А 43 Лазос, Гелена Петрівна. Посттравматичне зростання: теоретичні моделі, нові перспективи для практики [Текст] / Г. П. Лазос // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. - Київ : Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, 2016. - Т. 1 : Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія, Вип. 45. - С. 120-127. - Бібліогр.: с. 126-127 (17 назв)
Рубрики: Соціальна психологія Кл.слова (ненормовані): посттравматичне зростання -- теоретична модель -- психічна травма -- резильєнтність -- психологічні наслідки травмування -- психотерапія Анотація: У статті зроблено спробу концептуалізації понять, що пов'язані із цим феноменом, та упорядкування термінології. Подається аналіз існуючих теоретичних моделей посттравматичного зростання як ефективного виходу із травми. Дод.точки доступу: Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\ Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
А 43 Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України (Київ) Мельник, О. В. Вплив копінг-стратегій на соціальну адаптацію учасників АТО [Текст] / О. В. Мельник // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. - Київ : ТОВ "Талком", 2017. - Т. 11 : Психологія особистості. Психологічна допомога особистості, Вип. 15. - С. 323-331. - Бібліогр.: с. 329-330 (11 назв)
Рубрики: Психологія особистості--Психологічна допомога особистості Кл.слова (ненормовані): учасники бойових дій -- психологічна допомога -- психологічний захист -- копінг-стратегії -- психологічні ресурси -- адаптація -- посттравматичне зростання Анотація: Стаття присвячена визначенню впливу копінг-стратегій учасників АТО на їх адаптацію після демобілізації. За результатами проведеного емпіричного дослідження визначено вікові особливості копінг-стратегій учасників АТО. Встановлено, що досліджувані учасники АТО незалежно від віку мають ресурси для соціальної адаптації та постстресового зростання у повоєнному житті, а при організації реабілітаційного процесу необхідно базуватися на наявних у них адаптивних копінг-стратегіях. Дод.точки доступу: Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України(Київ) Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
А 43 Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України (Київ) Мельник, О. В. Використання метафоричних карт у психотерапевтичній роботі з учасниками АТО [Текст] / О. В. Мельник // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. - Житомир : Вид-во ЖДУ імені І. Франка, 2018. - Т. 6 : Психологія обдарованості, Вип. 14. - С. 356-361
Рубрики: Психологія обдарованості Кл.слова (ненормовані): учасники АТО -- птср -- психологічна допомога -- адаптація -- посттравматичне зростання -- метафорично-асоціативні карти Анотація: Найчастіше, питання повоєнної адаптації учасників бойових дій розглядається в контексті бойової травми в цілому і посттравматичного стресового розладу зокрема, окремі дослідження присвячено впливу арт-терапії на реабілітацію військовослужбовців. За результатами проведеного емпіричного дослідження визначено вікові особливості вираженості симптомів ПТСР (насамперед критерії уникнення та інтрузії), посттравматичного зростання і його зв'язку з травматичною подією. Доведено, що у психологічній реабілітації учасників АТО ефективним засобом є метафоричні асоціативні карти, створені на основі малюнків учасників АТО та поєднані зі словами, які військові асоціюють із адаптацією. Для успішної соціальної адаптації у повоєнному житті учасники АТО мають включити травматичні переживання у власний світогляд, не заперечувати їх, а вважати частиною отриманого життєвого досвіду Дод.точки доступу: Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України(Київ) Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
М 48 Мельник, Олена Вікторівна. Вікові особливості адаптації учасників бойових дій до умов мирного життя [Рукопис] : дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / О. В. Мельник ; наук. кер. С. О. Лукомська ; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. - Київ, 2019. - 262 с. : табл. - Бібліогр.: с. 218-249 (289 назв). -
Кл.слова (ненормовані): адаптація -- учасники бойових дій -- ПТСР -- копінг-стратегії -- посттравматичне зростання -- резилентна реінгтеграція Анотація: Дисертацію присвячено проблемі визначення вікових особливостей адаптації учасників бойових дій. У роботі: – досліджено особливості адаптації учасників бойових дій 20-60 років до умов мирного життя, доведено, що найкраще адаптуються 31-45 річні досліджувані, а найгірше – старші за 45 років; – встановлено зв'язок адаптованості із копінг-стратегіями, посттравматичним зростанням, резилентністю, життєстійкістю і психологічним благополуччям; – визначено поняття резилентної реінтеграції як ключового аспекту адаптації демобілізованих учасників бойових дій. На основі отриманих даних розроблено і обґрунтовано модель адаптації учасників бойових дій до умов мирного життя. Сформульовано критерії адаптованості, розроблено та апробовано тренінгову програму розвитку навичок адаптації учасників бойових дій; оцінено ефективність її впровадження в процес медико-психологічної реабілітації учасників бойових дій різного віку. Отримані емпіричні дані підтвердили гіпотези, визначені на початку дослідження. Утримувачі документа: Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Бібліотека : Україна, 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2, тел.: +38(044)288-27-23 Дод.точки доступу: Лукомська, Світлана Олексіївна \наук. кер.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ) Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Свободны: ЧЗ (1) |
М 48 Мельник, Олена Вікторівна. Вікові особливості адаптації учасників бойових дій до умов мирного життя [Рукопис] : автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / О. В. Мельник ; наук. кер. С. О. Лукомська ; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. - Київ, 2019. - 18 с. : табл. - Бібліогр.: с. 14-15 (14 назв). -
Кл.слова (ненормовані): адаптація -- учасники бойових дій -- ПТСР -- копінг-стратегії -- посттравматичне зростання -- резилентна реінгтеграція Анотація: Дисертацію присвячено проблемі визначення вікових особливостей адаптації учасників бойових дій. У роботі: – досліджено особливості адаптації учасників бойових дій 20-60 років до умов мирного життя, доведено, що найкраще адаптуються 31-45 річні досліджувані, а найгірше – старші за 45 років; – встановлено зв'язок адаптованості із копінг-стратегіями, посттравматичним зростанням, резилентністю, життєстійкістю і психологічним благополуччям; – визначено поняття резилентної реінтеграції як ключового аспекту адаптації демобілізованих учасників бойових дій. На основі отриманих даних розроблено і обґрунтовано модель адаптації учасників бойових дій до умов мирного життя. Сформульовано критерії адаптованості, розроблено та апробовано тренінгову програму розвитку навичок адаптації учасників бойових дій; оцінено ефективність її впровадження в процес медико-психологічної реабілітації учасників бойових дій різного віку. Отримані емпіричні дані підтвердили гіпотези, визначені на початку дослідження. Утримувачі документа: Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Бібліотека : Україна, 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2, тел.: +38(044)288-27-23 Дод.точки доступу: Лукомська, Світлана Олексіївна \наук. кер.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ) Примірників всього: 2 ЧЗ (2) Свободны: ЧЗ (2) |
А 43 Мельник, О. В. Психологічні особливості соціальної адаптації учасників бойових дій на Сході України [Текст] / О. В. Мельник // Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць / За ред. С. Д. Максименка. - Київ-Ніжин : ПП Лисенко М. М., 2018. - Т. 14 : Методологія і теорія психології, Вип. 1. - С. 222-232. - Бібліогр.: с. 230-231 (8 назв)
Рубрики: Методологія і теорія психології Кл.слова (ненормовані): бойових дій -- соціальна адаптація -- ПТСР -- посттравматичне зростання -- життєстійкість -- резилентність -- психологічне благополуччя Анотація: Дану статтю присвячено актуальній проблемі сьогодення - дослідженню особливостей соціальної адаптації учасників бойових дій. У статті описано підходи до вивчення психологічних аспектів соціальної адаптації та її корелятів, зокрема, копінг стратегій, посттравматичного зростання, резилентності життєстійкості та психологічного благополуччя. Окреслено зв'язок впливу травматичних подій на соціальну адаптацію учасників бойових дій, визначено шляхи реабілітації осіб із різними видами адаптованості, зокрема констатується, що за сприятливих умов (наявності соціальної підтримки, відсутності індивалізуючих фізичних травм, базової життєстійкості та адаптивних копінгів) учасники бойових дій мають можливість інтегруватися у повоєнне життя із врахуванням досвіду, отриманого на війні. За відсутності сприятливих умов актуальною стає потреба у комплексній медико-психологічній реабілітації учасників бойових дій. Дод.точки доступу: Максименко , Сергій Дмитрович \голов. ред.\ Є примірники у відділах: всього 1 : ЧЗ (1) Вільні: ЧЗ (1) |
С 18 Сандал, Ольга Сергіївна. Особливості емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом [Рукопис] : дис. ... д-ра ф-фії: 19.00.01 / О. С. Сандал ; наук. кер. А. М. Грись ; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. - Київ, 2023. - 215 с. : табл. - Бібліогр.: С. 159-176 (183 назв). -
Кл.слова (ненормовані): емоційні стилі -- емоції -- афект -- переживання -- травматичний досвід -- ПТСР -- посттравматичне зростання -- дисоціація -- депресія -- горе -- криза -- COVID-19 -- психодіагностика -- емоційне здоров'я -- життєстійкість Анотація: Дисертаційне дослідження присвячено теоретичному та емпіричному вивчені особливостей емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом, розкриттю сутності поняття «емоційні стилі» та «травматичний досвід», розробці теоретичної моделі функціонування емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом, виявленні особливостей ментальних репрезентацій параметрів емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом, здійсненні експериментальної апробації корекційно-розвивальної програми щодо корекції травматичного досвіду та розвитку адаптивних емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом. Враховуючи те, що психотравмувальні події створюють суспільні напруження, порушують адаптаційний потенціал і психічний стан суб’єкта та збільшує кількість осіб з травматичним досвідом, що значно погіршує якість їх життя. Виникає необхідність вдосконалення психологічних заходів, психокорекційних програм щодо супроводу осіб з травматичним досвідом. Концепції «емоційного стилю» які мають потужний потенціал для надання психологічної допомоги особистості недостатньо враховується й знаходиться поза зоною уваги у дослідженнях природи стресової поведінки, тож дослідження особливостей емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом є актуальною дослідницькою задачею, розв’язання якої сприятиме підвищенню ефективності роботи з постраждалими особами. У першому розділі відображено теоретичний аналіз науково-психологічних концепцій до вивчення емоційних стилів, які дослідники виявляли та розуміли не однаково. Розглядається сучасна концепція емоційного стилю, де науковцями визначено, що емоційна поведінка особистості пов’язана з емоційними відгуками в мозку та емпірично досліджено різні емоційні стилі. Після ретельного аналізу нами визначено, що «емоційний стиль» є сукупністю емоційних переживань та містить унікальні параметри. Особистість маніфестує емоційний стиль і у ньому проступає її індивідуальність як суб’єкта. Особистісне джерело емоційного стилю виявляється у тому, що він є суб’єктивним і входить у процеси самовираження та самовиявлення внутрішнього світу. Особистість, як суб’єкт актуалізує свій емоційний стиль, що виявляється у внутрішньому та у зовнішньому контурі та детермінує специфічні вияви у предметній діяльності. Внутрішній контур емоційного стилю утворює ієрархічна структура, що охоплює систему суб’єктивних значень, когнітивні параметри та форму поведінки особистості як стратегії управління емоційним дистресом. Зовнішній контур емоційного стилю утворюють ефекти функціонування адаптивність-дезадаптивність як міру адекватності затрат задля досягнення мети. Можливості емоційного стилю є комплексом взаємозв’язків стилю та індивідуальних властивостей особистості, що впливають на її управління емоційним дистресом, які не зводяться до визначення позитивного чи негативного емоційного стилю. Відображено, що емоційні переживання допомагають особистості приймати рішення та обирати відповідні дії. Розглядається визначення ментальної репрезентації, як такої, що інформує особистість про змістовний стан задоволення чи незадоволення. Визначено, що досліджувати зміст ментальної репрезентації вербальної поведінки та психічного стану особистості, прийнято у формі самозвітів. Зазначено, що за допомогою аналізу самозвітів, як виду комунікативного акту, можна отримати інформацію про внутрішній стан та виявити онтологічну структуру свідомості особистості. Підсумовуючи аналіз теоретичних концепцій до вивчення травматичного досвіду, нами визначено, що «травматичний досвід» – це такий, який своєю руйнівною силою загрожує цілісності особистості та призводить до виснаження психіки. Визначено авторське розуміння досліджуваного феномену та презентовано у вигляді моделі емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом. Наведено адаптаційні можливості емоційного стилю, як комплекс взаємозв’язків стилю та індивідуальних властивостей особистості, що впливають на управління емоційним дистресом. Які не зводяться до визначення позитивних чи негативних емоційних стилів. В залежності від руйнівної сили травматичного досвіду, особистість буде обирати адаптивні та/або дезадаптивні стратегії параметрів емоційних стилів. До яких ми віднесли наступні: когнітивна регуляція емоцій, оптимізм-песимізм, емоційне ставлення, толерантність-інтолерантність до невизначеності, позитивний-негативний афект, психологічний захист. Зазначені параметри емоційного стилю виявлятимуться залежно від контексту (підтримка значимих інших, соціальна ізоляція тощо) та інтерпретації особистістю травматичного досвіду як-от посттравматичне зростання чи регресивна поведінка, типу та глибини травматизації. У другому розділі представлено психодіагностичний інструментарій, який дав можливість прослідкувати особливості емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом. Травматичний досвід у осіб виявлено за допомогою відповідних методик (шкала дисоціації DES V. Agarkov, N. Tarabrina, опитувальник перітравматичної дисоціації V. Agarkov, N. Tarabrina та симптоматичний опитувальник SCL-90-R L. Derogatis). Параметри емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом виявлено за допомогою відповідних методик (опитувальник когнітивної регуляції емоцій N. Garnefski, V. Kraaij, метод визначення атрибутивних стилів М. Seligman, шкала толерантності до невизначеності S. Budner, особистісний опитувальник емоційного ставлення A. Gersaild,, шкала позитивного і негативного афекту D. Watson, L. Clark, & A. Tellegen, методика вимірювання психологічного захисту O. Pilyugina, R. Suleymanov). Загальна кількість досліджуваних становила 201 особа, 41 – чоловіки, 160 – жінки, віком від 18 до 72 років. Дослідницька вибірка була поділена на дві групи: до першої групи увійшли (n=125) осіб з травматичним досвідом, а до другої групи увійшли (n=76) осіб без травматичного досвіду. За результатами констатувального експерименту встановлено, що особи з травматичним досвідом пережили такі психотравмувальні події, як зґвалтування або сексуальне домагання, інші ситуації, що загрожували життю, зневага у дитинстві та фізичне насилля. Серед осіб з травматичним досвідом виявлено такі найбільш поширені типи травм, як емоційне насилля і емоційна травма, фізичне насилля і ситуації небезпеки та інші психологічні травми. Виявлено, що для осіб з травматичним досвідом притаманна наявність дисоціативних переживань, що виявляється у змінах емоційної експресії та порушеннях сприйняття внаслідок обмеженого когнітивного перероблювання, що дозволяє ігнорувати окремі аспекти або цілком болісні переживання. Виявлено ознаки інтенсивності перітравматичної дисоціації, що виявляється у переживанні такого стану як дереалізація. Яка дозволяє особам з травматичним досвідом дистанціюватися від нестерпних ситуацій, зменшуючи рівень болю, емоційного дистресу та «захищаючи» від усвідомлення всієї міри впливу травматичного досвіду. Виявлено «глибину» емоційного дистресу, що виявляється у фізичних симптомах (головні болі, м’язові болі тощо) та психологічних еквівалентах тривожності. Виявлено, що особи з травматичним досвідом характеризуються: думками і діями, що переживаються, як безперервні, нездолані і чужі для власного «Я»; порівнянням себе з іншими та відчуттям особистісної неадекватності; відчуттям помітного дискомфорту у процесі міжособистісної взаємодії, що призводить до неспокою; негативними очікуваннями щодо взаємодії з іншими людьми; відчуттями відсутності інтересу до життя, браком мотивації та почуттям безнадійності; станом ворожості та підозрілості. Встановлено, що серед осіб з травматичним досвідом більше «самотніх» і тих хто перебуває у «цивільному шлюбі». Констатовано, що травматичний досвід має суттєвий вплив руйнівної сили, що загрожує цілісності особистості та призводить до виснаження психіки осіб з травматичним досвідом. Виявлено ментальні репрезентації параметрів емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом. За параметром «когнітивна регуляція емоцій» виявлено дезадаптивні стратегії, що виявляються у здатності перебільшувати руйнівну силу події, яка відбулася та перекладати провину на інших людей або інші обставини, які не пов’язані з особистістю та встановлено переживання емоційного дистресу, погану адаптацію та слабке емоційне здоров’я. За параметром «оптимізм-песимізм» не було виявлено статистично значущих відмінностей між особами обох груп і було розглянуто у розрізі теми нашого дослідження як тенденція. За параметром «толерантність-інтолерантність до невизначеності» виявлено дезадаптивні стратегії, що виявляються у сприйнятті складних ситуацій скоріше, як ті, що загрожують, ніж ті, які можуть дати розвиток та встановлено недостатньо розвинуту випереджувальну функцію психіки, що провокує нездатність передбачати динаміку розвитку ситуації та втрату контролю над своїм життям. За параметром «емоційне ставлення» було виявлено дезадаптивні стратегії, що виявляються у стані самотності, ізольованості, покинутості, непорозумінням з іншими, а також брак спілкування і близьких відносин та встановлено вплив переживань на унеможливлення дружніх стосунків. У стані безглуздості існування, що виявляється у незадоволеності власними зусиллями вкладеними в роботу, навчання або сімейні стосунки та встановлено відчуття недостатньої важливості та значущості подій, які відбуваються в житті. У стані свободи вибору (ставлення до авторитетів), що виявляється у відчутті власної обмеженості у виборі різних можливостей, які б відповідали необхідним потребам та встановлено відчуття дискомфорту при спілкуванні з людьми, які займають вищий соціальний статус, де вони не відчувають себе вільними, що унеможливлює відстоювання власних кордонів, права на власну точку зору або протистояння будь-яким видам насилля. У стані ворожості, що виявляється у діях та проявах негативного афективного стану злості, а також відчуттям провини, якe реалізує аутоагресивні установки і передбачає переконання у власній недосконалості та встановлено втрату самоконтролю і відчуття обурення, особливо у ситуаціях зовнішнього тиску. У стані розбіжності між реальним та ідеальним Я. У стані свободи волі, який вказує на неможливість робити вибір на основі глибокого усвідомлення всіх аспектів ситуації вибору та встановлено нерозвиненість сенсожиттєвої орієнтації. У стані безнадійності, що виявляється у песимістичному сприйнятті реальності, власного «Я» та майбутніх перспектив та встановлено емоційний дефіцит, який призводить до формування стану пригніченості та депресії, що унеможливлює досягнення життєво важливих цілей. За параметром «позитивний-негативний афект» виявлено дезадаптивні стратегії та встановлено переживання стану суб’єктивного страждання з неприємним залученням негативних емоцій. За параметром «психологічний захист» виявлено дезадаптивні стратегії психотичних механізмів: «психотична дисоціація», «регресія», «витіснення»; дезадаптивні стратегії інфантильних механізмів: «заміщення/перенос», «проєкція», «компульсивна поведінка», «пасивна агресія» та встановлено використання вищезазначених механізмів захисту для мінімізації негативних переживань. Вищезгадані дезадаптивні стратегії емоційних стилів зумовлює необхідність розробки системи корекційно-розвивальних заходів, спрямованих на корекцію травматичного досвіду та розвиток адаптивних стратегій емоційних стилів у осіб. У третьому розділі представлено обґрунтування доцільності використання корекційно-розвивальної програми. Отримані дані констатувального експерименту забезпечили нам орієнтування у феноменології психологічних станів у осіб з травматичним досвідом та дезадаптивними стратегіями емоційних стилів, що дало можливість визначитися з напрямками надання психологічної допомоги у комплексному підході. Корекційно-розвивальна програма побудована з урахуванням теоретичних та емпіричних даних на підставі мультимодального підходу та відповідає меті та завданням дослідження, включає індивідуальну та групову роботи з особами, що мають травматичний досвід. Основна мета програми – створення психологічного простору, щоб сприяв осіб з травматичним досвідом до процесів самоорганізації, які усувають травматичний досвід та спонукають до розвитку резільєнтності та життєстійкості, які сприяють пошуку адаптивних стратегій емоційних стилів для гармонізації психоемоційного стану. Методологічною основою корекційно-розвивальної програми «Пошук адаптивних стратегій емоційних стилів для гармонізації психоемоційного стану» став мультимодальний підхід, який враховує принципи центрованої на людині терапії К. Роджерса (не директивна доброзичливість, емпатичне розуміння та конгруентність), концепту інтегративних методик Ґ. Шульман (резільєнтність, соціальну та психологічну стійкість до стресу і цілісно збережений позитивний досвід особистості до світу і самого себе) та салютогенного підходу А. Антоновського (актуалізація ресурсів та розвиток стресостійкості). В рамках програми ми використовували лекції та вебінари на теми «Травматичний досвід особистості», «Турбота про психічне здоров’я: що таке стрес?», «Як долати стрес», «Що ви знаєте про регуляцію емоцій? Чи важливі емоції для конструктивної взаємодії з іншими?» для розширення розуміння особистого травматичного досвіду особистості та емоційних проявів у процесі вирішення складних життєвих ситуацій. Індивідуальні консультації та бесіди для надання інформації щодо способів самоорганізації, пошукової активності, визначення власної ролі у соціальній взаємодії, усвідомлення власного емоційного стану та адекватне застосування наявних ресурсів для відновлення. Групову роботу для розвитку умінь знаходити моральні цінності в інших людях, дослідження емоційних станів та вияв переживань соціально прийнятими способами, зняття м’язового та психоемоційного напруження, саморозкриття, використання позитивних емоцій, які пов’язані з успіхами в минулому та майбутньому для формування нових взаємин, встановлення сприятливого психологічного клімату, нейтралізації емоційної напруги, створення позитивної мотивації та зацікавленості для роботи в групі, актуалізація позитивних емоцій і пошук ресурсу та зменшення психоемоційного напруження для подолання стресу. Перегляд фільмів, що спонукали до пошуку сенсу життя («Учитель на заміну», 2011. реж. Тоні Кей), знаходження відповідей на екзистенційні питання («99 франків», 2007. по книзі Фредеріка Бегбедера. реж. Ян Кунен) можливості радіти простим речам, що оточують («Амелі», 2001. реж. Жан-П’єр Жене). Після участі в програмі у осіб з травматичним досвідом та дезадаптивними стратегіями емоційних стилів відзначено зміни. До уваги ми брали лише кількісні показники першої групи досліджуваних з травматичним досвідом (експериментальна група). Аналіз результатів формувального експерименту за показниками кожної із застосованих психодіагностичних методик засвідчив статистично перевірене покращення комунікативних здібностей, позитивного ставлення до нового життєвого досвіду, відкритість емоційному досвіду, увага і зосередженість, зниження тривоги, почуття безпеки та підтримки від інших, порозуміння з оточуючими, знаходження нових шляхів для успішного розв’язання складних життєвих ситуацій та нові адаптивні стратегії поведінки (спільний перегляд фільмів, демонстрація почуттів, емоційна підтримка, емпатія інших тощо). Критеріїв травматичного досвіду: ознак дисоціативного переживання, «глибини» емоційного дистресу, однак показник ознак перітравматичної дисоціації зазнав не суттєвих змін. Стратегії параметрів емоційних стилів досліджуваних осіб стали більш адаптивними до сучасних мінливих умов. Результати формувального експерименту довели ефективність презентованої психологічної корекційно-розвивальної програми. Орієнтуючись на ефективність описаних методичних заходах, були запропоновані рекомендації фахівцям у сфері психічного здоров’я щодо підвищення адаптаційних можливостей осіб з травматичним досвідом та розвитку адаптивних стратегій емоційних стилів. Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що: - вперше запропоновано модель функціонування емоційних стилів особистості з травматичним досвідом, як стратегії управління емоційним дистресом, виокремлено параметри: когнітивна регуляція емоцій, оптимізм-песимізм, емоційне ставлення, толерантність-інтолерантність до невизначеності, позитивний-негативний афект, психологічний захист та типи: адаптивний та дезадаптивний. Розроблено програму психологічного супроводу осіб з травматичним досвідом з урахуванням емоційних стилів з опорою на процеси самоорганізації. Розроблено, впроваджено та доведено ефективність корекційно-розвивальної програми з активізації особистісних ресурсів та розвитку адаптивних стратегій емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом; - поглиблено та розширено уявлення про особливості функціонування емоційних стилів особистості з травматичним досвідом як стратегії управління емоційним дистресом; - набула подальшого розвитку система знань про особливості ментальної репрезентації параметрів емоційних стилів у осіб з травматичним досвідом. Практична значущість отриманих результатів роботи визначається тим, що теоретичні та емпіричні результати дисертаційного дослідження можуть застосовуватися у процесі надання психологічної допомоги особистості з травматичним досвідом. А також при розробці психоедукації з різними категоріями клієнтів, що пережили психотравмувальні події. Результати дослідження можуть стати допоміжним психологам при плануванні та реалізації психотерапевтичних інтервенцій з урахуванням специфіки емоційних стилів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути впроваджені при підготовці та проведенні лекційних та семінарських занять зі студентами спеціальності 053 психологія з навчальних курсів «Вступ у спеціальність», «Психологія травми», «Психологія емоцій», «Технології візуальної діагностики», «Психологія стресу». Утримувачі документа: Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Бібліотека : Україна, 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2, тел.: +38(044)288-27-23 Дод.точки доступу: Грись, Антоніна Михайлівна \наук. кер.\; Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України (Київ) Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Свободны: ЧЗ (1) |