Бібліотека Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

Головна

Спрощенний режим

Опис

Бази даних

Електронна бібліотека НДУ ім. Миколи Гоголя- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки НДУ ім. Миколи Гоголя

Електронна бібліотека НДУ ім. Миколи Гоголя

Рідкісна книга

Ніжинська вища школа на сторінках ЗМІ

Електронний архів краєзнавчих періодичних видань

Електронний каталог бібліотеки Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Електронний каталог бібліотеки НДУ ім. Миколи Гоголя (378)

Рідкісна книга (531)

Ніжинська вища школа на сторінках ЗМІ (7)

Електронний каталог бібліотеки Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України (9)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>DP=202401$<.>

Загальна кількість знайдених документів : 104
Показані документи с 1 за 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

ІІнклюзивна компетентність викладача ЗВО: сутність, структура [Электронный ресурс] / Т. В. Качалова, Р. Г. Новгородський, Н. С. Останіна, М. Г. Криловець, М. Ю. Левандовський // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. - 2023. - 2. - С. 127-134
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
студент з особливими освітніми потребами, заклад вищої освіти, Пвикладач ЗВО, інклюзивна компетентність, професійна компетентність, інклюзивне освітнє середовище
Анотація: У статті обґрунтовано актуальність проблеми формування інклюзивної компетентності викладача закладу вищої освіти, яка полягає в тому, що сучасний працівник ЗВО повинен бути готовий до реалізації педагогічної діяльності в інклюзивному освітньому середовищі та вміти його створювати. Подано аналіз сутності дефініції «інклюзивна компетентність педагога ЗВО» крізь призму поглядів сучасних науковців з педагогіки, спеціальної педагогіки, психології та спеціальної психології. В статті наголошується, що інклюзивна компетент- ність викладача є складовою його професійної компетентності. Автори визначають сутність інклюзивної компетентності викладача закладу вищої та розкривають її значення в організації та реалізації інклюзивного навчан- ня студентів з особливими освітніми потребами. В статті науковці стверджують, що інклюзивна компетентність викладача закладу вищої освіти – це інтегральний компонент професійної компетентності, який має свою структуру: мотиваційний, когнітивний, рефлексивний та операційний елементи. Дослідники пропонують розглядати нову модель професійної компетентності педагога вищої школи, яка має охоплювати різні сфери – інформаційну, комунікативну, продуктивну, морально-психологічну, предметно-операційну. Відповідно професійна діяльність педагога викладача закладу вищої освіти має включати питання розробки індивідуальних програм розвитку студента з ООП, обізнаність у сфері різних нозологій дітей з ООП, підвищення особистісного професійного рівня щодо використання інноваційних технологій у роботі з дітьми з ООП їх оцінювання та створення безбар єрного освітнього середовища. Аналізуючи особливості інклюзивної компетентності викладача ЗВО дослідники подають аналіз її основних складових (мотиваційний компонент, когнітивний компонент, операційний компонент та рефлексивний компонент).
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Дод.точки доступу:
Качалова, T. В.; Новгородський, Р. Г.; Останіна, Н. С.; Криловець, M. Г.; Левандовський, M. Ю.

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

Івахно, Н. О.
Вивчення образів-персонажів літературного твору як носіїв власних назв динамічного типу [Электронный ресурс] / Н. О. Івахно // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. - 2023. - 2. - С. 54-62
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
власна назва, динамічний персонаж, пообразний шлях аналізу, статусна роль, соціальний статус, ціннісно-цільова програма, «зона найближ- чого розвитку»
Анотація: Статтю присвячено проблемі вивчення образів-персонажів крізь призму їхніх власних назв динамічного типу. У центрі уваги автора зміни, які відбуваються з персонажами на внутрішньому (характер, цілі, цінності) та зовнішньому (статусна роль, вік, власне найменування) рівнях. Поглиблена робота з літературно-художніми антропонімами, носіями яких є динамічні персонажі, на сьогодні не представлена в методиці навчання української літератури.
Дослідження онімів динамічного типу потребує спеціальної системи продуманих навчальних дій, у результаті виконання яких у старшокласників сформується цілісне уявлення про функціональність динамічних персонажів та роль їхніх власних найменувань у відображенні динаміки.
У статті представлено методичну модель роботи, сформовану для поглибленої характеристики образів-персонажів художніх творів, які вивчаються в старших класах, на основі поглибленого дослідження власних назв динамічного типу. Для наукового дослідження взято літературні тексти, передбачені для шкільного аналізу навчальною програмою для старших класів, зокрема комедія «Мартин Боруля», трагікомедія «Мина Мазайло», роман «Місто», кіноповість «Зачарована Десна». У статті запропоновано теми, цілі уроків із вивчення названих творів у 10–11 класах, види діяльності в межах різних варіантів пообразного шляху аналізу як найбільш оптимального для вивчення власних назв динамічного типу.
Визначено ряд спеціальних методико-літературознавчих компетентностей, якими слід оволодіти учням старших класів для ефективної науково- дослідницької діяльності. Окреслено елементи макроструктури уроку з літератури для поглибленого вивчення динамічних персонажів з урахуванням їхніх найменувань. Проаналізовано методи та прийоми для практичної демонстрації ролі власної назви як регулятора вивчення динамічних образів-персонажів.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

Аніщук, A. М.
Організація інклюзивного освітнього середовища у закладі дошкільної освіти [Электронный ресурс] / А. М. Аніщук // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. - 2023. - 3. - С. 42-49
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
освітнє середовище, інклюзивна освіта, інклюзивне освітнє середовище, діти з особливими освітніми потребами, універсальний дизайн, розумне пристосування
Анотація: У статті висвітлено проблему формування інклюзивного освітнього середовища в закладі дошкільної освіти, яке передбачає створення рівних можливостей для всіх дітей, в тому числі з порушеннями психофізичного розвитку, на здобуття якісної освіти і забезпечення їх успіху в подальшому суспільному житті. Подано аналіз наукової літератури з проблеми дослідження. Акцентовано увагу на тлумаченні поняття, дослідженні ґенези інклюзивного освітнього середовища багатьма науковцями. Розкрито особливості організації інклюзивного середовища в сучасних закладах дошкільної освіти. Особлива увага приділена створенню такого середовища в умовах воєнного стану, що пов’язано з інтенсивним пошуком нових інноваційних форм організації освітнього середовища, де на перший план виноситься безпека дитини. Створення інклюзивного освітнього середовища базується на загальнодидактичних принципах і принципах інклюзивної освіти, на демократичних цінностях та повазі до основних прав дитини і створює умови для максимальної участі в освітньому процесі усіх дітей, у тому числі й дітей з особливими освітніми потребам. У статті виділено основні ознаки інклюзивного освітнього середовища закладу дошкільної освіти, однією з яких є врахування принципів універсального дизайну та розумного пристосування. Виділено та охарактеризовано структурні компоненти інклюзивного освітнього середовища. Звернено увагу на створення в закладі дошкільної освіти ресурсної кімнати, використання якої дає можливість підвищити ефективність освітнього процесу та соціалізацію дітей з відхиленнями в розвитку на основі сенсорної стимуляції та емоційного розвантаження. На основі наукових досліджень виділено особливості організації інклюзивного освітнього середовища у закладі дошкільної освіти: створення універсального дизайну та розумного пристосування; організація психолого-педагогічного супроводу вихованців і їхніх родин на засадах співпраці; забезпечення рівноваги між організованістю й різноманітністю; усунення бар’єрів у взаємодії дитини з довкіллям; модифікація освітніх програм; забезпечення командної взаємодії всіх учасників освітнього процесу.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

Білоусова, Н. В.
Формування дослідницьких умінь молодших школярів на уроках із «Я досліджую світ» [Электронный ресурс] / Н. В. Білоусова, Т. В. Гордієнко // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. - 2023. - 2. - С. 20-25
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
дослідницькі вміння, молодші школярі, «Я досліджую світ», етапи формування дослідницьких умінь, умови формування дослідницьких умінь, прик- лади завдань
Анотація: Стаття присвячена вивченню ефективних методів формування дослідницьких умінь у молодших школярів під час занять з інтегрованого курсу "Я досліджую світ". Розглядаються актуальні підходи та стратегії, зокрема проблемне навчання, проєктне навчання та використання інтерактивних технологій.
Визначено етапи формування дослідницьких умінь у молодших школярів: зацікавлення, визначення дослідницького завдання, планування дослідження, збір даних, аналіз даних, представлення результатів дослідження.
Визначено ефективні умови формування дослідницьких умінь у молодших школя- рів: створення стимулюючого освітнього середовища, розвиток пізнавального інтересу, навчання за допомогою дослідницьких методів, формування самостійності, залучення учнів до розв язання реальних проблем, налагодження позитивної атмосфери в класі.
Наведено приклади умов, які сприяють формуванню дослідницьких умінь. Наголошено, що дослідницькі уміння відіграють ключову роль у розвитку інтелектуальних здібностей та розвитку критичного мислення учнів і є основою для подальшого навчання та вдалого кар єрного зростання.
З ясовано, що дослідницькі уміння є важливим елементом розвитку молодших школярів і сприяють формуванню їхнього креативного мислення та критичного аналізу. Описується, що перш за все, важливо зацікавити учнів до дослідницької діяльності, використовуючи стимулююче освітнє середовище та цікаві завдання, серед яких можна виділити наступні: спостереження за природою, проведення експериментів та дослідів, залучення молодших школярів до проєктної діяльності, уміння розробляти припущення (гіпотези), проведення опитування, аналіз інформації та отриманих даних тощо.
Наголошено, що формуючи дослідницькі вміння доцільно навчити учнів ставити дослідницькі питання, розробляти план дослідження та збирати дані, спостерігати за зміною фізичних властивостей досліджуваних об єктів, робити виснов- ки й оформлювати результати. У статті робиться акцент на тому, що такі дослідницькі вміння не лише сприяють розвитку пізнавальних здібностей учнів, а і зацікавлюють до вивчення навколишнього світу та допомагають вирішувати реальні проблеми в майбутньому житті.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Дод.точки доступу:
Гордієнко, Т. В.

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

Баран, I. M.
Фігури експресивного синтаксису в поетичній творчості Василя Симоненка [Электронный ресурс] / I. M. Баран // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 128-139
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
Василь Симоненко, експресивний синтаксис, синтаксичні фігури, експресивність, функції фігур експресивного синтаксису
Анотація: Стаття присвячена дослідженню та класифікації фігур експресивного синтаксису, що функціонують у мові поетичних творів Василя Симоненка. Встановлено роль засобів експресивного синтаксису в поетичному мовленні В. Симоненка, покласифіковано виявлені фігури за типами, розкрито причини їх використання та роль у мовотворчості поета, що забезпечує глибше зрозуміння особливостей образного мовомислення митця зокрема та літературних процесів шістдесятих років ХХ століття загалом. З’ясовано, що експресивні фігури поетичних текстів В. Симоненка репрезентують широкий спектр емоційно-психологічних реакцій і станів ліричного героя, аксіологічних вимірів фрагментів поетичної картини світу автора. Аналіз експресивних фігур уможливлює глибше розуміння світоглядної позиції автора-шістдесятника поетичних текстів, індивідуально-авторського бачення й специфічного оцінювання довкілля крізь призму додаткових, виразно емотивно-оцінних, семантичних планів лексем і фразем та їх комбінацій. Експресивність мовотворчості Василя Симоненка можна простежити фактично на всіх рівнях мовної системи, проте використання фігур експресивного синтаксису (явищ виразно самобутніх) належить до домінантних рис його ідіостилю. Фігури експресивного синтаксису увиразнюють емоційно-психологічні реакції та стани ліричного героя, посилюють аксіологічні параметри лексем і фразем у складі фігур, засобів експресивного синтаксису поезій В. Симоненка. Виявлено низку домінантних функцій фігур експресивного синтаксису в поезіях В. Симоненка: звертання акцентують увагу на особі, певному предметові чи явищі, репрезентують емоційні стани ліричного героя, увиразнюють мовлення поезій; вставні конструкції передають ставлення автора до описуваного, зображуваного; вставлені конструкції несуть додаткові повідомлення, зауваження, доповнення; еквіваленти речень найчастіше виконують спонукальну, заперечну та емоційно-оцінну функції; ампліфікація використана для посилення напруженості повідомлення, для надання контексту перелічувальної інтонації; градація посилює напруженість повідомлення; номінативні речення надають чіткості та зрозумілості мовленому, привертають увагу до певного об’єкта; еліпсис ужитий із метою досягнення напруження й стислості повідомлення; парцеляція посилює експресивність поетичних текстів, надає їм само бутніх рис; асиндетон залучає читача до участі в подіях, уможливлює наявність домислів, збагачення змісту описуваних фрагментів; замовчування посилює емоційність та напруженість мовлення.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

Блажко, M. I.
Оказіоналізми у творах письменників-мігрантів (на матеріалі німецькомовної прози Каті Петровської) [Электронный ресурс] / M. I. Блажко, В.В. Ючкевічюс // Література та культура Полісся. - 2023. - 23f. - С. 234-241
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
Катя Петровська, німецькомовна проза, графічні оказіоналізми, оказіоналізми-ремінісценції, письменники-мігранти
Анотація: Сучасні наукові розвідки відзначаються підвищенням інтересу мовознавців до проблем неології та оказіоналізмів. Творення нових, індивідуально- авторських слів у художньому тексті має на меті не тільки привернення уваги читача, але й чинить вплив на його емоції та переживання, заохочує читача до роздумів над індивідуально-авторськими утвореннями та до діалогу культур, збагачує мову. В дослідженні уточнено сутність ока- зіоналізму та встановлено чинники, що спричиняють появу новотворів.Окреслено основні ознаки оказіоналізмів: одноразовість вживання; контекстуальна залежність; порушення законів словотворення та мовних норм; відсутність фіксації у словниках; експресивність. Дослідження ока- зіоналізмів виконано на матеріалі німецькомовного оповідання Каті Пет- ровської «Vielleicht Esther», представниці покоління німецькомовних письменників-мігрантів з українським походженням. Встановлено, що за винятком ознаки «одноразовість вживання», відібрані оказіоналізми відпо- відають основним критеріям оказіональності. Запропоновано поділ оказіо- налізмів на графічні оказіоналізми (Fikus, Datscha-artig), незвичні поєднання слів (Vielleicht Esther), оказіоналізми, створені шляхом метафоричного перенесення значень (Blumenomas) та оказіоналізми-ремінісценції (Gertrud).Доведено, що оказіоналізми у творах німецькомовних письменників- мігрантів реалізуються графічними, семантичними, синтаксичними та стилістичними засобами мови й можуть вважатися важливою рисою індивідуального стилю Каті Петровської. Зазначається, що аналізовані оказіональні одиниці вимагають від німецького читача володіння лексикологічними, енциклопедичними, країнознавчими знаннями.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Дод.точки доступу:
Юркевічюс, В.В.

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

Божко, І. С.
Онімна гра: зауваги до термінології [Электронный ресурс] / І.С.Божко // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 121-130
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
квазіонім, людонімія, онімна гра, ономастика, термінологія
Анотація: Статтю присвячено проблемі ономастичної термінології, зокрема в контексті онімної гри. У статті описано терміни-синоніми до терміну онімна гра та частково визначено особливості онімної гри з погляду лінгвістів-представників різних ономастичних шкіл України та світу. Онімна гра визначається як навмисна маніпуляція з власною назвою, яка провокує руйнування ономастичного стереотипу комунікантів. Онімна гра передбачає розчленування структури словоформи, маніпуляції з категоріями роду й числа, перехід оніма в статус апелятива й навпаки, суфіксальний та інший відонімний словотвір, контамінації, народну етимологію, порівняльні конструкції, онімні метафори й метонімічні конструкції, експлуатацію графіки та орфоепії на межі різних мов. В українській ономастиці побутує також термін ономастична гра, який є менш вживаним та, на наш погляд, менш логічним. Подібні термінологічні проблеми притаманні також іншим європейським мовам, де співіснують jeu de noms, jeu onomastique, jeu d’onomastique (французька мова); name game, onomastic game (англійська мова). Термін ludonimía / ludonymie авторства Анхеля Іґлесіаса Овехеро лаконічно резюмує сутність поняття. Людонімія здійснюється через використання каламбурів, маніпуляції з омонімами та паронімами, епонімію, фонетичне обігрування ідентифікатора в поєднанні з прізвищем, кореферентну номінацію, яку автор називає поліономасією. Проте згаданий термін уже вживається на позначення найменування різного роду ігор, тож у такому разі йдеться про небажану в термінології полісемію. Відзначаємо, що полісемія в ономастичній термінології – поширене явище, зокрема у контексті вживання термінів логонім, квазіонім. Останній ми вживаємо на позначення продукту онімної гри, апелятива, який імітує власну назву та нерідко має узагальнююче значення, тоді як в інших дослідженнях він фігурує на позначення апелятива, який вживається в ролі пропріальної одиниці не імітуючи структурно власну назву. Попри брак уніфікації в ономастичній термінології взаєморозуміння дослідників цілком можливе завдяки прозорій семантиці термінів та контексту, який уточнює їхнє значення.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

Бойко, Н. І.
Онімний простір поетичного мовомислення Василя Симоненка [Электронный ресурс] / Н. І. Бойко, I. M. Баран // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 108-120
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
система онімів, власні назви, поетичний текст, ідіостиль, В. Симоненко
Анотація: У дослідженні здійснено спробу цілісного аналізу й лексикографічної репрезентації системи онімів, уживаних у мові поетичних творів Василя Симоненка. З’ясовано, що власні назви належать до маркерів поетичного мовомислення автора, вони розширюють розуміння природи онімного слова, увиразнюють індивідуальні ознаки ідіолекту зокрема й мовлення художнього стилю загалом. Система онімів у просторах поезій Василя Симоненка поглиблює уявлення про мовні особливості української поезії другої половини ХХ століття, увиразнює склад мовно-поетичних засобів специфічної естетизації певного періоду в історії розвитку української літературної мови. З’ясовано, що, безвідносно відсоткової частки, уживання онімів уможливлює з відстані окреслених хронологічно-світоглядних, ідеологічних і культурологічних констант набагато чіткіше окреслити коло культурологічно-тематичних інтересів автора, осмислити його світоглядні позиції, зрозуміти, які знаки на карті світової й української культури різних темпоральних і локальних меж домінували в поетичній картині світу автора, які виокремлено з-поміж інших, на яких зосереджено більше уваги та які особистості надихали автора чи ставали об’єктами осуду. Топоніміка поетичних текстів В. Симоненка допомагає краще зрозуміти ідеологічні пріоритети, політичні погляди й наукові інтереси автора. Чітке розрізнення онімних лексем «Україна» та «Росія» на рівні мовно-поетичної свідомості та значно активніше слововживання першого оніма вказують на домінування національно мотивованих світоглядних позицій митця, на сприйняття себе насамперед як українця. Встановлено, що система онімів В. Симоненка має чітку українськоцентричну, історіософічну спрямованість, вона допомагає зрозуміти світоглядні позиції митця та може стати підґрунтям для подальших наукових розвідок у царині іменникової парадигми лексем поетичних творів автора.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Дод.точки доступу:
Баран, I. M.

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

Бойко, Н. Т.
Оповідання-ідилії Ганни Барвінок у контексті української прози середини ХІХ ст [Электронный ресурс] / Н.Т.Бойко // Література та культура Полісся. - 2023. - 23f. - С. 26-36
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
гармонія, безконфліктність, фольклорно-етнографічна течія, романтизм, сентименталізм, патріархальність
Анотація: Статтю присвячено аналізу прозового доробку Ганни Барвінок – однієї із репрезанток фольклорно-етнографічної течії в українському романтизмі. Основним об’єктом художньої творчості вона обрала долю простої української жінки, сповнену радощами і бідами. Тематично-проблемне спрямування її творів яскраво засвідчують їх назви, як-от: «Не було змалку – не буде й до’станку», «Квітки з сльозами, сльози з квітками» тощо. У статті закцентовано наявність в українській літературі зазначеного періоду малих оповідних форм, модальність яких співвідноситься із ідилічним світовідчуттям. Самі ж ідилії як один із найдавніших жанрів літератури вирізняються безконфліктністю, поетизацією природи й сільського життя. В українській літературі в цьому аспекті варто розглядати твори Пантелеймона Куліша («Повесть о старых временах и обычаях малороссийских», «Дівоче серце», «Орися»), Ганни Барвінок («Восени літ-о», «Вірна пара», «Лихо не без добра», «Домонтар»), Олекси Стороженка («Сужена», «Прокіп Іванович», «Дорош»). Очевидна ідеалізація старосвітського, козацького й простонародного життя на лоні природи може свідчити не тільки про індивідуальні світоглядні, ідейно-естетичні пріоритети й художньо-стильові особливості творчих практик названих вище прозаїків, а й про спробу запропонувати читачеві своєрідну компенсацію втрачених суспільних зв’язків. Виходячи із наявності того чи іншого змістового складника, пропоную виокремлювати такі типи ідилій: любовні, родинні, старосвітські й козацькі. У результаті проведеного аналізу прози середини ХІХ ст. можна стверджувати, що ностальгія за втраченою національною патріархальністю аж до кінця ХІХ ст. відлунуюватиме у творах низки авторів (наприклад, «Люборацькі» Анатолія Свидницького).
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1 : ВІТКЗ (1)
Вільні: ВІТКЗ (1)

Знайти схожі

10.

Бойко, Н. І,
Українське мовознавство в іменах Ніжинської вищої школи [Электронный ресурс] / Н.І.Бойко // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 59-83
Рубрики:
Кл.слова (ненормовані):
українське мовознавство, кафедра української мови, лінгвістичні студії, лінгвостилістика, лінгвістика тексту, українська лінгводидактика
Анотація: Статтю присвячено історії розвитку українського мовознавства в Ніжинській вищій школі в контексті столітнього функціонування мовознавчої кафедри (1922–2022 рр.), зокрема: кафедри української мови (до 2019 року), кафедри української мови та методики її навчання (2019–2022 рр.), кафедри української мови, методики її навчання та перекладу (від 2022 року), оглядові наукового доробку членів кафедри та їхньої науково-педагогічної діяльності. Виявлено, що науково-педагогічний колектив кафедри української мови упродовж багатьох років спрямовував свої зусилля на розвиток й утвердження української літературної мови, набуття нею державного статусу. З’ясовано, що лінгвістичні студії членів кафедри висвітлюють широкий спектр актуальних питань українського мовознавства. Домінувальна роль належить науковим працям членів кафедри, присвяченим актуальним проблемам українського мовознавства та української лінгво-дидактики. Ключові позиції посідають студії про українську мову – її державний статус, системну організацію, сучасний стан розвитку, походження та історію, структуру, функціонування, її діалекти, мовну культуру, мову і політику, міжмовні контакти, взаємозв’язки з іншими мовами, історію її досліджень та ін. Виявлено, що найбільшу увагу члени кафедри в останні десятиріччя зосереджували на вивченні українського мовознавства в аспекті лінгвістики тексту, лінгвостилістичних підходів до системних описів різнорівневих мовних одиниць, використовуваних у різночасових і різножанрових творах українських письменників, найчастіше тих, чия життєва або творча біо[1]графія пов’язана з Поліссям, із Чернігівщиною. Значний відсоток наукових праць з українського мовознавства члени кафедри опублікували в часописі «Література та культура Полісся».
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Статистика за 15.05.2024
Кількість запитів	42399
Кількість відвідувачів	1457
Кількість замовлень	0