Образ М. Гоголя в сучасній письменницькій есеїстиці

Abstract

У статті йдеться про гоголівський дискурс сучасної письменницької есеїстичної творчості. Наголошено на знакових авторах-есеїстах сучасної української літератури, які вдавалися до осмислення феномену М. Гоголя (Є. Кононенко, Л. Дереш, О. Забужко, Ю. Андрухович, В. Махно, Ю. Винничук, П. Кралюк), окреслено формати побутування есеїв про М. Гоголя в новітньому письменстві (одноосібний твір, есей-частина книги, портретний есей-частина збірки як колекції портретів). Звернено увагу на той факт, що сучасні практики есеїстичного портретування були закладені класиками української літератури, а сучасні автори стали продовжувачами цих традицій, і постать М. Гоголя – яскраве тому свідчення (Є. Маланюк, Яр Славутич, Р. Іваничук). Окреслено провідні наративи та ментативи творів про класика літератури ХІХ століття в есеях сучасних українських авторів. Акцентована увага на цінності проаналізованих творів: вони цікаві не так запропонованим упорядкуванням відомостей про М. Гоголя чи інтерпретацією його творів у певних контекстах, що важливо для письменників, скільки їх індивідуальною інтерпретацією того, що постало обʼєктом обсервації. В есеях про М. Гоголя чи про щось в контексті його спадщини автори не просто означують свою присутність (топіку) та екзистенційне буття в його географічній, історичній, літературно-критичній, філософській тощо конкретиці, а, передусім, (само)ідентифікуються, представляють власну систему мислительних координат як митця й людини, концентруються у певних локаціях реальності.