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примітки : Бібліогр.: С. 184-194 (129 назв).
УДК : 159.942.23
Предметні рубрики (Галузі знань): Педагогічна психологія
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): емоційна стійкість--життєстійкість--педагогічна діяльність--особистість--ефективність професійної діяльності--емоційне вигорання--професійні кризи--саморегуляція--стресостійкість--тренінг
Анотація: У дисертації здійснено, теоретично обґрунтовано й експериментально вивчено психологічні особливості емоційної стійкості вчителів з різним досвідом роботи. Дослідження проводилося упродовж 2018 – 2021 років та передбачало теоретичний, констатувальний, формувальний та узагальнюючий етапи. На теоретичному етапі встановленно, що емоційна стійкість особистості – це інтегративна властивість, що включає в свою структуру емоційні, вольові, інтелектуальні мотиваційні компоненти психічної діяльності, а також здатність пригнічувати емоційні реакції, задля продовження робочої активності, яка в такому стані має тенденцію до зниження. Деякі автори розглядають емоційну стійкість як «стійкість емоцій», а не функціональну стійкість людини до емоціогенних умов. На основі аналізу наукової літератури виділено чотири основні підходи до вивчення емоційної стійкості: емоційна стійкість, як здатність долати стан емоційного збудження; емоційна стійкість, як похідна від типу сили нервової системи, процесів збудження і гальмування; емоційна стійкість, як стійкі емоційний стан і емоційна реакція; емоційна стійкість, як інтегративна властивість особистості. Зокрема, ми дотримуємось поглядів О.А. Сиротіної, яка визначає емоційну стійкість як здатність особистості успішно вирішувати складні та відповідальні завдання в напруженій емоційній ситуації. Він наголошує на взаємозв'язку емоційної стійкості із силою і рухливістю нервової системи. Також, встановлено, що вченими виявлено емоціогенні фактори, які призводять до емоційної напруженості. У діяльності педагога до них відносяться: порушення міжособистісних взаємин, завантаженість робочого дня, стомлюваність, зіткнення з важкими ситуаціями, випадки підвищеного рівня відповідальності, очікування невдачі, погане самопочуття, тощо. На констатувальному етапі, відповідно до мети та завдань дослідження, складено діагностичний комплекс вивчення проблеми емоційної стійкості вчителів, в залежності від досвіду їх роботи. Для опрацювання результатів виділено три групи вчителів: І група – з досвідом роботи до п’яти років, ІІ група – від п’яти до десяти років, ІІІ група – понад 10 років досвіду роботи в навчальному закладі. У результаті діагностики респондентів за методиками та їх шкалами встановлено, що І група вчителів, з досвідом роботи до п’яти років, є більш емпатійною й обізнаною у власній та чужій емоційних сферах, що говорить про рівень підготовки молодих вчителів та сучасні можливості отримання інформації. Також, І група вчителів більш задоволена умовами праці, оскільки орієнтована на отримання досвіду роботи, більш зацікавлена у реалізації власних ідей і не має великих очікувань, які б відповідали їхній професійній діяльності. Водночас, ця група не має відповідного досвіду, знань і умінь, який би впливав на ефективність побудови взаємодії у професійному колективі та іншими учасниками освітнього процесу, вирішення складних ситуацій та швидке включення в робочий процес. Зокрема, ІІ група вчителів, з досвідом роботи від п’яти до десяти років, є більш обізнаною, і, вчителі цієї групи, навчилася правильно використовувати власний досвід у професійній діяльності. Респонденти швидше диференціюють власні емоційні стани та керують ними. Професійний досвід роботи дає більше впевненості та можливості застосовувати вже набуті знання у поєднанні з новими, чого вимагає якісний освітній процес, без надлишкової емоційної витрати. Вони краще вибудовують комунікацію та швидше вирішують питання з дітьми. Володіють вищим самоконтролем та адекватно оцінюють свої можливості, побажання та очікування від учбового процесу. Проте, емоційне вигорання, хоч ще і не сформоване у цій групі, але перебуває вже на етапі формування, що свідчить про недостатньо розроблені шляхи та методи подолання складних ситуацій. Відповідно, ІІІ група вчителів, з досвідом роботи більше десяти років, показала найгірші показники за результатами діагностики. Тобто поєднання емоційного вигорання з особистісними якостями, що є результатом вікових особливостей та послаблення можливостей реалізації у професійній сфері. Враховуючі часті зміни в освітньому процесі, які вимагають не тільки модифікації освітньої складової, а й емоційної, вчителі цієї групи вже найменш налаштовані на нові вимоги. Вони найменш обізнані та враховують власні та чужі емоційні стани, не вміють ними керувати та піддаються сильному емоційному впливу зі сторони, що є досить сильним, враховуючи кількість щоденних стресогенних ситуацій відповідних даній професії. Вони вже не зацікавлені у побудові гарних взаємостосунків із керівництвом, мають більші очікування від умов праці, та вважають, що їхнього досвіду роботи буде цілком достатньо, який, у свою чергу, і допомагає їм триматися на рівні з іншими вчителями. В ході проведення дослідження розроблено тренінгову програму, для покращення рівня емоційної стійкості вчителів. Психологічний тренінг конструктивно впливає на розвиток особистості за трьома напрямками: когнітивний (отримання нової інформації); емоційний (інтерпретація отриманої інформації через особистісне значення); конативний (зміна, розширення поведінкових реакцій за рахунок усвідомлення неефективності звичних способів поведінки). Програму побудовано на наступних принципах: врахування індивідуальних особливостей особистості; діяльнісний принцип, що визначає тактику проведення роботи через активізацію діяльності кожного учасника; принцип врахування емоційної забарвленості матеріалу; принцип комплексності методів виражається у інтегрованих прийомах, що сприяють підвищенню стресостійкості, саморегуляції, зниження емоційної напруги. На формувальному етапі встановлено, що найбільше змін відбулося з вчителями І групи (з досвідом роботи до п’яти років). Найменший вплив зафіксовано у ІІІ групи вчителів (з досвідом роботи більше десяти років). Визначено рівень ефективності розробленої програми психологічного тренінгу, ґрунтуючись на аналізі та порівнянні рівнів показників за допомогою математичного методу обробки даних. Так, після проведення тренінгової роботи, у вчителів врівноважилися процеси збудження і гальмування, покращилось значення рухливості процесів нервової системи, що, згідно отриманих нами результатів, може відігравати певну захисну функцію для емоційної стійкості. Як наслідок: зменшилась інтенсивність емоцій та покращилися показники емоційного інтелекту. На підставі опрацьованих даних можна зробити висновок, що створена тренінгова програма, направлена на покращення емоційної стійкості вчителів дала позитивний результат. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше було досліджено емоційну стійкість вчителів загальноосвітніх навчальних закладів, враховуючи їх досвід роботи, саме в сучасних умовах освітнього процесу. Розроблена програма дозволяє підвищувати емоційну стійкість вчителів у навчальних закладах. Одночасно зі зміною вимог до вчителів і викладанням за новими методиками, змінюється роль вчителя в системі освіти – з вчителя-інформаційного лідера на вчителя-консультанта та фасилітатора. Теоретичне значення полягає у поглибленні психологічних знань про емоційну стійкість вчителів загалом та в залежності від досвіду їх роботи; з’ясування чинників, які безпосередньо впливають на емоційну сферу вчителів та чинників, які згідно нових умов праці можуть більш глибоко впливати на емоційну стійкість вчителя. Практичне значення: окреслено чинники, які впливають на емоційну стійкість вчителів; модифіковано психодіагностичний інструментарій для вивчення емоційної стійкості вчителів; підготовлено методичні рекомендації та методи впливу для підвищення рівня емоційної стійкості вчителів. Результати дослідження можуть використовуватися у психокорекційній діяльності психологів, в освітніх закладах а також в закладах освіти при підготовці майбутніх педагогів.
Примірники :ЧЗ(1)
Вільні : ЧЗ(1)
Знайти схожі

Форма документа : Однотомне видання
Шифр видання : 159.922:[355.087./Б 17-322415495 рукописний текст
Автор(и) : Базиль, Тамара Станіславівна
Назва : Соціально-психологічна готовність волонтерів медичної галузі до діяльності в кризових умовах : дис. ... д-ра ф-фії
Вихідні дані : Київ, 2023
Кільк.характеристики :348[2] с.: табл.
Колективи : Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примітки : Бібліогр.: С. 211-238 (255 назв).
УДК : 159.922:[355.087.2:61-05](043.5)
Предметні рубрики (Галузі знань): Загальна психологія
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): соціально-психологічні ресурси--готовність до волонтерської діяльності--волонтер медичної залузі--кризові умови--емоційне вигорання--мотив--самореалізація--ціннісно-смислова сфера--сенсожиттєві орієнтації--альтруїзм--психологічне благополуччя--копінг--участь у громадських організаціях--партисипативність--життєстійкість
Примірники :ЧЗ(1)
Вільні : ЧЗ(1)
Знайти схожі

Форма документа : Однотомне видання
Шифр видання : 159.923.942-056.2/С 18-173717002 рукописний текст
Автор(и) : Сандал, Ольга Сергіївна
Назва : Особливості емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом : дис. ... д-ра ф-фії: 19.00.01
Вихідні дані : Київ, 2023
Кільк.характеристики :215 с.: табл.
Колективи : Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примітки : Бібліогр.: С. 159-176 (183 назв).
УДК : 159.923.942-056.265(043.5)
Предметні рубрики (Галузі знань): Загальна психологія
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): емоційні стилі--емоції--афект--переживання--травматичний досвід--птср--посттравматичне зростання--дисоціація--депресія--горе--криза--covid-19--психодіагностика--емоційне здоров'я--життєстійкість
Анотація: Дисертаційне дослідження присвячено теоретичному та емпіричному вивчені особливостей емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом, розкриттю сутності поняття «емоційні стилі» та «травматичний досвід», розробці теоретичної моделі функціонування емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом, виявленні особливостей ментальних репрезентацій параметрів емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом, здійсненні експериментальної апробації корекційно-розвивальної програми щодо корекції травматичного досвіду та розвитку адаптивних емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом. Враховуючи те, що психотравмувальні події створюють суспільні напруження, порушують адаптаційний потенціал і психічний стан суб’єкта та збільшує кількість осіб з травматичним досвідом, що значно погіршує якість їх життя. Виникає необхідність вдосконалення психологічних заходів, психокорекційних програм щодо супроводу осіб з травматичним досвідом. Концепції «емоційного стилю» які мають потужний потенціал для надання психологічної допомоги особистості недостатньо враховується й знаходиться поза зоною уваги у дослідженнях природи стресової поведінки, тож дослідження особливостей емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом є актуальною дослідницькою задачею, розв’язання якої сприятиме підвищенню ефективності роботи з постраждалими особами. У першому розділі відображено теоретичний аналіз науково-психологічних концепцій до вивчення емоційних стилів, які дослідники виявляли та розуміли не однаково. Розглядається сучасна концепція емоційного стилю, де науковцями визначено, що емоційна поведінка особистості пов’язана з емоційними відгуками в мозку та емпірично досліджено різні емоційні стилі. Після ретельного аналізу нами визначено, що «емоційний стиль» є сукупністю емоційних переживань та містить унікальні параметри. Особистість маніфестує емоційний стиль і у ньому проступає її індивідуальність як суб’єкта. Особистісне джерело емоційного стилю виявляється у тому, що він є суб’єктивним і входить у процеси самовираження та самовиявлення внутрішнього світу. Особистість, як суб’єкт актуалізує свій емоційний стиль, що виявляється у внутрішньому та у зовнішньому контурі та детермінує специфічні вияви у предметній діяльності. Внутрішній контур емоційного стилю утворює ієрархічна структура, що охоплює систему суб’єктивних значень, когнітивні параметри та форму поведінки особистості як стратегії управління емоційним дистресом. Зовнішній контур емоційного стилю утворюють ефекти функціонування адаптивність-дезадаптивність як міру адекватності затрат задля досягнення мети. Можливості емоційного стилю є комплексом взаємозв’язків стилю та індивідуальних властивостей особистості, що впливають на її управління емоційним дистресом, які не зводяться до визначення позитивного чи негативного емоційного стилю. Відображено, що емоційні переживання допомагають особистості приймати рішення та обирати відповідні дії. Розглядається визначення ментальної репрезентації, як такої, що інформує особистість про змістовний стан задоволення чи незадоволення. Визначено, що досліджувати зміст ментальної репрезентації вербальної поведінки та психічного стану особистості, прийнято у формі самозвітів. Зазначено, що за допомогою аналізу самозвітів, як виду комунікативного акту, можна отримати інформацію про внутрішній стан та виявити онтологічну структуру свідомості особистості. Підсумовуючи аналіз теоретичних концепцій до вивчення травматичного досвіду, нами визначено, що «травматичний досвід» – це такий, який своєю руйнівною силою загрожує цілісності особистості та призводить до виснаження психіки. Визначено авторське розуміння досліджуваного феномену та презентовано у вигляді моделі емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом. Наведено адаптаційні можливості емоційного стилю, як комплекс взаємозв’язків стилю та індивідуальних властивостей особистості, що впливають на управління емоційним дистресом. Які не зводяться до визначення позитивних чи негативних емоційних стилів. В залежності від руйнівної сили травматичного досвіду, особистість буде обирати адаптивні та/або дезадаптивні стратегії параметрів емоційних стилів. До яких ми віднесли наступні: когнітивна регуляція емоцій, оптимізм-песимізм, емоційне ставлення, толерантність-інтолерантність до невизначеності, позитивний-негативний афект, психологічний захист. Зазначені параметри емоційного стилю виявлятимуться залежно від контексту (підтримка значимих інших, соціальна ізоляція тощо) та інтерпретації особистістю травматичного досвіду як-от посттравматичне зростання чи регресивна поведінка, типу та глибини травматизації. У другому розділі представлено психодіагностичний інструментарій, який дав можливість прослідкувати особливості емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом. Травматичний досвід у осіб виявлено за допомогою відповідних методик (шкала дисоціації DES V. Agarkov, N. Tarabrina, опитувальник перітравматичної дисоціації V. Agarkov, N. Tarabrina та симптоматичний опитувальник SCL-90-R L. Derogatis). Параметри емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом виявлено за допомогою відповідних методик (опитувальник когнітивної регуляції емоцій N. Garnefski, V. Kraaij, метод визначення атрибутивних стилів М. Seligman, шкала толерантності до невизначеності S. Budner, особистісний опитувальник емоційного ставлення A. Gersaild,, шкала позитивного і негативного афекту D. Watson, L. Clark, & A. Tellegen, методика вимірювання психологічного захисту O. Pilyugina, R. Suleymanov). Загальна кількість досліджуваних становила 201 особа, 41 – чоловіки, 160 – жінки, віком від 18 до 72 років. Дослідницька вибірка була поділена на дві групи: до першої групи увійшли (n=125) осіб з травматичним досвідом, а до другої групи увійшли (n=76) осіб без травматичного досвіду. За результатами констатувального експерименту встановлено, що особи з травматичним досвідом пережили такі психотравмувальні події, як зґвалтування або сексуальне домагання, інші ситуації, що загрожували життю, зневага у дитинстві та фізичне насилля. Серед осіб з травматичним досвідом виявлено такі найбільш поширені типи травм, як емоційне насилля і емоційна травма, фізичне насилля і ситуації небезпеки та інші психологічні травми. Виявлено, що для осіб з травматичним досвідом притаманна наявність дисоціативних переживань, що виявляється у змінах емоційної експресії та порушеннях сприйняття внаслідок обмеженого когнітивного перероблювання, що дозволяє ігнорувати окремі аспекти або цілком болісні переживання. Виявлено ознаки інтенсивності перітравматичної дисоціації, що виявляється у переживанні такого стану як дереалізація. Яка дозволяє особам з травматичним досвідом дистанціюватися від нестерпних ситуацій, зменшуючи рівень болю, емоційного дистресу та «захищаючи» від усвідомлення всієї міри впливу травматичного досвіду. Виявлено «глибину» емоційного дистресу, що виявляється у фізичних симптомах (головні болі, м’язові болі тощо) та психологічних еквівалентах тривожності. Виявлено, що особи з травматичним досвідом характеризуються: думками і діями, що переживаються, як безперервні, нездолані і чужі для власного «Я»; порівнянням себе з іншими та відчуттям особистісної неадекватності; відчуттям помітного дискомфорту у процесі міжособистісної взаємодії, що призводить до неспокою; негативними очікуваннями щодо взаємодії з іншими людьми; відчуттями відсутності інтересу до життя, браком мотивації та почуттям безнадійності; станом ворожості та підозрілості. Встановлено, що серед осіб з травматичним досвідом більше «самотніх» і тих хто перебуває у «цивільному шлюбі». Констатовано, що травматичний досвід має суттєвий вплив руйнівної сили, що загрожує цілісності особистості та призводить до виснаження психіки осіб з травматичним досвідом. Виявлено ментальні репрезентації параметрів емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом. За параметром «когнітивна регуляція емоцій» виявлено дезадаптивні стратегії, що виявляються у здатності перебільшувати руйнівну силу події, яка відбулася та перекладати провину на інших людей або інші обставини, які не пов’язані з особистістю та встановлено переживання емоційного дистресу, погану адаптацію та слабке емоційне здоров’я. За параметром «оптимізм-песимізм» не було виявлено статистично значущих відмінностей між особами обох груп і було розглянуто у розрізі теми нашого дослідження як тенденція. За параметром «толерантність-інтолерантність до невизначеності» виявлено дезадаптивні стратегії, що виявляються у сприйнятті складних ситуацій скоріше, як ті, що загрожують, ніж ті, які можуть дати розвиток та встановлено недостатньо розвинуту випереджувальну функцію психіки, що провокує нездатність передбачати динаміку розвитку ситуації та втрату контролю над своїм життям. За параметром «емоційне ставлення» було виявлено дезадаптивні стратегії, що виявляються у стані самотності, ізольованості, покинутості, непорозумінням з іншими, а також брак спілкування і близьких відносин та встановлено вплив переживань на унеможливлення дружніх стосунків. У стані безглуздості існування, що виявляється у незадоволеності власними зусиллями вкладеними в роботу, навчання або сімейні стосунки та встановлено відчуття недостатньої важливості та значущості подій, які відбуваються в житті. У стані свободи вибору (ставлення до авторитетів), що виявляється у відчутті власної обмеженості у виборі різних можливостей, які б відповідали необхідним потребам та встановлено відчуття дискомфорту при спілкуванні з людьми, які займають вищий соціальний статус, де вони не відчувають себе вільними, що унеможливлює відстоювання власних кордонів, права на власну точку зору або протистояння будь-яким видам насилля. У стані ворожості, що виявляється у діях та проявах негативного афективного стану злості, а також відчуттям провини, якe реалізує аутоагресивні установки і передбачає переконання у власній недосконалості та встановлено втрату самоконтролю і відчуття обурення, особливо у ситуаціях зовнішнього тиску. У стані розбіжності між реальним та ідеальним Я. У стані свободи волі, який вказує на неможливість робити вибір на основі глибокого усвідомлення всіх аспектів ситуації вибору та встановлено нерозвиненість сенсожиттєвої орієнтації. У стані безнадійності, що виявляється у песимістичному сприйнятті реальності, власного «Я» та майбутніх перспектив та встановлено емоційний дефіцит, який призводить до формування стану пригніченості та депресії, що унеможливлює досягнення життєво важливих цілей. За параметром «позитивний-негативний афект» виявлено дезадаптивні стратегії та встановлено переживання стану суб’єктивного страждання з неприємним залученням негативних емоцій. За параметром «психологічний захист» виявлено дезадаптивні стратегії психотичних механізмів: «психотична дисоціація», «регресія», «витіснення»; дезадаптивні стратегії інфантильних механізмів: «заміщення/перенос», «проєкція», «компульсивна поведінка», «пасивна агресія» та встановлено використання вищезазначених механізмів захисту для мінімізації негативних переживань. Вищезгадані дезадаптивні стратегії емоційних стилів зумовлює необхідність розробки системи корекційно-розвивальних заходів, спрямованих на корекцію травматичного досвіду та розвиток адаптивних стратегій емоційних стилів у осіб. У третьому розділі представлено обґрунтування доцільності використання корекційно-розвивальної програми. Отримані дані констатувального експерименту забезпечили нам орієнтування у феноменології психологічних станів у осіб з травматичним досвідом та дезадаптивними стратегіями емоційних стилів, що дало можливість визначитися з напрямками надання психологічної допомоги у комплексному підході. Корекційно-розвивальна програма побудована з урахуванням теоретичних та емпіричних даних на підставі мультимодального підходу та відповідає меті та завданням дослідження, включає індивідуальну та групову роботи з особами, що мають травматичний досвід. Основна мета програми – створення психологічного простору, щоб сприяв осіб з травматичним досвідом до процесів самоорганізації, які усувають травматичний досвід та спонукають до розвитку резільєнтності та життєстійкості, які сприяють пошуку адаптивних стратегій емоційних стилів для гармонізації психоемоційного стану. Методологічною основою корекційно-розвивальної програми «Пошук адаптивних стратегій емоційних стилів для гармонізації психоемоційного стану» став мультимодальний підхід, який враховує принципи центрованої на людині терапії К. Роджерса (не директивна доброзичливість, емпатичне розуміння та конгруентність), концепту інтегративних методик Ґ. Шульман (резільєнтність, соціальну та психологічну стійкість до стресу і цілісно збережений позитивний досвід особистості до світу і самого себе) та салютогенного підходу А. Антоновського (актуалізація ресурсів та розвиток стресостійкості). В рамках програми ми використовували лекції та вебінари на теми «Травматичний досвід особистості», «Турбота про психічне здоров’я: що таке стрес?», «Як долати стрес», «Що ви знаєте про регуляцію емоцій? Чи важливі емоції для конструктивної взаємодії з іншими?» для розширення розуміння особистого травматичного досвіду особистості та емоційних проявів у процесі вирішення складних життєвих ситуацій. Індивідуальні консультації та бесіди для надання інформації щодо способів самоорганізації, пошукової активності, визначення власної ролі у соціальній взаємодії, усвідомлення власного емоційного стану та адекватне застосування наявних ресурсів для відновлення. Групову роботу для розвитку умінь знаходити моральні цінності в інших людях, дослідження емоційних станів та вияв переживань соціально прийнятими способами, зняття м’язового та психоемоційного напруження, саморозкриття, використання позитивних емоцій, які пов’язані з успіхами в минулому та майбутньому для формування нових взаємин, встановлення сприятливого психологічного клімату, нейтралізації емоційної напруги, створення позитивної мотивації та зацікавленості для роботи в групі, актуалізація позитивних емоцій і пошук ресурсу та зменшення психоемоційного напруження для подолання стресу. Перегляд фільмів, що спонукали до пошуку сенсу життя («Учитель на заміну», 2011. реж. Тоні Кей), знаходження відповідей на екзистенційні питання («99 франків», 2007. по книзі Фредеріка Бегбедера. реж. Ян Кунен) можливості радіти простим речам, що оточують («Амелі», 2001. реж. Жан-П’єр Жене). Після участі в програмі у осіб з травматичним досвідом та дезадаптивними стратегіями емоційних стилів відзначено зміни. До уваги ми брали лише кількісні показники першої групи досліджуваних з травматичним досвідом (експериментальна група). Аналіз результатів формувального експерименту за показниками кожної із застосованих психодіагностичних методик засвідчив статистично перевірене покращення комунікативних здібностей, позитивного ставлення до нового життєвого досвіду, відкритість емоційному досвіду, увага і зосередженість, зниження тривоги, почуття безпеки та підтримки від інших, порозуміння з оточуючими, знаходження нових шляхів для успішного розв’язання складних життєвих ситуацій та нові адаптивні стратегії поведінки (спільний перегляд фільмів, демонстрація почуттів, емоційна підтримка, емпатія інших тощо). Критеріїв травматичного досвіду: ознак дисоціативного переживання, «глибини» емоційного дистресу, однак показник ознак перітравматичної дисоціації зазнав не суттєвих змін. Стратегії параметрів емоційних стилів досліджуваних осіб стали більш адаптивними до сучасних мінливих умов. Результати формувального експерименту довели ефективність презентованої психологічної корекційно-розвивальної програми. Орієнтуючись на ефективність описаних методичних заходах, були запропоновані рекомендації фахівцям у сфері психічного здоров’я щодо підвищення адаптаційних можливостей осіб з травматичним досвідом та розвитку адаптивних стратегій емоційних стилів. Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що: - вперше запропоновано модель функціонування емоційних стилів особистості з травматичним досвідом, як стратегії управління емоційним дистресом, виокремлено параметри: когнітивна регуляція емоцій, оптимізм-песимізм, емоційне ставлення, толерантність-інтолерантність до невизначеності, позитивний-негативний афект, психологічний захист та типи: адаптивний та дезадаптивний. Розроблено програму психологічного супроводу осіб з травматичним досвідом з урахуванням емоційних стилів з опорою на процеси самоорганізації. Розроблено, впроваджено та доведено ефективність корекційно-розвивальної програми з активізації особистісних ресурсів та розвитку адаптивних стратегій емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом; - поглиблено та розширено уявлення про особливості функціонування емоційних стилів особистості з травматичним досвідом як стратегії управління емоційним дистресом; - набула подальшого розвитку система знань про особливості ментальної репрезентації параметрів емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом. Практична значущість отриманих результатів роботи визначається тим, що теоретичні та емпіричні результати дисертаційного дослідження можуть застосовуватися у процесі надання психологічної допомоги особистості з травматичним досвідом. А також при розробці психоедукації з різними категоріями клієнтів, що пережили психотравмувальні події. Результати дослідження можуть стати допоміжним психологам при плануванні та реалізації психотерапевтичних інтервенцій з урахуванням специфіки емоційних стилів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути впроваджені при підготовці та проведенні лекційних та семінарських занять зі студентами спеціальності 053 психологія з навчальних курсів «Вступ у спеціальність», «Психологія травми», «Психологія емоцій», «Технології візуальної діагностики», «Психологія стресу».
Примірники :ЧЗ(1)
Вільні : ЧЗ(1)
Знайти схожі

Форма документа : Однотомне видання
Шифр видання : 159.923.2-056.257/Р 37-627209431 рукописний текст
Автор(и) : Ремесник, Наталя Юріївна
Назва : Особливості психологічної корекції самоприйняття людей з надмірною вагою : дис. ... д-ра ф-фії
Вихідні дані : Київ, 2023
Кільк.характеристики :239[2] с.: табл.
Колективи : Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примітки : Бібліогр.: С. 206-220 (174 назв).
УДК : 159.923.2-056.257(043.5)
Предметні рубрики (Галузі знань): Загальна психологія
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): самоприйняття--особистість--сором'язливість--ресурси особистості--психологічні чинники--актуальні здібності--адаптація--життєстійкість--психологічне благополуччя--самореалізація--соціальна активність--соціальне схвалення--травматичний дитячий досвід--стосунки з іншими людьми--тренінг
Анотація: У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове розв’язання проблеми самоприйняття людей з надмірною вагою як багатофакторного емоційно-оцінкового компонента системи ставлень особистості. Розв’язання цієї проблеми полягає у визначенні холі стичної природи феномена самоприйняття особистості, з’ясуванні впливу недостатньо розвинених його складових на харчову поведінку та визначення на цій основі можливостей корекції самоприйняття і терапії надмірної ваги. Розвиток позитивного самоприйняття розглядалось в контексті взаємозв’язку з психологічним благополуччям та особистісною автономією як психологічного механізму безпосереднього впливу на ставлення людини до власного життя, що є критерієм почуття власної цінності та чинником самореалізації особистості. Основна мета дослідження полягає у виявленні особливостей самоприйняття людей з надмірною вагою та розробці комплексної програми корекції зайвої ваги на основі розвитку внутрішніх ресурсів особистості та перевірці її ефективності. Досягненню цієї мети сприяло вирішення завдань дослідження, у межах яких проаналізовано стан теоретико-методологічної розробленості проблеми розуміння змісту та структури феномена самоприйняття особистості, його взаємозв’язку з образом тіла та надмірною вагою; обґрунтувано методологічні засади та методичне забезпечення дослідження особистісних чинників формування порушень харчової поведінки; емпірично визначено психологічні особливості людей з надмірною вагою та розвитку позитивного самоприйняття як чинника корекції порушень харчової поведінки; розроблено комплексну програму корекції зайвої ваги на основі розвитку позитивного самоприйняття особистості та здійснено перевірку її ефективності. Наукові дослідження і здобутки висвітлено в трьох розділах дисертації. У першому розділі – «Теоретичні основи дослідження феномена самоприйняття особистості у контексті розладів харчової поведінки та зайвої ваги» – здійснено теоретичне узагальнення досліджень феномена самоприйняття особистості на засадах гуманістичного, психодинамічного та позитивного підходу; визначено поняття самоприйняття як складне динамічне утворення особистості, виділено його структурні компоненти; проаналізовано умови розвитку позитивного прийняття себе; досліджено позитивний вплив самоприйняття на саморозвиток особистості; розглянуто феномен самоприйняття особистості з точки зору розвинутості її первинних і вторинних актуальних здібностей (за Пезешкіаном) та їх взаємозв’язку; проаналізовано особливості емоційної сфери у людей із зайвою вагою. На основі здійсненого теоретично-методичного аналізу представлено теоретичну модель позитивного самоприйняття особистості, як багатофакторного емоційно-оцінкового компонента системи ставлень особистості, що включає такі складові: самооцінку, самоповагу, довіру до себе, позитивний образ власного тіла, низьку внутрішню конфліктність, усвідомлення власних потреб і цінностей та розуміння внутрішніх процесів (власних емоцій, мотивів і переконань). Встановлено, що позитивне самоприйняття пов’язане з психологічним благополуччям та особистісною автономією, і як психологічний механізм безпосередньо впливає на ставлення людини до власного життя, що є критерієм почуття власної цінності та чинником самореалізації особистості. У другому розділі – «Емпіричне дослідження психологічних особливостей самоприйняття у людей з надмірною вагою» – висвітлено методичні засади емпіричного дослідження психологічних особливостей самоприйняття осіб із зайвою вагою та аналіз його результатів. Висвітлено концептуальні підходи до вивчення чинників самоприйняття осіб із зайвою вагою, етапи, процес емпіричного дослідження та описано вибірку досліджуваних. Обґрунтовано вибір діагностичного інструментарію відповідно до завдань дослідження, для визначення сформованості складових позитивного самоприйняття особистості та діагностики порушень харчової поведінки. За результатами емпіричного дослідження виявлено особливості зв’язку між недостатнім прийняття себе та нездоровими харчовими звичками; виявлено особливості емоційної сфери у людей із зайвою вагою. Встановлено, що недоліки самоприйняття негативно впливають на сприйняття образу власного тіла; соціальні стандарти привабливості мають значний вплив на самоприйняття особистості, очікуване ставлення інших та задоволеність власним життям. Позитивне самоприйняття має позитивний вплив на сприйняття образу тіла, підвищує відчуття психологічного благополуччя та є чинником саморозвитку особистості. Визначено чинники позитивного самоприйняття особистості: аутосимпатія, яка підтримує самоприйняття; здатність підтримувати добрі, емоційно теплі стосунки з іншими людьми; активна діяльнісна позиція. Виявлено, що досліджувані із зайвою вагою мають низку відмінних характеристик у порівнянні з людьми з нормальною вагою. Для них характерний знижений рівень самоприйняття; нижчий контроль діяльності; схильність до бездіяльності; розмитість і нечіткість цілей; невдоволеність собою; схильність до самокритики; відчуття відчуженості від інших людей; замкненість у стосунках з іншими. Визначено предиктори що мають найбільший вплив на розвиток розладів харчової поведінки (за шкалами екстернальної і емоціогенної харчової поведінки): бажання достягати високих особистісних результатів та схильність до перфекціонізму; функціональні, холодні стосунки між батьками чи сварки між ними і, як наслідок, невміння проявляти до себе любов і ніжність; суттєвою особливістю екстернальної харчової поведінки є надмірна зацікавленість зовнішніми стимулами, незважаючи на сигнали голоду чи ситості; поєднання низки факторів: слабке вміння контролювати себе, активний чи пасивний образ життя, вплив генетичних факторів чи поєднання єкстернальної та емоціогенної поведінки. Доведено, що найвпливовішими чинниками зниження самоприйняття є: дефіцит в емоційній сфері та в сфері контактів, тобто невміння розуміти, контейнувати та справлятися з власними емоціями; дистанціювання чи невміння вирішувати проблемні ситуації у близьких стосунках; проблемні, холодні чи функціональні взаємини в батьківський сім’ї; не вміння або не бажання зайняти у проблемній ситуації проактивну позицію. У третьому розділі – «Методологічні засади розвитку позитивного самоприйняття особистості засобами позитивної психотерапії» – представлено теоретичну модель комплексної програми розвитку позитивного самоприйняття особистості. На основі аналізу результатів теоретичного та емпіричного дослідження обґрунтовано, розроблено та апробовано комплексну програму розвитку позитивного самоприйняття особистості як чинника корекції розладів харчової поведінки, засновану на методології гуманістичного та психодинамічного підходів і спрямована на розвиток позитивного самоприйняття, на основі розвитку внутрішніх ресурсів особистості. Програма поєднувала теоретичну частину, спрямовану на психоосвіту, обговорення положень, що відображають сутність основних чинників позитивного самоприйняття, та практичну частину, складовими якої практичні завдання, використання яких спрямоване на реалізацію основних задач програми. Програма поєднує методи самодопомоги, основи психоедукації, дихальні практики та практики з майндфуллнес, вправи для розвитку актуальних здібностей особистості. Запропонована програма сприяла розвитку в її учасників здатності регулювати власні емоції, знижувати емоційне напруження, що, в свою чергу, сприяло покращенню саморозуміня та мало позитивний вплив на самоприйняття, довіру до себе та самоповагу. Опанування навичок самодопомоги забезпечуватиме підтримуючий ефект психотерапії в довгостроковій перспективі. Ефективність програми покращення харчової поведінки за рахунок підвищення самоприйняття особистості доведена, що підтверджується проведеним формуючим експериментом. Досягнута мета програми – покращення сприйняття власного тіла та оптимізація харчової поведінки. Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: вперше здійснено системний розгляд феномена самоприйняття особистості як чинника розладів харчової поведінки; розкрито психологічні особливості та закономірності взаємозв’язку само прийняття з образом тіла та надмірною вагою; розроблено теоретичну модель самоприйняття особистості як холістичного феномена; розкрито роль внутрішніх ресурсів, інтеграція яких сприяє розвитку позитивного самоприйняття особистості; доповнено наукові уявлення про психологічні ресурси збереження і зміцнення позитивного самоставлення особистості; доведено, що позитивне самоприйняття особистості досягається шляхом актуалізації її внутрішніх ресурсів особистості, що сприяють резистентності до впливу факторів стресу, задоволеністю собою та психологічному благополуччю; дістало подальшого розвитку обґрунтування шляхів і засобів підвищення позитивного самоприйняття особистості. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що визначені структура та психологічні особливості розвитку позитивного самоприйняття як чинника корекції розладів харчової поведінки особистості; запропонований методичний інструментарій комплексного дослідження особистісних чинників формування порушень харчової поведінки; здійснено операціоналізацію взаємозв’язку розладів харчової поведінки з внутрішніми ресурсами особистості, що дає можливість застосовувати отримані результати дослідження в корекційних програмах покращення якості життя, задоволеності життям, сприяння самореалізації, психологічному благополуччю тощо. Положення дисертації можуть бути використані при розробці навчальних курсів з психологічного консультування, основ психотерапії, соціально-психологічного тренінгу, що сприятиме підвищенню якості професійної підготовки фахівців соціологічних професій. Отримані результати дослідження можуть бути застосовані в практиці різних психологічних служб для розробки програм подолання проблем суб’єктивного відчуття зниження цінності життя.
Примірники :ЧЗ(1)
Вільні : ЧЗ(1)
Знайти схожі

Форма документа : Однотомне видання
Шифр видання : 152/035/К 59
Автор(и) : Кокун О.
Назва : Всеукраїнське опитування "Твоя життєстійкість в умовах війни" : передрук
Вихідні дані : Б.м., 2022
Кільк.характеристики :64 с.
Колективи : Національна академія педагогічних наук України, Інститут психології імені Г.С. Костюка
Ціна : Б.ц.
УДК : 159.98:355+159.91.07
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): війна--воєнний стан--життєстійкість
Примірники : всього : ЧЗ(2)
Вільні : ЧЗ(2)
Знайти схожі

Форма документа : Однотомне видання
Шифр видання : 159.922.63-053.9:/Л 66-743052457 рукописний текст
Автор(и) : Лич, Оксана Миколаївна
Назва : Психологія життєстійкості осіб похилого віку : автореф. дис. ... д-ра. психол. наук: 19.00.01
Вихідні дані : Київ, 2021
Кільк.характеристики :43 с.: табл.
Колективи : Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
УДК : 159.922.63-053.9:141.32
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): життєстійкість--похилий вік--життєстійкість осіб похилого віку--вікова періодизація похилого віку--криза похилого віку--рефлексія в похилому віці--когнітивний дисонанс у похилому віці--копінг-стратегії в похилому віці--когнітивний дисонанс у похилому віці--копінг-стратегії в похилому віці--життєдіяльність осіб похилого віку
Анотація: У дисертації здійснено теоретичне й експериментальне дослідження життєстійкості осіб похилого віку. Теоретико-методологічний аналіз і узагальнення наукових підходів до проблеми дослідження довів, що життєстійкість особистості - це єдність зовнішніх (життєві навантаження, стресові ситуації тощо) та внутрішніх (цілі, цінності, смисли, самоставлення тощо) чинників, що проявляється на емоційному, когнітивному та поведінковому рівнях й вливає на життєдіяльність особистості загалом. Розроблено концепцію, яка передбачає дві вікові кризи. Перша є криза адаптації в похилому віці, що зумовлюється, передусім, соціокультурними чинниками. Друга криза - екзистенційна - обумовлена конфронтацією зі страхами смерті, небуття, безглуздя та самотності. Перша криза проявляється вкрай індивідуально. Її перебіг залежить від усього попереднього досвіду людини та низки соціальних чинників. Друга криза є детермінованою не соціальними, а суто екзистенціальними чинниками. А отже, її вирішення лежить у когнітивній площині. Запропонований когнітивний конструкт "персональна винятковість екзистенційного досвіду" уможливлює зняття екзистенційних страхів й відображає рівні життєстійкості осіб похилого віку. Розроблено концептуальну психологічну модель життєстійкості осіб в похилому віці. Показано, що життєстійкість особистості в похилому віці є цілісним психологічним новоутворенням, яке характеризується сприйняттям особистістю-конкретної екзистенціальної ситуації, ставленням до свого життя загалом та спрямованістю на подальшу успішну життєдіяльність. Також були виявлені рівні життєстійкості, показано та доведено зв'язок між рівнем життєстійкості осіб похилого віку, когітивним констуктом "персональна винятковість екзситенційного досвіду" та особистісними проявами (когнітивна, поведінкова, емоційна складові). Запропоновано й упроваджено систему формувальних заходів щодо становлення та розвитку життєстійкості в осіб похилого віку, яка містить авторську розробку "Комплексна програма розвитку культури життя людей похилого віку", що реалізує ідеї ціннісного ставлення до життя, культуру розв'язання та виходу зі складних життєвих ситуацій, а також роботу в групах, з метою досягнення психокорекційного ефекту тощо.
Примірники : всього : ЧЗ(2)
Вільні : ЧЗ(2)
Знайти схожі

Форма документа : Однотомне видання
Шифр видання : 159.922.63-053.9:/Л 66-201898716 рукописний текст
Автор(и) : Лич, Оксана Миколаївна
Назва : Психологія життєстійкості осіб похилого віку : дис. ... д-ра. психол. наук: 19.00.01
Вихідні дані : Київ, 2021
Кільк.характеристики :459 с.: табл. + 1 додатки 32 с.
Колективи : Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примітки : Бібліогр.: с. 425-459 (409 назв).
УДК : 159.922.63-053.9:141.32
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): життєстійкість--похилий вік--життєстійкість осіб похилого віку--вікова періодизація похилого віку--криза похилого віку--рефлексія в похилому віці--когнітивний дисонанс у похилому віці--копінг-стратегії в похилому віці--життєдіяльність осіб похилого віку
Анотація: У дисертації здійснено теоретичне й експериментальне дослідження життєстійкості осіб похилого віку. Теоретико-методологічний аналіз і узагальнення наукових підходів до проблеми дослідження довів, що життєстійкість особистості - це єдність зовнішніх (життєві навантаження, стресові ситуації тощо) та внутрішніх (цілі, цінності, смисли, самоставлення тощо) чинників, що проявляється на емоційному, когнітивному та поведінковому рівнях й вливає на життєдіяльність особистості загалом. Розроблено концепцію, яка передбачає дві вікові кризи. Перша є криза адаптації в похилому віці, що зумовлюється, передусім, соціокультурними чинниками. Друга криза - екзистенційна - обумовлена конфронтацією зі страхами смерті, небуття, безглуздя та самотності. Перша криза проявляється вкрай індивідуально. Її перебіг залежить від усього попереднього досвіду людини та низки соціальних чинників. Друга криза є детермінованою не соціальними, а суто екзистенціальними чинниками. А отже, її вирішення лежить у когнітивній площині. Запропонований когнітивний конструкт "персональна винятковість екзистенційного досвіду" уможливлює зняття екзистенційних страхів й відображає рівні життєстійкості осіб похилого віку. Розроблено концептуальну психологічну модель життєстійкості осіб в похилому віці. Показано, що життєстійкість особистості в похилому віці є цілісним психологічним новоутворенням, яке характеризується сприйняттям особистістю-конкретної екзистенціальної ситуації, ставленням до свого життя загалом та спрямованістю на подальшу успішну життєдіяльність. Також були виявлені рівні життєстійкості, показано та доведено зв'язок між рівнем життєстійкості осіб похилого віку, когітивним констуктом "персональна винятковість екзситенційного досвіду" та особистісними проявами (когнітивна, поведінкова, емоційна складові). Запропоновано й упроваджено систему формувальних заходів щодо становлення та розвитку життєстійкості в осіб похилого віку, яка містить авторську розробку "Комплексна програма розвитку культури життя людей похилого віку", що реалізує ідеї ціннісного ставлення до життя, культуру розв'язання та виходу зі складних життєвих ситуацій, а також роботу в групах, з метою досягнення психокорекційного ефекту тощо.
Примірники :ЧЗ(1)
Вільні : ЧЗ(1)
Знайти схожі

Форма документа : Однотомне видання
Шифр видання : 159.923.2(043.5)/Ч-71 рукописний текст
Автор(и) : Чиханцова, Олена Анатоліївна
Назва : Психологія становлення життєстійкості особистості : автореф. дис. ... д-ра. психол. наук: 19.00.01
Вихідні дані : Київ, 2021
Кільк.характеристики :40 с.: табл.
Колективи : Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
УДК : 159.923.2(043.5)
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): життєстійкість особистості--самодетермінація--чинники життєстійкості--особистісні ресурси--актуальні здібності--якість життя--психологічне благополуччя
Анотація: Дисертаційне дослідження присвячена аналізу впливу інтерактивного навчання, зокрема психологічних ігор та постійного психологічного супроводу, на розвиток особистості молодшого школяра. Здійснено теоретичний аналіз існуючих наукових підходів до дослідження проблеми учбової діяльності та інтерактивного навчання, розкрити психологічний зміст цих понять, його структуру. Описано етапи організації емпіричного дослідження розвитку психічних процесів молодших школярів; обгрунтовано вибір психодіагностичних методик, наведено та проаналізовано результати дослідження розвитку особистості молодшого школяра. Теоретично обгрунтовано зміст, показники та особливості впливу інтерактивного навчання на особистість молодшого школяра. Проаналізовано особливості, умови та основні чинники становлення молодшого школяра. Встановлено, що саме інтерактивне навчання, зокрема психологічні ігри та постійний психологічний супровід як специфічна форма організації пізнавальної діяльності, сприяє вияву внутрішнього потенціалу, оптимізує розумовий розвиток молодшого школяра, створює комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність й інтелектуальну спроможність. Доведено вплив інтерактивного навчання на: формування в них високого рівня мотивації до навчання та рівень згуртованості класних колективів; покращення вибірковості і концентрації уваги; покращення логічної і механічної памяті, зниження рівня тривожності у молодших школярів. Зроблено висновок про те, що ефективним засобом розвитку розумових здібностей молодшого школяра є нові методи інтерактивного навчання, зокрема психологічна гра, в поєднанні з постійним психологічним супроводом. Розроблено та апробовано програму розвитку особистості молодших школярів засобами психолого-педагогічного впливу, на базі якої розроблено методичні рекомендації для вчителів молодших класів з метою активізації пізнання школярів, мотивації до учіння та навчання, зниження рівня тривожності учнів, забезпечення комфортного й радісного опанування знаннями та навичками під час уроків у початковій школі, тобто позитивного впливу інтерактивного навчання на розвиток особистості молодшого школяра.
Примірники : всього : ЧЗ(2)
Вільні : ЧЗ(2)
Знайти схожі

Форма документа : Однотомне видання
Шифр видання : 159.923.2(043.5)/Ч-71 рукописний текст
Автор(и) : Чиханцова, Олена Анатоліївна
Назва : Психологія становлення життєстійкості особистості : дис. ... д-ра. психол. наук: 19.00.01
Вихідні дані : Київ, 2021
Кільк.характеристики :416 с.: табл. + 1 додатки 13 с.
Колективи : Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примітки : Бібліогр.: с. 377-416 (376 назв).
УДК : 159.923.2(043.5)
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): життєстійкість особистості--самодетермінація--чинники життєстійкості--особистісні ресурси--актуальні здібності--якість життя--психологічне благополуччя
Анотація: Дисертаційне дослідження присвячена аналізу впливу інтерактивного навчання, зокрема психологічних ігор та постійного психологічного супроводу, на розвиток особистості молодшого школяра. Здійснено теоретичний аналіз існуючих наукових підходів до дослідження проблеми учбової діяльності та інтерактивного навчання, розкрити психологічний зміст цих понять, його структуру. Описано етапи організації емпіричного дослідження розвитку психічних процесів молодших школярів; обгрунтовано вибір психодіагностичних методик, наведено та проаналізовано результати дослідження розвитку особистості молодшого школяра. Теоретично обгрунтовано зміст, показники та особливості впливу інтерактивного навчання на особистість молодшого школяра. Проаналізовано особливості, умови та основні чинники становлення молодшого школяра. Встановлено, що саме інтерактивне навчання, зокрема психологічні ігри та постійний психологічний супровід як специфічна форма організації пізнавальної діяльності, сприяє вияву внутрішнього потенціалу, оптимізує розумовий розвиток молодшого школяра, створює комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність й інтелектуальну спроможність. Доведено вплив інтерактивного навчання на: формування в них високого рівня мотивації до навчання та рівень згуртованості класних колективів; покращення вибірковості і концентрації уваги; покращення логічної і механічної памяті, зниження рівня тривожності у молодших школярів. Зроблено висновок про те, що ефективним засобом розвитку розумових здібностей молодшого школяра є нові методи інтерактивного навчання, зокрема психологічна гра, в поєднанні з постійним психологічним супроводом. Розроблено та апробовано програму розвитку особистості молодших школярів засобами психолого-педагогічного впливу, на базі якої розроблено методичні рекомендації для вчителів молодших класів з метою активізації пізнання школярів, мотивації до учіння та навчання, зниження рівня тривожності учнів, забезпечення комфортного й радісного опанування знаннями та навичками під час уроків у початковій школі, тобто позитивного впливу інтерактивного навчання на розвиток особистості молодшого школяра.
Примірники :ЧЗ(1)
Вільні : ЧЗ(1)
Знайти схожі

10.

Форма документа : Однотомне видання
Шифр видання : 159.923.2(043.3)/О 82 рукописний текст
Автор(и) : Отенко, Світлана Анатоліївна
Назва : Психологічні особливості розвитку салютогенетичної спрямованості особистості : дис. ... доктора філософії: 053
Вихідні дані : Київ, 2021
Кільк.характеристики :205 с.: табл. + 1 додатки 5 с.
Колективи : Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примітки : Бібліогр.: с. 180-205 (259 назв).
УДК : 159.923.2(043.3)
Предметні рубрики (Галузі знань): Соціальна психологія
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): особистість--салютогенез--почуття когерентності--салютогенетична спрямованість--психологічне здоров'я--психологічне благополуччя--задоволеність життям--автономія--життєстійкість--психологічні ресурси--самоприйняття--осмисленність--тренінг сприяння салютогенетичній спрямованості
Анотація: У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове розв'язання проблеми салютогенетичної спрямованості особистості, що грунтується на методологічних принципах позитивного функціонування особистості, салютогенетичній парадигмі А. Антоновськи та полягає у тлумаченні її як чинника психологічного благополуччя й психічного здоров'я особистості, створенні процедури її діагностики, обгрунтуванні та апробації програми тренінгу сприяння салютогенетичної спрямованості в контексті розвитку в особистості здатності до підтримки психічного здоров'я, розкриття й розвитку особистісного потенціалу. Основною метою дослідження є теоретичне обгрунтування та емпіричне вивчення структури та психологічних чинників салютогенетичної спрямованості особистості.
Примірники :ЧЗ(1)
Вільні : ЧЗ(1)
Знайти схожі

11.

Форма документа : Однотомне видання
Шифр видання : 159.922/П 86
Автор(и) : Кокун, Олег Матвійович, Клименко, Віктор Васильович, Корніяка , Ольга Миколаївна
Назва : Психофізіологічні закономірності життєстійкості фахівців соціономічних професій [Електронний ресурс] : монографія
Вихідні дані : Б.м., 2021
Кільк.характеристики :236 с.
Форма і об'єм ресурсу: Электрон. текстовые дан.
ISBN, Ціна 978-617-8116-02-6: Б.ц.
УДК : 159.922: 159.938
Предметні рубрики (Галузі знань): Життєстійкість-- фахівці соціономічних професій --Україна
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): життєстійкість--фахівці соціономічних професій--україна
Анотація: Колективна монографія стала основним підсумком виконання лабораторією вікової психофізіології Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України наукового дослідження. У теоретичній частині монографії обґрунтовуються провідні теоретико- методологічні засади дослідження професійної життєстійкості особистості. Зокрема, здійснено ґрунтовний теоретичний аналіз феномену життєстійкості як напряму сучасних психологічних досліджень, обґрунтовано зміст та визначення поняття професійної життєстійкості, викладено сучасні психофізіологічні основи професійного самоздійснення особистості. У емпіричній частині монографії викладено психофізіологічні закономірності життєстійкості фахівців соціономічних професій, що стали основним підсумком досліджень за участю 1066 фахівців. Висвітлено та проаналізовано загальні закономірності професійної життєстійкості фахівців соціономічних професій, спільні та відмітні особливості професійної життєстійкості фахівців різних професій, а також докладно розглянуто психофізіологічні закономірності професійної життєстійкості топ-менеджерів комерційних організацій, викладачів коледжу, викладачів закладів вищої освіти, вчителів вищої категорії, журналістів, виховательок дитячих дошкільних закладів, працівників профспілкових організацій, науковців вищої кваліфікації гуманітарного профілю та спортивних тренерів. Завершують монографію основні положення концепції психофізіологічних основ життєстійкості фахівців соціономічних професій. Монографія може становити інтерес для науковців у галузі психології особистості, психології праці, психофізіології, психодіагностики, практичних психологів, викладачів, керівників установ та організацій, аспірантів. Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)
Знайти схожі

12.

Форма документа : Однотомне видання
Шифр видання : 159.922/С 74
Автор(и) : Кокун, Олег Матвійович, Корніяка , Ольга Миколаївна, Панасенко, Наталія Миколаївна
Назва : Сприяння підвищенню життєстійкості фахівців соціономічних професій [Електронний ресурс] : монография
Вихідні дані : Б.м., 2021
Кільк.характеристики :84 с.
Форма і об'єм ресурсу: Электрон. текстовые дан.
ISBN, Ціна 978-617-8116-04-0: Б.ц.
УДК : 159.922:159.938
Предметні рубрики (Галузі знань): Життєстійкість-- фахівці соціономічних професій --Україна
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): життєстійкість--фахівці соціономічних професій--україна
Анотація: Методичні рекомендації є прикладним результатом виконання лабораторією вікової психофізіології Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України наукового дослідження "Психофізіологічні закономірності життєстійкості фахівців соціономічних професій". В них представлено достатньо широкий спектр практичних заходів, пов’язаних зі сприянням підвищенню життєстійкості фахівців цих професій – від діагностики до практичних рекомендацій, технік та програм. Методичні рекомендації можуть становити інтерес для практичних психологів, керівників установ та організацій, а також для фахівців різних соціономічних професій. Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)
Знайти схожі

13.

Форма документа : Однотомне видання
Шифр видання : 159.923.[373.2.01/С 60-735992954 рукописний текст
Автор(и) : Соловова, Тетяна Іванівна
Назва : Особливості розвитку мовленнєвої компетентності у дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектра : дис. ... доктора філософії: 053
Вихідні дані : Київ, 2021
Кільк.характеристики :198 с.: табл. + 1 додатки 50 с.
Колективи : Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примітки : Бібліогр.: с. 177-198 (239 назв).
УДК : 159.923.[373.2.016:81-028.31]:616.896
Предметні рубрики (Галузі знань): Соціальна психологія
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): компетентність--мовленнєва компетентність--мовленнєва компетентність дошкільників із розладами аутистичного спектру--корекція--діагностика--програма--модель--почуття когерентності--салютогенетична спрямованість--психологічне здоров'я--психологічне благополуччя--задоволеність життям--автономія--життєстійкість--психологічні ресурси--самоприйняття--осмисленність--тренінг сприяння салютогенетичній спрямованості
Анотація: Дисертацію присвячено теоретичному обгрунтуванню й експериментальному вивченню проблеми розвитку мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектра. За результатами теоретичного аналізу виокремлено основні наукові підходи до характеристики мовленнєвої компетентності особистості. Виокремлено вікові особливості дітей дошкільного віку, специфіка їх мовленнєвого розвитку. Схарактеризовано клінічні картини, діагностичні критерії розладів аутистичного спектру. Представлено риси мовлення дітей дошкільного віку з аутистичними розладами. Здійснено аналіз досліджень, присвячених діагностиці, корекції, розвитку мовленнєвої активності дітей дошкільного віку з розладами аутистичного спектру.
Примірники :ЧЗ(1)
Вільні : ЧЗ(1)
Знайти схожі

14.

Форма документа : Стаття зі збірника (том многотомника)
Шифр видання : 15(08)/А 43
Автор(и) : Болотнікова, Інга Вікторівна
Назва : Особливості складових та компонентів професійної життєстійкості працівників профспілок
Місце публікування : Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць/ За ред. С. Д. Максименка. - Київ: Інформ.-аналіт. агентство, 2020. - Т. 5: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія., Вип. 20. - С. 3-8: табл. (Шифр 15(08)/А 43-127155848)
Примітки : Бібліогр.: с. 6-8 (12 назв)
УДК : 159.938
Предметні рубрики (Галузі знань): Психофізіологія
Психологія праці
Експериментальна психологія
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): життєстійкість особистості--професійна життєстійкість--складові і компоненти професійної життєстійкості
Анотація: Робота присвячена актуальній проблемі професійної життєстійкості. У статті аналізуються результати експериментального дослідження, проведеного у профспілкових організаціях, підпорядкованих Київській міській раді профспілок. У результаті аналізу результатів дослідження було визначено загальний рівень життєстійкості працівників профспілкових організацій, а також особливості зв'язків між складовими і компонентами професійної життєстійкості.
Знайти схожі

15.

Форма документа : Стаття зі збірника (том многотомника)
Шифр видання : 15(08)/А 43
Автор(и) : Войтович М. В., Завадська Т.В.
Назва : Аналіз професійної життєстійкості вихователів дитячих навчальних закладів
Місце публікування : Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць/ За ред. С. Д. Максименка. - Київ: Інформ.-аналіт. агентство, 2020. - Т. 5: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія., Вип. 20. - С. 8-17 (Шифр 15(08)/А 43-127155848)
Примітки : Бібліогр.: с. 15-16 (9 назв)
УДК : 159.938
Предметні рубрики (Галузі знань): Психофізіологія
Психологія праці
Експериментальна психологія
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): вихователі днз--життєстійкість особистості--професійна життєстійкість--складові компоненти професійної життєстійкості
Анотація: У статті поданий аналіз результатів експериментального дослідження професійної життєстійкості вихователів дитячих навчальних закладів. Зокрема, визначені рівні професійної життєстійкості вихователів дитячих навчальних закладів, а також передні значення показників професійної життєстійкості вихователів. У статті наводяться та аналізуються зв'язки між складовими і компонентами професійної життєстійкості вихователів дитячих навчальних закладів.
Знайти схожі

16.

Форма документа : Стаття зі збірника (том многотомника)
Шифр видання : 15(08)/А 43
Автор(и) : Дзвоник, Галина Петрівна
Назва : Дослідження психофізіологічних складових професійної життєстійкості менеджерів
Місце публікування : Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць/ За ред. С. Д. Максименка. - Київ: Інформ.-аналіт. агентство, 2020. - Т. 5: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія., Вип. 20. - С. 17-26 (Шифр 15(08)/А 43-127155848)
Примітки : Бібліогр.: с. 24-26 (10 назв)
УДК : 159.938
Предметні рубрики (Галузі знань): Психофізіологія
Психологія праці
Експериментальна психологія
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): професійна життєстійкість--професійна діяльність--загальний рівень професійного самоздійснення--внутрішньопрофесійне самоздійснення--зовнішньопрофесійне самоздійснення--професійна самоефективність
Анотація: У статті проаналізовано результати експериментальних досліджень та визначено складові професійної життєстійкості менеджерів. Результати емпіричного аналізу показали, що виявлені психофізіологічні показники можна розглядати в якості найбільш виражених та впливових складових і компонентів професіної життєстійкості менеджерів комерційних організацій.
Знайти схожі

17.

Форма документа : Видання, що продовжується
Шифр видання : 15(08)/А 43
Назва : Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць. Т. 5 : Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія. Вип. 20
Вихідні дані : Київ: Інформ.-аналіт. агентство, 2020
Кільк.характеристики :166 с.: табл., рис.
ISSN: 2072-4772
Ціна : 15.00 р.
УДК : 159.91(082)
Предметні рубрики (Галузі знань): Психофізіологія
Психологія праці
Експериментальна психологія
Зміст : Особливості складових та компонентів професійної життєстійкості працівників профспілок/ І. В. Болотнікова. Аналіз професійної життєстійкості вихователів дитячих навчальних закладів/ М. В. Войтович, Т. В. Завадська. Дослідження психофізіологічних складових професійної життєстійкості менеджерів/ Г. П. Дзвоник. Психологічні особливості емоційних бар'єрів у міжособистісному спілкуванні учнів основної школи/ З. П. Зеленська. Емпіричне дослідження готовності студентів до виконання перекладацької діяльності та їхньої самоактуалізації в професійній сфері/ Е. Е. Івашкевич. Психофізіологія цілеспрямованих дій зі зворотними завбаченнями тонусу людини/ В. В. Клименко. Професійна життєстійкість особистості: аналіз феномена/ О. М. Кокун. Психологічні передумови становлення гармонійних сімейних взаємостосунків/ О. І. Комплієнко. Основні напрямки психологічного забезпечення професійного самоздійснення викладача вищої школи/ О. М. Корніяка. Урок англійської мови як психолого-педагогічний засіб розвитку емоційного інтелекту старшокласника: з досвіду роботи/ С. М. Могиляста. Дослідження психологічних особливостей професійної життєстійкості журналістів/ Н. М. Панасенко. Дослідження специфіки професійної життєстійкості викладачів/ Т. Л. Савченко. Психологічні принципи фасилітативної педагогічної взаємодії/ Н. О. Хупавцева. Психолого-педагогічна підтримка вчителем розвитку обдарованої дитини/ О. М. Чудакова.
Примірники : всього : ЧЗ(2)
Вільні : ЧЗ(2)
Знайти схожі

18.

Форма документа : Однотомне видання
Шифр видання : 159.923:796.032-0/Ш 19-238671420 рукописний текст
Автор(и) : Шамич, Олександр Миколайович
Назва : Психологія самореалізації особистості в паралімпійському спорті : дис. ... докт. психол. наук: 19.00.01
Вихідні дані : Київ, 2020
Кільк.характеристики :406 с.: табл. + 1 додатки 61 с.
Колективи : Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
Примітки : Бібліогр.: с. 376-406 (321 назва).
УДК : 159.923:796.032-056.26(043.3)
Предметні рубрики (Галузі знань): Спортивна психологія
Психологія особистості з особливими потребами
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): паралімпійський спорт--особистісні ресурси--самореалізація--чинники самореалізації--самоорганізація--життєстійкість--психологічне благополуччя
Анотація: У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове розв'язання важливої наукової проблеми розроблення психологічних засад самореалізації особистості в паралімпійському спорті та сприяння повноцінній інтеграції людей з інвалідністю в суспільство. Представлено концепцію дослідження самореалізації особистості в паралімпійському спорті, методичне забезпечення діагностики й оптимізації особистісних ресурсів самореалізації осіб з інвалідністю. Обгрунтовано, що генеза самореалізації особистості паралімпійця зумовлена мотивом, що виражає опредмечування потреб в саморозвитку та самовираженні і визначає прагнення до розвитку свого потенціалу. Показано, що сучасний паралімпійський спорт дає людям з інвалідністю шанс використовувати резервні можливості організму та повноцінно інтегруватися в суспільство; спортивна діяльність дає змогу паралімпійцям задовольнити потреби приналежності до соціальної групи, потреби в самоствердженні інформаційні потреби та потреби у фізичному вдосконаленні. Комплексне дослідження психологічних засад самореалізації особистості в паралімпійському спорті показало, що заняття спортом надає можливість забезпечити ефективне функціонування людям з інвалідністю не лише в "Інваспорті", а й в інших сферах особистого та громадського життя. Обгрунтовано модель та методичне забезпечення дослідження самореалізації особистості паралімпійця. Виявлено комплекс взаємопов'язаних предметів особистості як структурних компонентів моделі самореалізації. Визначено психологічні особливості (загальні, вікові, статеві та залежно від рівня результатів) і чинники самореалізації паралімпійців (моральне задоволення від перемог на змаганнях; можливість особистісної самореалізації; можливість представляти на змаганнях свою країну, клуб, місто; спілкування з друзями, знайомими; можливість бути повноцінним членом суспільства; задоволення від тренувань, фізичних навантажень та перспектива закордонних поїздок). Встановлено, що психологічною основою самореалізації паралімпійців є прагнення до особистісного зростання; усвідомлення цілей власного майбутнього, відкритість новому досвіду, переживання відчуття реалізації свого потенціалу, позитивна самооцінка, прийняття себе з усіма перевагами і недоліками, упевненість в собі і власних силах, висока оцінка своїх можливостей, відчуття компетентності, наявність життєвих цілей і сенсу життя, довірливі взаємини з оточенням, розуміння того, що людські стосунки будуються на взаємних вчинках; самостійність, впевненість у своїх можливостях. На основі вивчення системних феноменів самореалізації паралімпійців - самоорганізації, життєстійкості та психологічного благополуччя - визначено психологічну природу та фактори мотивації самореалізації паралімпійців як феномена самодетермінації. Виявлено, що висока самоорганізації особистості паралімпійців грунтується на таких характеристиках, як прагнення до свободи і незалежності, прагнення до саморозвитку та самореалізації, потреба в досягненнях, визначеність цілей, осмисленість життя, здатність контролювати події життя, наполегливість, планомірність, цілеспрямованість, упевненість у собі і ласних силах, відчуття компетентності в управлінні повсякденними справами. Доведено, що предикторами, які мають найбільший вплив у прогностичній моделі життєстійкості паралімпійців як одного із ключових параметрів індивідуальної здатності людини до зрілих форм саморегуляції є самовираження, управління середовищем, самоорганізація та самоприйняття. Предикторами суб'єктивного благополуччя паралімпійців є осмисленість життя, самоприйняття, позитивні взаємини, особистісне зростання, що в контексті гуманістичної парадигми розкриває розуміння психологічного здоров'я особистості через розвиток і реалізацію її потенціалу. Отримані результати дослідження покладено в основу розроблення комплексної програми психологічного супроводу самореалізації паралімпійців, спрямованої на розвиток складових позитивного функціонування особистості - самопізнання, самоприйняття, самовираження, самоефективності, саморегуляції, автономії, осмисленості життєвих та професійних цілей, інтеріорризацію цінностей саморозвитку та самореалізації.
Примірники :ЧЗ(1)
Вільні : ЧЗ(1)
Знайти схожі

19.

Форма документа : Однотомне видання
Шифр видання : 159.923:796.032-0/Ш 19-218677443 рукописний текст
Автор(и) : Шамич, Олександр Миколайович
Назва : Психологія самореалізації особистості в паралімпійському спорті : автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01
Вихідні дані : Київ, 2020
Кільк.характеристики :39 с.: табл.
Колективи : Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ)
УДК : 159.923:796.032-056.26(043.3)
Предметні рубрики (Галузі знань): Спортивна психологія
Психологія особистості з особливими потребами
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): паралімпійський спорт--особистісні ресурси--самореалізація--чинники самореалізації--самоорганізація--життєстійкість--психологічне благополуччя
Анотація: У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове розв'язання важливої наукової проблеми розроблення психологічних засад самореалізації особистості в паралімпійському спорті та сприяння повноцінній інтеграції людей з інвалідністю в суспільство. Представлено концепцію дослідження самореалізації особистості в паралімпійському спорті, методичне забезпечення діагностики й оптимізації особистісних ресурсів самореалізації осіб з інвалідністю. Обгрунтовано, що генеза самореалізації особистості паралімпійця зумовлена мотивом, що виражає опредмечування потреб в саморозвитку та самовираженні і визначає прагнення до розвитку свого потенціалу. Показано, що сучасний паралімпійський спорт дає людям з інвалідністю шанс використовувати резервні можливості організму та повноцінно інтегруватися в суспільство; спортивна діяльність дає змогу паралімпійцям задовольнити потреби приналежності до соціальної групи, потреби в самоствердженні інформаційні потреби та потреби у фізичному вдосконаленні. Комплексне дослідження психологічних засад самореалізації особистості в паралімпійському спорті показало, що заняття спортом надає можливість забезпечити ефективне функціонування людям з інвалідністю не лише в "Інваспорті", а й в інших сферах особистого та громадського життя. Обгрунтовано модель та методичне забезпечення дослідження самореалізації особистості паралімпійця. Виявлено комплекс взаємопов'язаних предметів особистості як структурних компонентів моделі самореалізації. Визначено психологічні особливості (загальні, вікові, статеві та залежно від рівня результатів) і чинники самореалізації паралімпійців (моральне задоволення від перемог на змаганнях; можливість особистісної самореалізації; можливість представляти на змаганнях свою країну, клуб, місто; спілкування з друзями, знайомими; можливість бути повноцінним членом суспільства; задоволення від тренувань, фізичних навантажень та перспектива закордонних поїздок). Встановлено, що психологічною основою самореалізації паралімпійців є прагнення до особистісного зростання; усвідомлення цілей власного майбутнього, відкритість новому досвіду, переживання відчуття реалізації свого потенціалу, позитивна самооцінка, прийняття себе з усіма перевагами і недоліками, упевненість в собі і власних силах, висока оцінка своїх можливостей, відчуття компетентності, наявність життєвих цілей і сенсу життя, довірливі взаємини з оточенням, розуміння того, що людські стосунки будуються на взаємних вчинках; самостійність, впевненість у своїх можливостях. На основі вивчення системних феноменів самореалізації паралімпійців - самоорганізації, життєстійкості та психологічного благополуччя - визначено психологічну природу та фактори мотивації самореалізації паралімпійців як феномена самодетермінації. Виявлено, що висока самоорганізації особистості паралімпійців грунтується на таких характеристиках, як прагнення до свободи і незалежності, прагнення до саморозвитку та самореалізації, потреба в досягненнях, визначеність цілей, осмисленість життя, здатність контролювати події життя, наполегливість, планомірність, цілеспрямованість, упевненість у собі і ласних силах, відчуття компетентності в управлінні повсякденними справами. Доведено, що предикторами, які мають найбільший вплив у прогностичній моделі життєстійкості паралімпійців як одного із ключових параметрів індивідуальної здатності людини до зрілих форм саморегуляції є самовираження, управління середовищем, самоорганізація та самоприйняття. Предикторами суб'єктивного благополуччя паралімпійців є осмисленість життя, самоприйняття, позитивні взаємини, особистісне зростання, що в контексті гуманістичної парадигми розкриває розуміння психологічного здоров'я особистості через розвиток і реалізацію її потенціалу. Отримані результати дослідження покладено в основу розроблення комплексної програми психологічного супроводу самореалізації паралімпійців, спрямованої на розвиток складових позитивного функціонування особистості - самопізнання, самоприйняття, самовираження, самоефективності, саморегуляції, автономії, осмисленості життєвих та професійних цілей, інтеріорризацію цінностей саморозвитку та самореалізації.
Примірники : всього : ЧЗ(2)
Вільні : ЧЗ(2)
Знайти схожі

20.

Форма документа : Стаття зі збірника (том многотомника)
Шифр видання : 15(08)/А 43
Автор(и) : Сердюк Л.З.
Назва : Вплив парадагмальних змін у психології на сучасні дослідження особистості в Україні
Колективи : Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України
Місце публікування : Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць/ За ред. С. Д. Максименка. - Київ,[Ніжин]: [ПП Лисенко М. М.], 2020. - Т. 9: Загальна психологія. Історична психологія. Етнічна психологія., Вип. 13. - С. 312-325 (Шифр 15(08)/А 43-075952785)
Примітки : Бібліогр.: с. 321-324 (39 назв)
УДК : 159.9
Предметні рубрики (Галузі знань): Загальна психологія
Історична психологія
Етнічна психологія
Ключові слова (''Вільн.індекс.''): психологія особистості--самодетермінація--самореалізація--самоздійснення--психологічне благополуччя--розвиток особистісного потенціалу--життєстійкість
Анотація: У статті розглядаються основні напрями досліджень особистості, що сформувалися на сьогоднішній день в Україні у зв'язку з парадигмальними змінами в психології. Аналізуються сучасні тенденції досліджень особистості, що виконуються на постнекласичних моделях й орієнтовані на грунтовні розробки психологічних основ самодетермінації особистості, самоорганізації, здатності до ініціації власного розвитку та розвитку особистісного потенціалу. Зазначається, що в українській психології, як і в світовій, поширення набули дослідження життєвого шляху, стилю життя, життєвих стратегій і перспектив, цілей та сенсу життя особистості, якості життя, задоволеності життям, життєстійкості, самопроектування, самоздійснення, самореалізації, психологічного благополуччя тощо.
Знайти схожі

1-20 21-40 41-58

Статистика за 11.07.2024
Кількість запитів	65059
Кількість відвідувачів	915
Кількість замовлень	0