Бібліотека Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Електронна бібліотека НДУ ім. Миколи Гоголя- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки НДУ ім. Миколи Гоголя

Електронна бібліотека НДУ ім. Миколи Гоголя

Рідкісна книга

Ніжинська вища школа на сторінках ЗМІ

Електронний архів краєзнавчих періодичних видань

Електронний каталог бібліотеки Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Електронний каталог бібліотеки НДУ ім. Миколи Гоголя (378)

Рідкісна книга (531)

Ніжинська вища школа на сторінках ЗМІ (7)

Електронний каталог бібліотеки Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України (9)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>DP=202401$<.>

Загальна кількість знайдених документів : 104
Показані документи с 1 за 30

1-30 31-60 61-90 91-104

80:008
Л 64


    Література та культура Полісся [Электронный ресурс] : збірник наукових праць. Вип. 103. Серія Філологічні науки. № 18 / відп. ред. і упоряд. Г. В. Самойленко ; Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. - Электрон. текстовые дан. - Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2021. - 169 с. - Загл. с титул. экрана. - ISSN 2618-0022. - Б. ц.
    Зміст:
Літературознавство
Вострецова, К. О. Образ князя в давньоруських літописах (на прикладі «Повісті минулих літ») / К. О. Вострецова . - С .5-13
Якубіна, Ю. В. Художній простір в ідилії М. Гоголя «Ганц Кюхельгартен» / Ю. В. Якубіна . - С .14-23
Самойленко, Г. В. Багатогранна палітра творчості поета / Г. В. Самойленко. - С .24-34
Остапенко, Л. М. Внесок викладачів Ніжинської вищої школи у вітчизняну методику навчання зарубіжної літератури Ч. І. Методична діяльність професора Григорія Васильовича Самойленка / Л. М. Остапенко . - С .35-48
Мовознавство
Кайдаш, А. М. Найменування птахів у поетичних творах Олександра Олеся / А. М. Кайдаш, В. І. Хомич . - С .49-53
Бойко, В. М. Графодеривація в українських рекламних текстах / В. М. Бойко . - С .54-62
Бойко, Н. І. Семантичні параметри концепту «любов» в ідіолекті Григора Тютюнника / Н. І. Бойко,В. Л. Самборин . - С .63-71
Сидоренко, В. А. «Стихи не пишутся - случаются» (авторские новообразования в идиостиле А. Вознесенского) / В. А. Сидоренко, А. А. Ярошев . - С .72-82
Вакуленко, Г. М. Явище однорідності в ідіолекті Івана Багряного / Г. М. Вакуленко ,Н. І. Клипа . - С .83-94
Історія культури
Головко, Г. І. Будні та свята чехословацьких добровольців у Пирятині / Г. І.Головко ,М. Г.Руднєва . - С .95-112
Антонюк, В. Г. Синергетика та вокальний змiст теорiї Б. Л. Яворського / В. Г.Антонюк. - С .113-127
Синиця, Р. І. Сучасна проблематика традиційного народнопісенного виконавства: етнокультурологічний аспект / Р. І.Синиця . - С .128-140
Неберекутіна-Семенова, В. П. Герой України Євгенія Мірошниченко: харківський родовід співачки / В. П.Неберекутіна-Семенова . - С .141-151
Рецензії та відгуки
Звиняцковский, В. Я. Напоминание соотечественникам. (Рецензія на книгу Г. В. Самойленка «Микола Гоголь і Україна: енциклопедія». Ніжин: НДУ ім. М. В. Гоголя, 2020. 696 с.) / В. Я.Звиняцковский . - С .152-153
Джулай, Ю. В. Основа координації подальших досліджень. (Рецензія на книгу Г. В. Самойленка «Микола Гоголь і Україна: енциклопедія». Ніжин: НДУ ім. М. В. Гоголя, 2020. 696 с.) / Ю. В.Джулай . - С .155-156
Сквіра, Н. Н. Мозаїчне панно Гоголевої України. (Рецензія на книгу Г. В. Самойленка «Микола Гоголь і Україна: енциклопедія». Ніжин: НДУ ім. М. В. Гоголя, 2020. 696 с.) / Н. Н.Сквіра . - С .157-158
Федорук, О. О. Відгук на книгу Григорія Самойленка «Микола Гоголь і Україна: енциклопедія» / О. О. Федорук. - С .159
Якубіна, Ю. В. Відгук про книгу Г. В. Самойленка «Гоголь і Україна: енциклопедія» / Ю. В. Якубіна . - С .160-161
Станіславська, К. І. Енциклопедія Григорія Самойленка «Микола Гоголь і Україна»: мистецтвознавчий контекст. (Рецензія на книгу Г. В. Самойленка «Микола Гоголь і Україна: енциклопедія». Ніжин: НДУ ім. М. В. Гоголя, 2020. 696 с.) / К. І. Станіславська. - С .162-165

УДК

80:008

ББК 81+83
Рубрики: Кафедра української літератури, методики її навчання та журналістики
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)
Примірників всього: 1
ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)
Знайти схожі

80:008
Л 11


    Література та культура Полісся [Электронный ресурс] : збірник наукових праць. Вип. 104. Серія Філологічні науки. №19 / відп. ред. і упоряд. Г. В. Самойленко ; Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. - Электрон. текстовые дан. - Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2021. - 188 с. - Загл. с титул. экрана. - ISSN 2618-0022. - Б. ц.
    Зміст:
Літературознавство
Капленко, О. М. Інтерпретаційна парадигма творчості В. Домонтовича / О. М.Капленко . - С .5-13
Лисенко, Л. В. Музично-поетичний діалог Миколи Лисенка та Лесі Українки / Л. В.Лисенко . - С .14-20
Бобрик, Д. М. «Корекція традиційних гендерних ролей:моделі «маскулінне-фемінне» в малій прозі В. Винниченка» / Д. М.Бобрик . - С .21-38
Звиняцьковський, В. Я. «Твій талан – вогнем палити душу». (До історії «Бахчисарайського фонтану») / В. Я.Звиняцьковський . - С .39-44
Самойленко, Г. В. Гоголівський колорит в сюжетній основі повісті «Сорочинський ярмарок» / Г. В.Самойленко . - С .45-53
Тверітінова, Т. І. Психологічний портрет фатальної жінки в романі Ф. М. Достоєвського «Гравець» / Т. І.Тверітінова . - С .54-62
Корнеева, Л. Л. Кросс-опусный «Вертер»: трансгрессия образа героя И. В. Гёте / Л. Л.Корнеева . - С .63-75
Азбукина, Е. П. Способы воспроизведения художественного текста в украиноязычном переводе В. Сосюры (на примере поэмы А. Блока «Двенадцать») / Е. П.Азбукина. - С .76-84
Тезікова, С. В. Перекладацькі традиції факультету іноземних мов Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя / С. В.Тезікова, Н. Є.Шугалій ,В. П.Сливка . - С .85-95
Матасова, Ю. Р. Популярне поетичне: поезія та поп-музика авторок-виконавиць / Ю. Р.Матасова . - С .96-106
Мовознавство
Пасік, Н. М. Асоціативно-образна природа українських фразеологізмів із компонентами cніг і дощ / Н. М.Пасік . - С .107-116
Бойко, Т. В. Об’єктивація концептосфери «духовні цінності» в романі В. Винниченка «Заповіт батьків» / Т. В. Бойко . - С .117-131
Бойко, В. М. Графодеривація в українських рекламних текстах / В. М.Бойко . - С .132-140
Красавіна, В. В. Специфіка запозичень-англізмів у сучасній українській мові (на прикладі використання цифрових технологій у фінансово-економічній сфері (за матеріалами інтернет-ЗМІ)) / В. В.Красавіна . - С .141-152
Ролік, А. В. Буквалізми та інші перекладацькі помилки / А. В.Ролік , Н. І.Лєпухова ,М. І. Блажко . - С .153-164
Кривобок, О. П. Етимологічні спостереження професора російської історії Михайла Бережкова / О. П.Кривобок, Н. І.Клипа . - С .165-179
Рецензії
Бойко, Н. І. Фразеологічна об’єктивація інтенсивності як градуйованої семантичної категорії / Н. І.Бойко . - С .180-183

УДК

80:008

80:008
Л 64


    Література та культура Полісся [Электронный ресурс] : збірник наукових праць. Вип. 105. Серія Історичні науки. №15 / відп. ред. і упоряд. Г. В. Самойленко ; Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. - Электрон. текстовые дан. - Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2021. - 171 с. - Загл. с титул. экрана. - ISSN 2618-0022. - Б. ц.
    Зміст:
Історія
Луняк, Є. М. Андрій Розумовський і Батурин / Є. М.Луняк . - С .5-18
Лейберов, О. О. Генеалогія та соціальна генеза дворянського роду Панченків (середина XVII–XIX століття) / О. О.Лейберов . - С .19-35
Богдяж, К. А. Кримський ханат на сторінках «Українського історичного журналу» / К. А.Богдяж . - С .36-48
Всесвітня історія
Дудка, Р. А. «Кольорові» революції: причини та наслідки / Р. А. Дудка. - С .49-58
Бровко, А. Г. Модернізація економіки Китаю: досягнення та перспективи / А. Г.Бровко . - С .59-69
Мицик, Л. М. Культурна дипломатія як інструмент формування міжнародного іміджу України / Л. М. Мицик . - С .70-84
Дудка, Р. А. Криза світового православ’я в глобальному світі / Р. А.Дудка. - С .85-94
Регіональна історія та культура
Гайденко, О. В. Дослідження студентства Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.) / О. В.Гайденко . - С .95-103
Самойленко, Г. В. Микола Гоголь і Греція / Г. В.Самойленко. - С .104-118
Кавунник, О. А. Мистецький контент Ніжина в музичній регіонології України / О. А.Кавунник. - С .119-125
Рибак, А. А. Виставково-ярмаркове мистецтво Ніжина в контексті етнографічного краєзнавства Лівобережної України / А. А.Рибак . - С .126-133
Бугаєва, О. В. Музичні осередки Чернігово-Сіверського краю: імена, події, творчі колективи, репертуар (до 100-річчя Музичного товариства імені М. Д. Леонтовича) / О. В.Бугаєва . - С .134-150
Лисенко, М. В. Роль династії Лисенків у становленні хорової школи в Україні (до 80-річчя пам’яті Віталія Романовича Лисенка) / М. В. Лисенко. - С .151-161
Рой, С. В. Особливості формування архівного фонду на прикладі музейної колекції Миколи Шуста у фондах Ніжинського краєзнавчого музею ім. І. Спаського / С. В.Рой . - С .162-169

УДК

80:008

ББК 81+83
Рубрики: Кафедра історії України та політології
Кафедра української літератури, методики її навчання та журналістики
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)
Примірників всього: 1
ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)
Знайти схожі

80:008
Л 11


    Література та культура Полісся [Электронный ресурс] : збірник наукових праць. Вип. 106. Серія Філологічні науки. № 20 / відп. ред. і упоряд. Г. В. Самойленко ; Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. - Электрон. текстовые дан. - Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2022. - 239 с. - Загл. с титул. экрана. - ISBN 2618-0022 : Б. ц.
    Зміст:
Привітання Н. І. Бойко до дня народження . - С .6
Літературознавство
Самойленко, Г. В. Художня своєрідність малої прози Ганни Барвінок / Г. В. Самойленко . - С .7-31
Присівок, Д. В. Топос війни в сучасній українській комбатантській прозі / Д. В.Присівок . - С .32-41
Чумак, Т. М. Місце перекладацької праці Станіслава Шевченка в українсько-польських культурних відносинах / Т. М.Чумак . - С .42-52
Тверітінова, Т. І. Культурний код італійського міста в романі Д. Брауна «Інферно» / Т. І.Тверітінова . - С .53-52
Остапенко, Л. М. Біблійний код у романі Фредеріка Бегбеде «Windows on the World» / Л. М.Остапенко . - С .63-75
Матасова, Ю. Р. «But Fire thought she'd really rather be Water instead»: Торі Еймос та її практика природного оповідання / Ю. Р. Матасова . - С .76-87
Мовознавство
Зеленько, А. С. Роль і місце психолого-лінгвістичної парадигматизації у витлумаченні процесу самоусвідомлення сучасника / А. С.Зеленько, О. А.Зеленько . - С .88-102
Пугач, В. М. Видатні постаті Ніжинської вищої школи в контексті історії української етнолінгвістики / В. М.Пугач . - С .103-118
Бойко, Н. І. Об’єктивація концепту війна в повісті Григора Тютюнника «Климко» / Н. І.Бойко, В. Л.Самборин . - С .119-131
Вакуленко, Г. М. Актуалізація підрядних обставинних конструкцій прислівного типу в художньому мовленні Євгена Гуцала / Г. М.Вакуленко,Н. І. Клипа . - С .132-144
Краєзнавство та історія культури
Лейберов, О. О. Колекція Й. Ф. Паєвського у зібранні мінцкабінету юридичного ліцею князя Безбородько у Ніжині / О. О.Лейберов . - С .145-160
Осіпова, Г. С. Організація бібліотечного обслуговування читачів у контексті історії бібліотеки Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька / Г. С.Осіпова . - С .161-184
Жаркевич, Н. М. Згадуємо викладача та науковця (до 100-річчя від дня народження Л. Г. Керенцевої) / Н. М.Жаркевич,В. О.Сидоренко . - С .185-189
Архівні знахідки та документи
Сиротенко, Л. Ф. Первая публикация французской повести Я. П. де Бальмена «Сновидение» и история рода де Бальмен / Л. Ф.Сиротенко . - С .190-194
Я., де Бальмен Сновидение. Повесть / Я. де Бальмен. - С .195-231
Рецензії
Капленко, О. М. Концептуально і натхненно (Рецензія на книгу Самойленка Г. В. «Пантелеймон Куліш і Ганна Барвінок: доля, Україна, любов (мотронівський період життя і творчості)»: монографія. Ніжин: НДУ імені Миколи Гоголя, 2021. 174 с.) / О. М. Капленко . - С .232-235

УДК

80:008

Шовкопляс, Г. Є.
Бінарна опозиція архетипів мати / мачуха як композиційна основа комедії-сатири Івана Багряного «Генерал» (1948 р.) [Электронный ресурс] / Г.Є.Шовкопляс // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 32-40
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
архетип, образи архетипи, сатиричний мінус – ідеал, бінарна опозиція образів, композиційна структура твору
Анотація: У статті розглянуто функціонування бінарної опозиції архетипних образів матері / мачухи в сатиричній комедії українського письменника Івана Багряного «Генерал». Бінарна опозиція становить композиційну основу комедії, де зображено ситуацію, яка є типовою для творчого методу Багряного, а саме – лінія межового напруження та позиція вибору між двох принципових положень. У сатиричній комедії «Генерал», що була написана у 1944 році та видана у 1948 році, такою ситуацією вибору є вибір між двома Вітчизнами – радянською та українською. Багряний створює такий вибір між постатями двох архетипних образів – української матері та радянської мачухи. Предмет дослідження актуалізується у контексті руйнації радянських міфів, зокрема пропагандистських стереотипів сталінської доби щодо масового радянського героїзму під час Великої Вітчизняної війни та безмежної любові радянського народу до радянської Батьківщини. Мета дослідження полягає в аналізі образів – архетипів матері / мачухи, традиційних для української ментальності як протиставлення позитивного та негативного ідеалів, що притаманно принципам сатиричної п’єси підходить до створення таких сатиричних полюсів – ідеалів у досить парадоксальний спосіб, а саме: візуалізує позитивний ідеал – архетипний образ Матері України як традиційний для української ментальності образ української жінки поважного віку, мудру і сміливу, тоді ж як «радянська Батьківщина» – мачуха. не має портретної візуалізації, її негативний образ складається лише через сприйняття персонажів комедії – немила, немилосердна, жорстока. У процесі аналізу враховані поняття національного забарвлення образів-архетипів. Значення такої інтерпретації для всієї творчості Івана Багряного як автора листа-памфлету «Чому я не хочу повертатися до СРСР», де «радянська родіна» отримує назву мачухи. Новизна дослідження полягає в аналізі саме драматургічного твору Івана Багряного: драматургічні твори Багряного досліджені значно менше, ніж його проза, зокрема великі романи «Тигролови» та «Сад Гетсиманський». Між тим, сатирична комедія «Генерал» має досить складну структуру, до якої входить не тільки сюжетний текст, але і ремарки та передмова, де викладені не лише вимоги та настанови автора до театральної постанови твору, але і політичне кредо Багряного з утопічними картинами мрій про майбутнє України. Драматургічні твори Багряного є важливою частиною його творчого спадку, без якої неможливо осягнути естетичну програму та комплекс політичних поглядів письменника. Розгляд бінарної опозиції образів-архетипів, крім традиційних методів літературознавчого дослідження, зумовлений кросдисциплінарним баченням, що враховує досвід етнології та етнографії, філософії та психоаналізу.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

Самойленко, Г. В.
Барокова своєрідність у творах письменників Чернігівської літературної школи XVII ст. [Электронный ресурс] / Г. В.Самойленко // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 11-31
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
Чернігів, літературна школа, Л. Баранович, І. Галятовський, І. Орновський, І. Величковський, Д. Туптало, Л. Крщонович, бароко, тематика, жанри, типи мислення
Анотація: У статті на широкому науковому та фактичному матеріалі розкриті основні ознаки функціонування у другій половині XVII ст. у Чернігові літературної школи, до якої входили Л. Баранович, І. Галятовський, І. Орновський, І. Величковський, Д. Туптало, Л. Крщонович, уперше визначені її основні ознаки: 1) наявність яскравої особистості, яка об’єднала навколо себе інших письменників; 2) їх активна участь у громадському житті України; 3) тематична і жанрова спільність їх творів та національна самобутність; 4) єдиний творчий метод – бароко, який визначав стильову та методологічну спрямованість їх творчості; 5) наявність видавничої бази, що сприяла популяризації творів письменників. Особливо увага звернена на тематичне багатство творів, яке було тісно пов’язане з життям суспільства того часу, героїчною боротьбою українського народу, козаків з турками, татарами, польською шляхтою та військами Московії за національну незалежність, за твердження миру на землі. Значна увага приділена стилю бароко, яким пронизана вся творчість чернігівчан, різним типам мислення авторів та багатству форм обрамлення тексту. Указано на значення творчості представників Чернігівської літературної школи, їх творчого методу на подальший розвиток української літератури XVIIІ ст.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

Плотніков, Є. О.
«Щастя порядної людини» або мотив Відходу-і-Повернення в художній літературі [Электронный ресурс] / Є.О.Плотніков, A.В.Ролік // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 41-48
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
Гоголь, мотив, дія, поняття, Відхід-і-Повернення, творча особистість, літературна діяльність, міграція, мутація
Анотація: Стаття присвячена дослідженню природи та специфіки дії мотиву Відходу-і-Повернення в житті та творчості М. Гоголя. Творча особистість, йдучи, випадаючи зі свого соціального оточення, перетворена, повертається потім у те саме оточення; повертається, наділена новими здібностями та новими силами. Відхід дозволяє особистості реалізувати свої індивіду[1]альні потенції, які не могли бути висловлені, придушені пресом соціальних зобов’язань. Відхід дає можливість, і, можливо, і є необхідною умовою духовного перетворення; але в той же час перетворення позбавлене мети і сенсу, якщо воно не стає прелюдією до повернення перевтіленої особистості у суспільство, з якого вона пішла. Повернення є сутність всього руху, як і його остаточна мета. Мотив Відходу-і-Повернення може виявлятися у різних формах. У найпростішій їх розрив, яким закінчується глава практичної діяльності, відбувається раз і назавжди, після чого все життя творчої особистості наповнюється літературною діяльністю. У житті Гоголя ця модель складніша. Замість одного розриву там спостерігаються кілька, і періоди практичної та літературної діяльності переплітаються. На початку своєї біографії Гоголь мав намір вплинути на своїх співвітчизників через пряму дію на них своєю волею. Вимушений відхід змушував його шукати нову форму активності, інший канал своєї енергії. Позбавлений можливості безпосередньо впливати на своїх співвітчизників, він знайшов шлях для опосередкованого впливу на людей інших поколінь через літературні твори. Творчість Гоголя жива і донині і саме в цьому полягає духовне значення ритму Відходу-і-Повернення. Питання про дію мотиву Відходу-і-Повернення у творчому просторі творів Миколи Гоголя може, на наш погляд, виявитися досить продуктивним, що, природно, вимагає подальших, більш детальних досліджень. У цій статті ми зупинимося лише на одній сюжетній лінії, яка вперше артикулюється в повісті «Ніс» (1836), а потім отримує розвиток у поемі «Мертві душі» (1842), а саме щастя порядної людини.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Дод.точки доступу:
Ролік, A.В.

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

Остапенко, Л. M.
Біблійний вимір роману Паоло Коельо «Алхімік» [Электронный ресурс] / Л.М.Остапенко // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 49-58
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
Паоло Коельо, «Алхімік», біблійний вимір
Анотація: У статті розглянуто біблійний вимір найвідомішого роману Паоло Коельо «Алхімік». Автор статті віднаходить біблійні образи і мотиви та досліджує їх функціонування у творі. Зміст статті ставить під сумнів традиційне тлумачення «Алхіміка» як книги, написаної для віруючих людей. На противагу поширеним уявленням про твір розвідка доводить, що постмодерна рецепція біблійних образів і мотивів у романі Коельо полягає у спростуванні біблійного наративу. Автор статті вважає, що функціонування біблійних елементів у «Алхіміку» нагадує алхімічну практику апеляції до Святого Письма. У романі «Алхімік» Коельо позбавляє біблійні образи первісної сакральної семантики і наповнює їх профанним змістом. Святий Яків (Сантьяго) відмовляється служити Богові заради мандрів. Ісус відкриває таємницю про земні скарби у пророчому сні Сантьяго. Старозавітний первосвященник Мелхиседек за винагороду вказує герою шлях до земних скарбів. Священні Урім і Тумім стають атрибутами ворожби. Пустеля з сакрального простору спілкування з Творцем перетво[1]рюється на місце, підкорене людиною, а церква стає кошарою для вівців. Послуговуючись Біблією, Паоло Коельо втілює ідею, яка суперечить біблійному віровченню. Євангельська притча про Марфу і Марію, що є епіграфом твору, застосовується письменником як засіб подвійного кодування роману. На перший погляд, письменник не висловлює сумнів щодо теоцентричності світу і визначальної ролі у ньому волі Творця. Однак у романі Коельо підкреслює божественну природу людини не в біблійному сенсі як створену за подобою Творця, а навпаки як здатну скеровувати Божу волю. «Алхімік» геть позбавлений етичних настанов Біблії. Тоді як біблійне віровчення і в юдейській, і в християнській традиціях вбачає призначення людини у досягненні духовної досконалості, у романі пропагується набуття людиною матеріальних благ. Дослідження біблійного виміру роману «Алхімік» демонструє декларування Паоло Коельо антропоцентричної системи цінностей. Автор статті вважає, що феномен популярності твору пояснюється великим попитом на ці ідеї у сучасному світі.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

Бойко, Н. І,
Українське мовознавство в іменах Ніжинської вищої школи [Электронный ресурс] / Н.І.Бойко // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 59-83
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
українське мовознавство, кафедра української мови, лінгвістичні студії, лінгвостилістика, лінгвістика тексту, українська лінгводидактика
Анотація: Статтю присвячено історії розвитку українського мовознавства в Ніжинській вищій школі в контексті столітнього функціонування мовознавчої кафедри (1922–2022 рр.), зокрема: кафедри української мови (до 2019 року), кафедри української мови та методики її навчання (2019–2022 рр.), кафедри української мови, методики її навчання та перекладу (від 2022 року), оглядові наукового доробку членів кафедри та їхньої науково-педагогічної діяльності. Виявлено, що науково-педагогічний колектив кафедри української мови упродовж багатьох років спрямовував свої зусилля на розвиток й утвердження української літературної мови, набуття нею державного статусу. З’ясовано, що лінгвістичні студії членів кафедри висвітлюють широкий спектр актуальних питань українського мовознавства. Домінувальна роль належить науковим працям членів кафедри, присвяченим актуальним проблемам українського мовознавства та української лінгво-дидактики. Ключові позиції посідають студії про українську мову – її державний статус, системну організацію, сучасний стан розвитку, походження та історію, структуру, функціонування, її діалекти, мовну культуру, мову і політику, міжмовні контакти, взаємозв’язки з іншими мовами, історію її досліджень та ін. Виявлено, що найбільшу увагу члени кафедри в останні десятиріччя зосереджували на вивченні українського мовознавства в аспекті лінгвістики тексту, лінгвостилістичних підходів до системних описів різнорівневих мовних одиниць, використовуваних у різночасових і різножанрових творах українських письменників, найчастіше тих, чия життєва або творча біо[1]графія пов’язана з Поліссям, із Чернігівщиною. Значний відсоток наукових праць з українського мовознавства члени кафедри опублікували в часописі «Література та культура Полісся».
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

10.

Бондаренко, A. І.
Рекламний дискурс: структурно-семіотичний і функційний аспекти [Электронный ресурс] / A.І.Бондаренко // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 84-91
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
рекламний дискурс, рекламний текст, комерційна реклама, соціальна реклама, вербальні знаки, невербальні знаки, інформативна функція, аксіологічна функція, когнітивна функція, маніпулятивна функція, волюнтативна функція.
Анотація: У світлі когнітивно-дискурсивної парадигми актуальною мовознавчою проблемою є вивчення дискурсів різних типів. Pекламний дискурс привертає увагу підтриманням тривалої комунікації, афективно – оцінним впливом і формуванням поведінкових стереотипів. Його роль у соціокультурному просторі визначає взаємодія рекламних текстів із суспільно-історичним, філософсько-світоглядним, психологічним та іншими контекстами. Тому мовні засоби та механізми соціокультурного кодування в рекламному дискурсі потребують уваги дослідників. У пропонованій розвідці розглянуто проблему взаємодії вербальних і невербальних знаків у реалізації функцій рекламного дискурсу. У процесі дослідження використано дескриптивний, дистрибутивний і контекстуально-інтерпретаційний методи. Визначено, що знакова репрезентація рекламних текстів залежить від їхніх тематичних і структурно-семантичних особливостей. Сприйняття реклами відбувається завдяки взаємодії першої та другої сигнальних систем. Рекламний дискурс є комерційно та суспільно зорієнтованим. Його спрямовано на реалізацію інформативної, аксіологічної, когнітивної, волюнтативної й інших функцій. Важлива роль належить маніпулятивній функції, за допомогою якої підпорядковують почуття, наміри та дії реципієнта.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

11.

Петрик, O. M.
Структурна організація складних слів у збірці Василя Стуса «Палімпсести» [Электронный ресурс] / O.M.Петрик, O.Ю.Koваль // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 92-101
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
складне слово, композит, структура, мотивованість, семантика, функція, поетичний текст
Анотація: Статтю присвячено аналізові структурної організації складних слів. Матеріалом для дослідження слугувала збірка Василя Стуса «Палімпсести». Розглянуто статус складного слова в сучасній композитології, виокремлено лексикологічний, синтаксичний, комунікативний, когнітивний напрямки в його дослідженні. Особливість композитів полягає в тому, що їм властивий і специфічний порядок розміщення елементів, і співвіднесеність з еквівалентними синтаксичними конструкціями. Така внутрішня й зовнішня словотвірна мотивація робить композити надзвичайно привабливим об’єктом вивчення. З’ясовано типи дериваційної мотивації композитів. У межах словотвірної мотивованості виявлено найпродуктивніші іменникові словотвірні моделі ((PRON+N) та прикметникові (PRON+A й А+N), що пояснено самою природою складних слів – номінувати нове явище чи новий об’єкт дійсності (цю функцію забезпечує іменник) або називати різноманітні відтінки в ознаках предметів, явищ, почуттів тощо (функція прикметника). Виділено найактивніші складники композитів (все-, благо-, само-). Активність указаних компонентів пов’язана зі специфікою світосприйняття В. Стуса, який прагнув вивільнитися від земного й наблизитися до божественного. Його картина світу фіксується не на землі, а вгорі, у небі, у близькості з Богом, де наявна чистота думки й відкривається істина. У дослідженні морфологічної мотивованості розкрито найтиповіші способи словотворення складних слів. Продуктивним є морфологічний основоскладання з обов’язковим інтерфіксом о, е (є). Морфологічний словоскладання та складно-суфіксальний спосіб репрезентовані рідше. Лексико-синтаксичним способом (зрощенням) утворено лише декілька композитів.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Дод.точки доступу:
Коваль, О.Ю.

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

12.

Ковтун, Н. А.
Особливості вжитку термінів англомовного походження до жанру фільмів жахів [Электронный ресурс] / Н.А.Ковтун // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 102-112
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
фільм жахів, хорор, хоррор, горор, гор, слешер, сплеттер, сплетстік, зомбі-фільм, саспенс, скример
Анотація: У статті здійснено огляд синонімічного зв’язку між україномовним терміном «фільм жахів» та кінематографічними термінами англомовного походження. Предметами для дослідження слугували найуживаніші щодо жанру фільмів жахів в середовищі кіноглядачів та кінокритиків слова-терміни: слешер, зомбі-фільм, саспенс, скример; рідше використовувані – гор, сплеттер, сплетстік та деякі інші. Слова для означення субжанрів (піджанрів) по суті є гіпонімами до основного поняття «фільм жахів», тобто такими, де видові поняття підпорядковуються родовому. Такі лексико-семантичні зв’язки називаються гіперо-гіпонімічними. Ресурсами для пошуку матеріалів автором було обрано «Кінематографічний словник» В. Миславського, кіноплатформи, фільми українського дубляжу, контекстну термінологію сайтів, глядацькі рецензії. Ураховуючи те, що означений словник було видано у 2007 році, то дослідження термінології, наведеної не лише в книзі, а й серед сучасних платформ та рецензій, дозволяє виявити нові тенденції останніх п’ятнадцяти років. Проведені автором статті дослідження «Кінематографічного словника» дозволили зробити висновок про відсутність на той час суто українських відповідників до англомовної термінології, натомість аналіз пізнішого україномовного дубляжу фільмів, контексту сайтів та рецензій показує, що попри стійкість в уживанні доволі тривалого часу англіцизмів, з’являються вже й україномовні терміни. Зокрема, стає поширеним уживання терміну «мрець» замість «зомбі» (досліджено на матеріалах сайтів HDrezka, Netflix, Megogo). У публікації висувається припущення, що в сучасних реаліях української культури використання україномовних відповідників, зокрема у соціальних мережах, може мати вірусний формат, що дозволить новому слову-заміннику закріпитися в мові. У роботі йдеться про цінність роз[1]витку термінологічного арсеналу, важливості підтримки мови шляхом заохочення та створення цікавості серед молоді особливо. Автор роботи припускає, що, імовірно, було б доцільним уведення та поширення наступних україномовних відповідників: слешер-різанина; скример-лякалка, зик, скрик; сплеттер-чвирк, а також пропонується термін «моторош» як синонімічний до терміну «фільм жахів». У статті висловлено думку, що особливе значення має і створення умов для просування українського продукту, а не лише обмеження функціонування запозичених слів. Отримані в публікації результати та висновки дають необхідне термінологічне підґрунтя для подальшого дослідження проблематики саспенсу в кіномистецтві.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

13.

Бойко, Н. І.
До проблеми академічного видання творів В. Винниченка: компаративний аналіз видань оповідання «Краса і сила» [Электронный ресурс] / Н.I.Бойко, T.В.Бойко // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 113-127
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
академiчне видання, Володимир Винниченко, видавництво «Рух», видавництво «Днiпро», основний авторський текст, компаративний аналіз, редагування, модифікації текстів автора
Анотація: У статтi порушено проблему встановлення основного авторського тексту як одного з найголовнiших складників у підготовці та створеннi академiчного видання. На матерiалi кiлькох редакцiй оповiдання В. Винниченка «Краса i сила» здiйснено спробу визначити вiдмiннi риси правописних норм та лексико-семантичних уживань, образних параметрiв художнього твору автора. Виявлено декілька різновидів трансформацій, які позначені на різнорівневих мовних нормах, їхніх замінах, якісних та кількісних вимірах особливостей художнього тексту: зміни в орфографії слів (139 випадків), заміну лексичних одиниць (249), змiни форми слів (160), додавання нових слів (84), вилучення лексем (9), трансформування прямої мови персонажів твору (157), модифікації структурних побудов речень (30), зміни в пунктуації (231), а також технічні недогляди (14).
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Дод.точки доступу:
Бойко, Т.В.

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

14.

Баран, I. M.
Фігури експресивного синтаксису в поетичній творчості Василя Симоненка [Электронный ресурс] / I. M. Баран // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 128-139
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
Василь Симоненко, експресивний синтаксис, синтаксичні фігури, експресивність, функції фігур експресивного синтаксису
Анотація: Стаття присвячена дослідженню та класифікації фігур експресивного синтаксису, що функціонують у мові поетичних творів Василя Симоненка. Встановлено роль засобів експресивного синтаксису в поетичному мовленні В. Симоненка, покласифіковано виявлені фігури за типами, розкрито причини їх використання та роль у мовотворчості поета, що забезпечує глибше зрозуміння особливостей образного мовомислення митця зокрема та літературних процесів шістдесятих років ХХ століття загалом. З’ясовано, що експресивні фігури поетичних текстів В. Симоненка репрезентують широкий спектр емоційно-психологічних реакцій і станів ліричного героя, аксіологічних вимірів фрагментів поетичної картини світу автора. Аналіз експресивних фігур уможливлює глибше розуміння світоглядної позиції автора-шістдесятника поетичних текстів, індивідуально-авторського бачення й специфічного оцінювання довкілля крізь призму додаткових, виразно емотивно-оцінних, семантичних планів лексем і фразем та їх комбінацій. Експресивність мовотворчості Василя Симоненка можна простежити фактично на всіх рівнях мовної системи, проте використання фігур експресивного синтаксису (явищ виразно самобутніх) належить до домінантних рис його ідіостилю. Фігури експресивного синтаксису увиразнюють емоційно-психологічні реакції та стани ліричного героя, посилюють аксіологічні параметри лексем і фразем у складі фігур, засобів експресивного синтаксису поезій В. Симоненка. Виявлено низку домінантних функцій фігур експресивного синтаксису в поезіях В. Симоненка: звертання акцентують увагу на особі, певному предметові чи явищі, репрезентують емоційні стани ліричного героя, увиразнюють мовлення поезій; вставні конструкції передають ставлення автора до описуваного, зображуваного; вставлені конструкції несуть додаткові повідомлення, зауваження, доповнення; еквіваленти речень найчастіше виконують спонукальну, заперечну та емоційно-оцінну функції; ампліфікація використана для посилення напруженості повідомлення, для надання контексту перелічувальної інтонації; градація посилює напруженість повідомлення; номінативні речення надають чіткості та зрозумілості мовленому, привертають увагу до певного об’єкта; еліпсис ужитий із метою досягнення напруження й стислості повідомлення; парцеляція посилює експресивність поетичних текстів, надає їм само бутніх рис; асиндетон залучає читача до участі в подіях, уможливлює наявність домислів, збагачення змісту описуваних фрагментів; замовчування посилює емоційність та напруженість мовлення.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

15.

Самойленко, Г. В.
Лазар Баранович – видатний церковний і культурний діяч другої половини XVII ст. [Электронный ресурс] / Г.В,Самойленко // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 140-166
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
Лазар Баранович, XVII століття, архітектура, школа, книжкова графіка, друкарство
Анотація: Стаття побудована на широкому фактичному матеріалі XVII ст. із урахуванням наступних досліджень XІХ–XХ ст., що торкаються багатогранної діяльності одного із найпомітніших діячів православної церкви та культури України – Лазаря Барановича, архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського. Автор статті виділяє в його діяльності у другій половині XVII ст. чотири основні напрямки. Перш за все, звернена увага на розкриття різноманітної роботи архієпископа, пов’язаної з відновленням і відкриттям православних парафій та храмів після насадження й насилля єзуїтства та домініканства під час польської католицької окупації Чернігівщини, з відкриттям багатьох монастирів та побудовою церков, збереженням вітчизняного православ’я від московських зазіхань на підпорядкування собі українських єпархій. У зв’язку з цим намічається й другий напрямок, що пов’язаний з розвитком хорового мистецтва. Третій та четвертий напрямки діяльності Лазаря Барановича причетні до відкриття навчальних закладів на Чернігівщині, зокрема і заснованої ним слов’яно-латинської школи в Новгороді Сіверському та створення в ньому друкарні, які були згодом перенесені до Чернігова. Із друкарством було пов’язане спрямування, що торкалося розвитку образотворчого, зокрема графічного, мистецтва, пошуків та залучення до нього видатних художників-графіків.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

16.

Крупенко, O. В.
Кролевецький повіт 1917–1918 років у контексті локальної історії [Электронный ресурс] / O.В.Крупенко, O.В.Пластун // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 167-176
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
Чернігівська губернія, Кролевецький повіт, УНР, Українська Держава, Повітовий староста
Анотація: У статті розглянуто соціально-економічне становище Кролевецького повіту наприкінці 1917–1918 років. У науковий обіг вводяться мало досліджені документи архіву ЦДАВО України. Листи і телеграми Кролевецької земської управи, а також накази та циркуляри повітового старости до волосних земських управ, викликають краєзнавчу зацікавленість та популяризують локальну історію у контексті Української революції 1917–1921 рр. Проблематика державотворчих процесів минулого століття вітчизняними та закордонними науковцями зосереджувалася, у своїй більшості, у глобальних масштабах та великих містах. Дослідження більш локальних проблем та концентрації історичних подій у провінційних містечках та маловідомих селах, є важливою віхою у подальшому розвитку історії України.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Дод.точки доступу:
Пластун, O.В.

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

17.

Клапчук, В.
Кобза та бандура в Україні: регіональні аспекти [Электронный ресурс] / В.Клапчук // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 177-189
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
кобза, бандура, лютне подібні інструменти, приструнки, харківська бандура, київська бандура, полтавська бандура
Анотація: Метою статті є розкриття понять кобза та бандура, вивчення історичних шляхів їх розвитку, що уособлювало українське культурне надбання. У вітчизняній історіографії досі відсутні спеціальні дослідження цієї тематики. Наукові підходи базуються на застосуванні принципу історизму, загально-наукових методів (аналіз, синтез, індукція, дедукція, конкретизування та ін.). Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні походжень понять «кобза» та «бандура», специфіки змін конструкції інструментів під час побутування в Україні. Висновки. На основі історичних фактів вивчено обставини появи цих музичних інструментів від перших згадок до загального поширення на українській землі на основі аналізу різних дослідницьких версій. Бандура – це лютнеподібний інструмент, аналоги якого були поширені в середньовічній Європі. Кобза, згідно найбільш поширеної теорії, є азійського походження. Традиційно, музикантів, які грали на кобзах, називали кобзарями. Однак такий виконавець міг тримати і бандуру в руках, яка досить схожа на кобзу, тож його все одно називатися кобзарем. Останній зразок української кобзи – інструмент О. Вересая. Кобза та бандура першої стадії (до XVIIIстоліття) були лютнеподібними інструментами, струни розміщувалися лише на грифі, у кобзи – 3 струни, у бандури 5–6. Кобза та бандура другої стадії (з другої половини XVIII століття) має приструнки. Граючи на кобзі, виконавець укорочував струни на грифі, поєднуючи це з щипком відкритих струн. Граючи на бандурі виконавець застосую щипок пальцем з потрібної відкритої струни. Модернізація бандури здійснювалася протягом тривалого часу. На основі трьох типів конструкції склались три найвідоміші виконавські школи: харківська, київська та полтавська. Ці школи мають різні конструкції бандур, відрізняються способом гри на інструменті. Удосконалення конструкції бандури сприяло значному розширенню виконавського репертуару, який збагатився творами як традиційних композиторів, так і сучасних. Це нова сучасна музика, яка являє собою переплетення традиційних стилів з елементами джазу, експресіонізму, імпресіонізму тощо. Композитори додали бандурі нового звучання, відкрили новітні способи звуковидобування на бандурі, значно доповнили технічні можливості виконавця.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

18.

Шкурко, M. П.
Двоєдина задача нової «Просвіти» [Электронный ресурс] / М.П.Шкурко // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 190-197
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
національна стійкість, ідеологічно-психологічні спеціальні операції, товариства «Просвіта», громадська спілка, консолідація, інтеграція.
Анотація: Стаття присвячена ролі товариств «Просвіта» в сучасних умовах застосування ворогом ідеологічно-психологічних спеціальних операцій в українському інформаційному просторі. Обґрунтовується необхідність вирішення двоєдиної задачі – консолідації відновленої мережі товариств «Просвіта» у всеукраїнській громадській спілці та інтеграції «Просвіт» до владних інститутів на всіх рівнях.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

19.

80:008
Л 64


    Література та культура Полісся [Электронный ресурс] : збірник наукових праць. Вип. 107. Серія Філологічні науки. №21 / відп. ред. і упоряд. Г. В. Самойленко ; Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. - Электрон. текстовые дан. - Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2022. - 201 с. - Загл. с титул. экрана. - ISSN 2618-0022. - Б. ц.
    Зміст:
Привітання Блохин Доріана . - С .5
Привітання Rita Giuliani . - С .6-7
Привітання Жиленко Ірина . - С .8
Привітання Серебрянська Ірина . - С .9
Привітання Семашко Тетяна . - С .10
Літературознавство
Самойленко, Г. В. Барокова своєрідність у творах письменників Чернігівської літературної школи XVII ст. / Г. В.Самойленко. - С .11-31
Шовкопляс, Г. Є. Бінарна опозиція архетипів мати/мачуха як композиційна основа комедії-сатири Івана Багряного «Генерал» (1948 р.) / Г. Є.Шовкопляс . - С .32-40
Плотніков, Є. О. «Щастя порядної людини» або мотив Відходу-і-Повернення в художній літературі / Є.О.Плотніков ,А.В.Ролік . - С .41-48
Остапенко, Л. М. Біблійний вимір роману Паоло Коельо «Алхімік» / Л. М.Остапенко. - С .49-58
Мовознавство
Бойко, Н. І. Українське мовознавство в іменах Ніжинської вищої школи / Н. І.Бойко . - С .59-83
Бондаренко, А. І. Рекламний дискурс: структурно-семіотичний і функційний аспекти / А. І.Бондаренко . - С .84-91
Петрик, О. М. Структурна організація складних слів у збірці Василя Стуса «Палімпсести» / О. М.Петрик ,О. Ю.Коваль . - С .92-101
Ковтун, Н. А. Особливості вжитку термінів англомовного походження до жанру фільмів жахів / Н. А.Ковтун . - С .102-112
Бойко, Н. І. До проблеми академічного видання творів В. Винниченка: компаративний аналіз видань оповідання «Краса і сила» / Н. І.Бойко , Т. В.Бойко . - С .113-127
Баран, І. М. Фігури експресивного синтаксису в поетичній творчості Василя Симоненка / І. М.Баран . - С .128-139
Краєзнавство та історія культури
Самойленко, Г. В. Лазар Баранович – видатний церковний і культурний діяч другої половини XVII ст. / Г. В.Самойленко . - С .140-166
Крупенко, О. В. Кролевецький повіт 1917–1918 років у контексті локальної історії / О. В.Крупенко, О. В.Пластун . - С .167-177
Клапчук, В. Кобза та бандура в Україні: регіональні аспекти / В.Клапчук . - С .177-189
Шкурко, М. П. Двоєдина задача нової «Просвіти» / М. П.Шкурко . - С .190-197

УДК

80:008

ББК 81+83
Рубрики: Кафедра української літератури, методики її навчання та журналістики
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)
Свободных экз. нет
Знайти схожі

20.

Самойленко, Г. В.
Іван Величковський – реформатор українського бароко XVII ст. [Электронный ресурс] / Г.В.Самойленко // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 5-26
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
Іван Величковський, чернігівська літературна школа XVII ст., бароко, стиль, жанри, переклади, Дж. Овен
Анотація: У статті на широкому фактичному матеріалі розкривається життєва і літературна доля письменника XVII ст. Івана Величковського, який належав до відомої чернігівської літературної школи, що очолював видатний церковний і культурний діяч цього часу архієпископ Лазар Баранович. Життя і творчість І. Величковського подано в статті у тісному взаємозв’язку з діяльністю інших письменників цієї школи, зокрема І. Галятовського, Л. Крщоновича, І. Орновського, О. Бучинського-Яскольда та інших, що дало можливість визначити творчу самобутність митця, яка перш за все пов’я-зана з використанням стилю бароко. Але Іван Величковський не лише використовував його, а й вносив багато нового, що давало можливість вважати поета реформатором українського бароко XVII ст. Особливо багато уваги він приділяв формі вірша, про що свідчать його збірники «Зегар з полузегарком» та «Млеко від вівці пастирю належноє». Творам І. Величковського властива пишність, орнаментальність, вишуканість, незвичність. Усе це розкривається на прикладах конкретних віршів малої форми. Детально проаналізовано панегірики, присвячені архієпископу Лазарю Барановичу та гетьманові Івану Самойловичу, а також переклади творів англійського поета Дж. Овена.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

21.

Павлова, A. K.
Модус осмислення культурно-світоглядної системи християнства в необрядовій усній поезії [Электронный ресурс] / A. K. Павлова // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 27-36
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
усна традиційна культура, пісня, християнські імперативи, лексико-семантичний простір, діалог, Бог, віра, надія, молитва
Анотація: Статтю присвячено дослідженню кола християнських імперативів у необрядовій ліро-епічній пісенності. Для ілюстрування семантико-семіотичних ознак імперативів віри та надії використано тексти жовнірських, повстанських пісень, співанок-хронік про важливі події з життя українства, наведено паралелі з польських текстів, уміщених у збірнику Вацлава Залеського. Авторкою з’ясовано, що у необрядових уснопоетичних творах сутність соціокультурного статусу духовності безпосередньо пов’язана зі спроможністю людини конституювати себе в аспекті унікального ціннісного універсуму. Репрезентовані в художній макросфері християнські цінності, оприявнюючи системний взаємозв’язок між внутрішнім світом людини та суперечливою об’єктивною реальністю, сприяють реалізації гносеологічної та ціннісно-орієнтаційної функцій усної традиційної культури. У пропонованій праці акцентовано, що віра в творах ліро-епічного фольклору постає не лише в аспекті творення Богом світу і всього сущого в ньому, а також і в процесі безперестанної охорони свого творіння. Відповідно, Божий промисел стає причиною духовних хвилювань тих, хто осягає в цьому діянні вияви величної Божественної любові. Зосереджуючи увагу на сутності та прагматиці релігійних постулатів, авторка констатує, що глибокі особистісні переживання героя традиційного твору розкриваються в складному етико-філософському аспекті, оскільки репрезентують існування людини в світі. Домінантою молитви, наявної у фольклорному тексті, є саме прохання, представлене лексико-семантичними репрезентаторами: помилуй, зціли, захисти, відверни, оживи, зміцни, збережи тощо. У фінальній частині статті дослідниця резюмує, що імператив надії окреслюється як один із пріоритетних ціннісних засад, що корелюється з важливим поняттям духовної сили, яка привнесена з важливих Божих обітниць.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

22.

Джулай, Ю. В.
Відлуння Арно у «Мертвих душах» Миколи Гоголя: таїна пристрасті Чичикова [Электронный ресурс] / Ю.В.Джулай // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 37-51
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
О. Пушкін, М. Гоголь, А.-В. Арно, А.-Ф. Вільмен, Ю. Оксман, аполог, строга критика, кепкування
Анотація: Статтю присвячено аналізу звернення М. В. Гоголя до поезій А.-В. Арно під час роботи над фрагментами останньої глави першого тому «Мертвих душ», яким М. Гоголь долучався вже до структурованої традиції такого звернення у російській літературі, яка брала свій початок з 1810 р. Аналіз формування і закріплення цієї традиції впродовж двадцяти з гаком років, проведений Ю. Г. Оксманом, показав, що першість байок та апологів у супроводі віршів у цій традиції, все більше і більше робила увагу до трагедій А.-В. Арно перспективою другого плану. Аналіз можливого звернення М.В. Гоголя до апологу «Автор і критика» показав, що воно могло бути вмотивовано важливою творчою потребою. В ньому автор побачив цікаву для нього форму поєднання думки і критики, якою живе автор апологів. У декількох рядках апологу автор має можливість поєднати власну строгу думку та кепкування над реальними або уявними опонентами. Цю авторську ідеологію апологів Гоголь опановував у зв’язку із тим, що його ідея щодо таїни захоплення Чичикова роковою пристрастю від самого народження, а не за власним життєвим вибором, не мала перспективи однозначного позитивного сприйняття і підтримки. Конкретний аналіз авторських критичних описів двох партій читачів, які не сприймуть авторського бачення образу Чичикова, показав, що глядач, якого налаштовано на розуміння істини комедії як насолоди від купи принесених легких істин, залишиться незадоволеним від істин, які приніс, або не обіцяє принести авторський образ Чичикова. У цій відмові приєднатися до авторського пошуку, М. Гоголь побачив повторення школи опанування істини не через зусилля розуму, а легкий дотик до істини з насолодою, вибудову якої дуже точно описав А.-Ф. Вільмен в межах критичного аналізу причин успіхів комедій Е. Скріба. Але у статті доведено, що М. Гоголь не прийняв цю критику як факт академічного дослідження, а розіграв для двох вказаних груп читачів незгідних із автором, картини саморуйнування цих претензій, які може побачити навіть і не дуже глибокий розум.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

23.

Онуфрієнко, O. П.
Творчість Лесі Українки крізь призму екзистенціалізму [Электронный ресурс] / O. П. Онуфрієнко // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 52-71
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
екзистенція, екзистенціалізм, неоромантизм, світоглядні парадигми, художньо-естетична еволюція, національна свідомість
Анотація: Українська література на межі ХІХ–ХХ ст. мала екзистенціальні орієнтації, а екзистенціальна модель світу у творчості Лесі Українки являла собою цілу систему модусів людського існування. Ця система охоплює, як засадничі, модель національного буття та модель людського існування. Тут зауважимо, що проблема національного буття у творчому доробку поетеси вирішується від екзистенції – до національної онтології, йдеться про особистість з високим відчуттям патріотизму, яка вільна внутрішньо, і на яку можна покластися в часи національного піднесення. Так простежується проблема становлення нового світобачення Лесі Українки, народження в її творчості ідеалів на засадах загальнолюдських етичних цінностей. Ідеї новітньої філософії Ф. Ніцше та А. Шопенгауера визначили творчі пошуки української поетеси. Леся Українка, відмовляючись від позитивістських ідейних загальників, що були поширені в українській літературі, відтворення wie es eigentlich gewen war («як це було в дійсності»), формує власну світоглядну систему, яку визначає як неоромантизм. Виокремлені його специфічні особливості стали феноменами її власного світовідчуття і світорозуміння. Найсуттєвішим для Лесі Українки було віднайдення тих естетичних засад, що визначають виборювання вищих життєвих ідеалів. У відповідності до неоромантичних ідеалів вона суттєво доповнює поняття духовності, зміщуючи акценти з будь-якої ідейності, у тому числі й національної, в її чистому вигляді на естетику слова. Така концепція відповідає пошукам Лесі Українки, яка в слові бачить непереможну силу духу і тому його возвеличує. Теоретично сформульована О. Потебнею світоглядна позиція могутності слова в поезії Лесі Українки набуває практичної програмної реалізації. Якщо зважати на те, що в українському культурному житті переважали реалістично-натуралістичні тенденції, то на противагу їм екзистенціальний порив Лесі Українки був зумовлений неоромантичним світовідчуттям, абсолютно самостійним, хоча у протиставленні натуралізму він спирається на українські літературно-мистецькі традиції, для яких провідним завжди був внутрішній світ людини, її індивідуальне неповторне екзистенційно спрямоване буття. Для неоромантизму Лесі Українки було характерне поєднання чуттєвості та інтелекту в пориві, спрямованому на досягнення вершин, артистичного опанування життя, що, зрештою, може видатись як недосяжне, або ідеальне. А тому феномен Лесиної «блакиті», «блакитного неба» відіграє, водночас, роль і утопії, і ідеалу. Таке злиття реальності та її ідеальне відображення стає формотворчим принципом майбуття, що в повноті філософсько-художньої вишуканості реалізувалось у творчості Лесі Українки.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

24.

Петрик, O. M.
Особливості інтерпретації поезії Василя Стуса «Посоловів од співу сад» [Электронный ресурс] / O. M. Петрик, В. M. Самойленко // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 72-83
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
Василь Стус, інтерпретація, поетичний текст, філологічна інтерпретація
Анотація: Статтю присвячено дослідженню специфіки інтерпретації поезії Василя Стуса «Посоловів од співу сад». У дослідженні, як теоретичне підґрунтя, визначено поняття інтерпретації як загальнонаукового терміна, наголошено на його функціонуванні в гуманітарних науках. Процес створення інтерпретації починається на етапі первинного сприйняття твору і продовжується під час вторинного чи багатократного прочитання. Це дає змогу говорити про варіативність і множинність інтерпретацій як щодо індивідуальної, так і щодо групової роботи над текстом. Окреслено світоглядну позицію Василя Стуса. Це людина високої освіти й великої культури, його знання виявилися в багатстві тематики, глибині філософських міркувань і надзвичайній різноманітності лексики та фразеології. Позиція В. Стуса є феноменальною на тлі його сучасників: вихід із глухого кута самоізоляції можливий лише через долучення до європейської традиції, культивування моральних цінностей. Розкрито специфіку філологічної інтерпретації поезії з опертям на літературознавчий та лінгвостилістичний аналізи. Доведено, що поезія «Посоловів од співу сад» є виразником філософської лірики, де на фоні пейзажу зображено внутрішні поривання ліричного героя: дух поета ніколи не можна втримати в клітці, він завжди вирветься на волю, вивільниться від заґратованих обмежень. Вірш має досить яскраві особливості, що прослідковуються практично на всіх мовних рівнях. Вони допомагають авторові емоційніше й виразніше передати думки й почуття ліричного героя.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Дод.точки доступу:
Самойленко, В. M.

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

25.

Тверітінова, T. I.
Антиномія «свій» – «чужий» в романі В. Скотта «Айвенго» [Электронный ресурс] / T. I. Тверітінова // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 84-94
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
бінарна антиномія «свій» – «чужий», історична пам’ять, національна психічна травма, етнообраз, національна ідентичність, культуроцентризм
Анотація: У статті досліджується бінарна антиномія «свій» – «чужий» в романі В. Скотта «Айвенго». Мета дослідження – простежити міжетнічне про[1]тистояння саксів і норманів (підкорених і завойовників), визначити особливості їхніх культур, морально-етичних законів і пріоритетів; окремо розглянути ставлення до євреїв, які є «чужими» для всіх інших націй. Порушується проблема історичної пам’яті, коли внаслідок переживання подій минулого відбувається відтворення власного історичного досвіду. Аналізується проблема національної травми саксонського народу після їхнього завоювання чужинцями, прагнення передачі травматичного стресу наступному поколінню і порушення цієї наступності. Етнічні стереотипи обох народів розглядаються у конфронтації «свого» (простору, віри, мови, культури, звичаїв) і «чужого», яке дистанціюється і сприймається як «вороже» й «незрозуміле». Окремо розглядається образ Седрика Ротервудського як літературний етнообраз, який конструює не тільки індивідуальні риси характеру, а й етнічну ідентичність. Зіставляється етнообраз «свого» – Седрика і гетерообраз «чужого» – Бріана де Буа-Гільбера. Досліджується в романі В. Скотта ще один міжнаціональний конфлікт, який, на відміну від саксько-норманського, не має позитивної перспективи. Йдеться про політично та культурно маргіналізований етнос – євреїв, які, перебуваючи на чужій території, не намагаються асимілюватись і зберігають свою національну ідентичність. Ісак з Йорка наділений всіма характерними рисами етнообразу єврея: кмітливий, розважливий, обізнаний в комерції. В яскравому романтичному забарвленні постає його донька Ребекка, яка заради законів і традицій свого народу готова пожертвувати життям.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

26.

Пікун, Л. В.
Дзеркальна гра в романі Дж. Вінтерсон «Франкісштейн: історія кохання» [Электронный ресурс] / Л.В.Пікун // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 95-107
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
дзеркало, гра, набутки культури, автор, читач
Анотація: Представлена наукова розвідка є першою спробою дослідження роману Джанет Вінтерсон «Франкісштейн: історія кохання» з погляду реалізації дзеркальної гри набутками культури. Гра – один із об’єктивно-функціональних факторів творчості та літератури, один із модусів накопичення, трансформації та передачі культурного спадку. Літературна гра – спосіб семантичного збагачення культурного спадку у художньому творі. Гра часто отримує різні дзеркальні ознаки: повторення, подвоєння, енантіоморфічній деформації, розтягування, стиснення тощо. Такі ж ознаки спостерігаються в літературній грі на основі культурної спадщини попередніх епох. У поданому дослідженні концепція дзеркальної гри з культурними набутками використовується як дослідницький інструмент, який був вивчений та протестований в дисертації «Дзеркальна гра набутками культури: романтична та постмодерністська модель (на матеріалі романів М. Шеллі «Франкенштейн, або Сучасний Прометей» і П. Зюскінда «Парфуми. Історія одного вбивці»)» і довів свою продуктивність у попередніх компаративних наукових розвідках автора статті. Роман «Франкісстейн: історія кохання» (2019 р.) був написаний як переосмислення роману Мері Шеллі «Франкенштейн, або Сучасний Прометей» (1818 р.) з позиції тіла, в якому перебуває особистість, і тіла, якого людина прагне. Цей твір виявляється граним матеріалом для вивчення особливостей дзеркальної гри попереднім культурним досвідом. Дзеркальна гра Дж. Вінтерсон ведеться за певними правилами. Новий твір створюється на основі відомого творчої долі митця Мері Шеллі, історії написання роману, сюжету роман «Франкенштейн» та персонажів. Сучасна письменниця дотримується жанрових характеристик ви-хідного твору особливостей та чи персонажа, його тематики та проблематики, розширення первинного зразка шляхом додавання нових персонажів, сюжетних ліній, зміни художнього часу чи простору первісного твору, відображення індивідуального авторського стилю та творчого бачення у новому творі. У читацькій грі-інтерпретації образів головних героїв роману виявляється певним пазлом. Матеріалом для його скла-дення є особистість М. Шеллі та історія її життя та життєвий досвід Дж. Вінтерсон.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

27.

Бойко, Н. І.
Онімний простір поетичного мовомислення Василя Симоненка [Электронный ресурс] / Н. І. Бойко, I. M. Баран // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 108-120
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
система онімів, власні назви, поетичний текст, ідіостиль, В. Симоненко
Анотація: У дослідженні здійснено спробу цілісного аналізу й лексикографічної репрезентації системи онімів, уживаних у мові поетичних творів Василя Симоненка. З’ясовано, що власні назви належать до маркерів поетичного мовомислення автора, вони розширюють розуміння природи онімного слова, увиразнюють індивідуальні ознаки ідіолекту зокрема й мовлення художнього стилю загалом. Система онімів у просторах поезій Василя Симоненка поглиблює уявлення про мовні особливості української поезії другої половини ХХ століття, увиразнює склад мовно-поетичних засобів специфічної естетизації певного періоду в історії розвитку української літературної мови. З’ясовано, що, безвідносно відсоткової частки, уживання онімів уможливлює з відстані окреслених хронологічно-світоглядних, ідеологічних і культурологічних констант набагато чіткіше окреслити коло культурологічно-тематичних інтересів автора, осмислити його світоглядні позиції, зрозуміти, які знаки на карті світової й української культури різних темпоральних і локальних меж домінували в поетичній картині світу автора, які виокремлено з-поміж інших, на яких зосереджено більше уваги та які особистості надихали автора чи ставали об’єктами осуду. Топоніміка поетичних текстів В. Симоненка допомагає краще зрозуміти ідеологічні пріоритети, політичні погляди й наукові інтереси автора. Чітке розрізнення онімних лексем «Україна» та «Росія» на рівні мовно-поетичної свідомості та значно активніше слововживання першого оніма вказують на домінування національно мотивованих світоглядних позицій митця, на сприйняття себе насамперед як українця. Встановлено, що система онімів В. Симоненка має чітку українськоцентричну, історіософічну спрямованість, вона допомагає зрозуміти світоглядні позиції митця та може стати підґрунтям для подальших наукових розвідок у царині іменникової парадигми лексем поетичних творів автора.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Дод.точки доступу:
Баран, I. M.

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

28.

Божко, І. С.
Онімна гра: зауваги до термінології [Электронный ресурс] / І.С.Божко // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 121-130
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
квазіонім, людонімія, онімна гра, ономастика, термінологія
Анотація: Статтю присвячено проблемі ономастичної термінології, зокрема в контексті онімної гри. У статті описано терміни-синоніми до терміну онімна гра та частково визначено особливості онімної гри з погляду лінгвістів-представників різних ономастичних шкіл України та світу. Онімна гра визначається як навмисна маніпуляція з власною назвою, яка провокує руйнування ономастичного стереотипу комунікантів. Онімна гра передбачає розчленування структури словоформи, маніпуляції з категоріями роду й числа, перехід оніма в статус апелятива й навпаки, суфіксальний та інший відонімний словотвір, контамінації, народну етимологію, порівняльні конструкції, онімні метафори й метонімічні конструкції, експлуатацію графіки та орфоепії на межі різних мов. В українській ономастиці побутує також термін ономастична гра, який є менш вживаним та, на наш погляд, менш логічним. Подібні термінологічні проблеми притаманні також іншим європейським мовам, де співіснують jeu de noms, jeu onomastique, jeu d’onomastique (французька мова); name game, onomastic game (англійська мова). Термін ludonimía / ludonymie авторства Анхеля Іґлесіаса Овехеро лаконічно резюмує сутність поняття. Людонімія здійснюється через використання каламбурів, маніпуляції з омонімами та паронімами, епонімію, фонетичне обігрування ідентифікатора в поєднанні з прізвищем, кореферентну номінацію, яку автор називає поліономасією. Проте згаданий термін уже вживається на позначення найменування різного роду ігор, тож у такому разі йдеться про небажану в термінології полісемію. Відзначаємо, що полісемія в ономастичній термінології – поширене явище, зокрема у контексті вживання термінів логонім, квазіонім. Останній ми вживаємо на позначення продукту онімної гри, апелятива, який імітує власну назву та нерідко має узагальнююче значення, тоді як в інших дослідженнях він фігурує на позначення апелятива, який вживається в ролі пропріальної одиниці не імітуючи структурно власну назву. Попри брак уніфікації в ономастичній термінології взаєморозуміння дослідників цілком можливе завдяки прозорій семантиці термінів та контексту, який уточнює їхнє значення.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

29.

Мельник, O. В.
Сучасні підходи до вивчення іноземних мов для професіоналів [Электронный ресурс] / O.В.Мельник // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 131-134
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
ВНЗ, методика викладання іноземної мови, професійна орієнтація, сучасні технології, іноземні мови, навчально-пізнавальна компетентність, мовна освіта, організація навчального процесу
Анотація: У статті аналізуються сучасні підходи до викладання іноземних мов та обґрунтовується доцільність їх використання у вищих навчальних закладах. Методика викладання іноземних мов постійно розвивається і знаходиться в пошуку найбільш ефективних способів навчання.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

30.

Самойленко, Г. В.
Іоаникій Галятовський – соратник Лазаря Барановича і видатний церковний та культурний діяч України XVII ст. [Электронный ресурс] / Г.В.Самойленко // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 135-156
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
чернігівська літературна школа, проповіді, Боже слово, бароко, Єлецький монастир, Чернігів, І. Галятовський
Анотація: У статті розкриваються основні віхи життя і творчості видатного представника чернігівської літературної школи XVII ст. Іоаникія Галятовського, який визначався своєрідною талановитістю, начитаністю, людяністю й відданістю православній вірі. На всіх етапах життя він проповідував Боже слово, написав декілька важливих богословських творів, зокрема «Ключъ разумѣнія», у якому не лише зібрав свої основні проповіді, пов’язані з життям Ісуса Христа та Богородиці, а й розробив правила для проголошення релігійних повчальних промов, які стали основою для створення першого в православ’ї підручника з гомілетики. Крім цього, твори І. Галятовського, що написані тодішньою українською мовою, відзначаються художньою майстерністю, умілим використанням стилю бароко, доступністю широкій аудиторії слухачів. І. Галятовський також багато зробив для утвердження Чернігівського Єлецького монастиря як центру незалежного від Московії церковного життя та духовності, проповідуючи при цьому ідею єднання слов’янських народів проти зовнішніх ворогів.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

1-30 31-60 61-90 91-104

Статистика за 16.06.2024
Кількість запитів	79809
Кількість відвідувачів	1454
Кількість замовлень	0