Структурна організація складних слів у збірці Василя Стуса «Палімпсести»

Abstract

Статтю присвячено аналізові структурної організації складних слів. Матеріалом для дослідження слугувала збірка Василя Стуса «Палімпсести». Розглянуто статус складного слова в сучасній композитології, виокремлено лексикологічний, синтаксичний, комунікативний, когнітивний напрямки в його дослідженні. Особливість композитів полягає в тому, що їм властивий і специфічний порядок розміщення елементів, і співвіднесеність з еквівалентними синтаксичними конструкціями. Така внутрішня й зовнішня словотвірна мотивація робить композити надзвичайно привабливим об’єктом вивчення. З’ясовано типи дериваційної мотивації композитів. У межах словотвірної мотивованості виявлено найпродуктивніші іменникові словотвірні моделі ((PRON+N) та прикметникові (PRON+A й А+N), що пояснено самою природою складних слів – номінувати нове явище чи новий об’єкт дійсності (цю функцію забезпечує іменник) або називати різноманітні відтінки в ознаках предметів, явищ, почуттів тощо (функція прикметника). Виділено найактивніші складники композитів (все-, благо-, само-). Активність указаних компонентів пов’язана зі специфікою світосприйняття В. Стуса, який прагнув вивільнитися від земного й наблизитися до божественного. Його картина світу фіксується не на землі, а вгорі, у небі, у близькості з Богом, де наявна чистота думки й відкривається істина. У дослідженні морфологічної мотивованості розкрито найтиповіші способи словотворення складних слів. Продуктивним є морфологічний осново-складання з обов’язковим інтерфіксом о, е (є). Морфологічний словоскладання та складно-суфіксальний спосіб репрезентовані рідше. Лексикосин-таксичним способом (зрощенням) утворено лише декілька композитів.