Музей як феномен соціальної пам’яті

Abstract

У статті аналізується процес становлення музею як інституту соціаль-ної пам’яті, що має динамічну структуру, здатного виконувати соціальні функції, які обумовлені суспільними потребами на сучасному етапі розвит-ку. Зазначено, що музей є соціальним інститутом, який виконує певні со-ціокультурні функції, а вивчення взаємозв’язку музею і соціальної пам’яті – актуальна наукова проблема, яка недостатньо досліджена на даний час. Музей як соціальний інститут організовує і координує діяльність людей по відношенню до минулого, передачі знань про нього, без чого ця діяльність набула би розрізненого, непослідовного характеру. Музей інституціо-налізує нормативні моделі, зразки поведінки, які визначають, що в даному суспільстві вважається законним чи очікуваним у відношенні історичного минулого і попередників, формує ставлення до світу символічних об’єктів, які відносяться до минулого. Музей забезпечує символічну присутність минулого в теперішньому, демонструючи реальні цінності різних епох і народів. До того ж музей як соціальний інститут може внести суттєвий вклад у проблему екології, культури через трансляцію цінностей. Музей являє собою цілісну, штучну, цілеспрямовану систему, зародження якої зу-мовлено суспільними потребами і відповідними соціальними діями, що має на меті збереження соціальної пам’яті. В ході історичного розвитку музей як система набув сталий склад компонентів, виробив структуру їх взаємодій і функції, конструювався в соціальний інститут, одержав ста-тус науково-дослідного і культурно-освітнього закладу, адаптувався до впливів економічних, політичних, соціальних, духовно-ідеологічних факторів, став об’єктом держаної політики.