Бібліотека Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Електронна бібліотека НДУ ім. Миколи Гоголя- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки НДУ ім. Миколи Гоголя

Електронна бібліотека НДУ ім. Миколи Гоголя

Рідкісна книга

Ніжинська вища школа на сторінках ЗМІ

Електронний архів краєзнавчих періодичних видань

Електронний каталог бібліотеки Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України

Зона пошуку

Знайдено у інших БД:

Електронний каталог бібліотеки НДУ ім. Миколи Гоголя (10)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>K=бандуристи<.>

Загальна кількість знайдених документів : 2
Показані документи с 1 за 2

Самойленко, Г. В.
Пантелеймон Куліш як «народовивчинець» творчості кобзарів, бандуристів та лірників [Электронный ресурс] / Г. В. Самойленко // Література та культура Полісся. - 2024. - Вип. 110. - С. 170-180
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
кобзарі, бандуристи, лірники, Пантелеймон Куліш, репертуар, думи, народна творчість, Остап Вересай, Андрій Шут
Анотація: Стаття присвячена науковій спадщині відомого українського письменника П. Куліша, який багато свого часу займався збиранням на Чернігівщині, Полтавщині, Київщині творів усної народної творчості, які були опубліковані ним у книзі «Записки о Южной Руси» (1856 р.). Особливе місце в жанровому різноманітті цих записів посідають історичні думи, побутові та сатиричні пісні, які мали у своєму репертуарі місцеві бандуристи, кобзарі та лірники. У своїх статтях, присвячених сліпим співцям, Пантелеймон Куліш створює яскраві біографічні нариси, звертаючи в них особливу увагу на важливі життєві епізоди, специфіку репертуару та виконавську майстерність митців. Безпосереднє спілкування письменника з народними співцями Остапом Вересаєм, Архипом Никоненком, Андрієм Шутом та іншими давало можливість дослідникові глибоко проникати у внутрішній психологічний стан, духовне мислення, чистоту почуттів цих виконавців народних дум, носіїв творів, які були пов’язані з героїкою історичного часу XVII ст. Саме вони, підкреслює автор статті, були у ХІХ ст. зберігачами в народній пам’яті старих пісень про героїчну боротьбу українського народу проти зовнішніх ворогів. І ця думка була актуальною як для їхнього часу, коли російський царський уряд намагався знищити український народ як націю, забороняючи вживати українську мову, так і для нашого часу, бо нині йде кривава війна проти московитів, які напали на нашу країну.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

Кучменко, Е. М.
З історії формування поняття «нормотворчості» як складової моральної культури України ХІХ ст. [Электронный ресурс] / Е. М. Кучменко, Ю. М. Давиденко, А. Г. Бровко // Література та культура Полісся. - 2024. - Вип. 110. - С. 229-245
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
історія, культура, поняття «нормотворчість», соціально-культурна норма, ментальність, менталітет українського народу, поліфонічність, духовність, моральна культура України ХІХ ст., українська народна нормотворчість, бандуристи, «національна дума», національна нормотворчість
Анотація: З історичної точки зору щодо духовності української національної культури зверталися у своїх працях М. Грушевський, Д. Дорошенко, М. Драгоманов, І. Крип’якевич, І.Огієнко, М. Семчишин та ін. Духовна культура України розглядається ними у загальнослов’янському та світовому контексті. Щодо хронологічних меж, які зазначені у статті, то слід відмітити, що ХІХ ст. позначене як доба піднесення і розквіту літератури, образотворчого мистецтва, музики. Саме в цей час з’являються твори, які стали дорогоцінним надбанням духовної культури людства. Аналізуючи розвиток культури за цей період, передусім слід зазначити, що на нього вплинули значні світоглядні та соціальні зміни. Світоглядні уявлення людини цієї доби формувалися під безпосереднім впливом принципу історизму, інтерес до історичних наук у першій половині ХІХ ст. надзвичайно зріс. Майже в усіх європейських країнах утворюються історичні товариства, засновуються музеї, починають видаватися історичні журнали, формуються національні школи істориків. Більш вагомішою серед них була школа, яка склалася у Франції в добу Реставрації ( О. Тьєррі, О. Міньє, Ф. Гізо). Так, О. Тьєррі вважав, що історична наука повинна бути не біографією влади, а біографією маси. У ХІХ ст. завершується процес формування наукового світогляду європейської людини, розпочатий у попередні століття. На українському інтелектуальному ґрунті прищеплюється і добре проростає романтична ідеалізація моралі минулого на народній фольклорній культурі (Т. Шевченко, П. Куліш, М. Максимович, М. Костомаров, П. Юркевич, О. Потебня), які вперше намагалися виділити риси та моральні особливості менталітету українського народу. Питання народної нормотворчості нерозривно пов’язані з національними особливостями моральної культури народу, який себе зберігає. Поява інтересу до цієї проблематики прослідковується в науковій літературі досить давно. Можна досить чітко датувати появу інтересу до цієї проблематики. Вона проглядається особливо яскраво в тих пошуках, які сформувалися вже у літературі та філософії. Філософське бачення світу спиралось на раціоналізовані системні концепції, голосно заявляючи про себе «мовою раціональності», особливістю якої є бачення в центрі буття «людської самості». У статті висвітлюються питання, які, саме, пов’язані з формуванням та формулюванням поняття «нормотворчості» на прикладі історії культури України ХІХ ст. Аналізується моральна культура як реальна об’єктивність людського буття та розглядається історико-практичний зміст культурної норми.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Дод.точки доступу:
Давиденко, Ю. М.; Бровко, А. Г.

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

Статистика за 06.06.2024
Кількість запитів	2515
Кількість відвідувачів	700
Кількість замовлень	0