ЕМОЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОБРОБУТУ ОСОБИСТОСТІ

Abstract

Проблема вивчення та збереження психологічного добробуту особистості набула особливого значення в сучасній українській психології. Питання розуміння і підтримання психологічного добробуту людей у сучасних умовах порушено у працях Т.М. Титаренко, Т.В. Данильченко, Л.З. Сердюк, М.С. Дворник, Н.В. Каргіної, Ю.І. Кашлюк, О.В. Кобець, С.О. Лукомської, О.В. Мельник, Б.Є. Пахоль та ін., однак питанню вивчення емоційної компетентності як предиктора психологічного добробуту присвячено значно менше уваги. З’ясування значення емоційної компетентності, як особистісної диспозиції, у збереженні психологічного добробуту дозволить виокремити той визначальний чинник, який можна забезпечити шляхом втілення системи психологічних заходів з різними категоріями громадян. У вступі обґрунтовано актуальність наукової роботи, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання відповідно до теми дисертаційного дослідження, висунуто дослідницьку гіпотезу, названі методи дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дисертації, окреслено структуру та обсяг роботи. В основу дослідження покладено припущення про те, що психологічний добробут особистості є відносно стійким психологічним станом, який виявляється у переживанні задоволеності життям та відчутті повноти власного функціонування; емоційна компетентність особистості є інтегрованою психологічною характеристикою, яка полягає у сукупності знань, умінь і навичок, установок, 3 цінностей та досвіду в емоційній сфері; емоційна компетентність є значущим чинником психологічного добробуту особистості. У першому розділі дисертації проведений аналіз теоретичних підходів до вивчення психологічного добробуту особистості. Розглянуто три основних підходи до вивчення психологічного добробуту: гедоністичний, евдемоністичний та інтегративний. Проаналізовано деякі положення гедоністичних теорій Н. Бредбурна, Е. Дінера, С. Любомирські, в яких психологічний добробут ототожнюється з суб’єктивним переживанням щастя, задоволеності життям, переважанням позитивних афектів над негативними, та евдемоністичних теорій А.С. Ватермана, К. Ріфф, Р. Раяна та Е. Десі та ін., де психологічний добробут розуміється як інтегральний показник ступеня спрямованості людини на реалізацію головних компонентів позитивного функціонування, а також ступінь реалізованості цієї спрямованості. Розглянуто окремі аспекти інтегрованого підходу, що представлений у працях К. Кіза, М. Селігмана, М. Чиксентмігаї, М. Ягоди. Здійснено огляд наукових досліджень психологічного благополуччя українських науковців: Т.В. Данильченко, Л.З. Сердюк, Н.В. Каргіної, М.Й. Варій, М.М. Шпак, Б.Є. Пахоль. Здійснена спроба аналізу та систематизації чинників і умов психологічного добробуту особистості. У роботі обґрунтовується положення, що всі чинники психологічного добробуту можна умовно об’єднати в чотири великі групи, які можна позначити узагальнюючими поняттями: «якість життя», «психічне здоров’я», «особистісні диспозиції» та «особистісне ставлення». Ці групи чинників у собі поєднують як об’єктивні, так і суб’єктивні аспекти психологічного добробуту. У найоптимальнішому поєднанні цих чинників з’являються найкращі умови для психологічного добробуту особистості. У другому розділі дисертації проаналізовані психологічні підходи до розуміння емоційної компетентності особистості. Здійснено огляд концепцій емоційного інтелекту, як вихідного поняття, наступних науковців: Г. Гарднера, Дж. Майєра і П. Саловея, Р. Бар-Она, К.В. Петрідеса та Е. Фернхема, Д. Гоулмана, Е.Л. Носенко, 4 Н.В. Ковриги, О.Я. Чебикіна, М.М. Шпак та ін. Розглянуто наукові дослідження емоційної компетентності К. Саарні, В.В. Зарицької та В.М. Борисенко, О.О. Лазуренко, Я.М. Раєвської, О.П. Солякової, О.А. Льошенко та ін. Представлено структуру та множинні складові емоційної компетентності, яка трактується як інтегральна характеристика особистості, що поєднує в собі розвинені знання, уміння, навички, досвід, цінності та установки, що стосуються емоційної сфери. Обґрунтована трикомпонентна модель структури емоційної компетентності, де виділяються наступні компоненти: когнітивний (знання), діяльнісний (уміння та навички) та особистісний (досвід, установки, цінності). Зазначається, що ці компоненти можуть існувати та виявлятися двовекторно: інрапсихологічно (спрямовані на себе) та інтерпсихологічно (спрямовані на інших). У цьому розділі дисертації проаналізовано особливості розвитку емоційної компетентності на різних вікових етапах. Відстоюється припущення, що емоційна компетентність є набутою інтегральною характеристикою, яка розвивається в онтогенезі, базується на загальному психічному розвитку індивіда і є результатом научіння та інтеріоризації соціального досвіду. Викладено результати огляду сучасних досліджень щодо вивчення зв’язку емоційного інтелекту та емоційної компетентності людини з її суб’єктивним добробутом, емоційним благополуччям та успішністю життєдіяльності. Визначаються методичні засади діагностування емоційної компетентності особистості. Виділено три підходи до розуміння шляхів розв’язання проблеми діагностування емоційної компетентності: ототожнення емоційної компетентності з поняттям емоційного інтелекту, використання стандартизованих методик емоційного інтелекту для діагностування компетентності у сфері емоцій; розототожнення двох психологічних явищ і спроба пошуку чи розробки валідного діагностичного інструментарію для вивчення емоційної компетентності; розведення двох понять, але використання тестів емоційного інтелекту для діагностування емоційної 5 компетентності особистості. Проаналізований відомий психологічний інструментарій для діагностування емоційної компетентності. У третьому розділі дисертаційного дослідження викладено програму та аналіз результатів емпіричного дослідження емоційної компетентності як чинника психологічного добробуту особистості. Описані етапи, методи і методики, схарактеризовано цільову групу та вибірку дослідження. Висвітлено концептуальні засади конструювання, процедуру та результати стандартизації авторського опитувальника на визначення психологічного добробуту особистості. На основі емпіричних даних та результатів їх математико-статистичного аналізу доводиться, що запропонований опитувальник є валідним та надійним психодіагностичним інструментарієм. Висвітлено результати другого етапу емпіричного дослідження, де за допомогою застосування методів математичної статистики підтверджено, що емоційна компетентність є значущим чинником психологічного добробуту особистості та задоволеності життям. Робиться висновок про те, що особи, які більш компетентні в емоційній сфері, відчувають вищий психологічний добробут та більше задоволені своїм життям, і навпаки, особи, які не володіють емоційною компетентністю, виявляють нижчий рівень психологічного добробуту та більш незадоволені своїм життям в різних його аспектах. Таким чином, гіпотезу дослідження підтверджено. Здійснене дослідження не вичерпує всіх можливих поглядів на порушену проблему. Перспективи подальших наукових розвідок убачаємо у вивченні ґендерних і вікових особливостей емоційної компетентності, стану психологічного добробуту, продовженні вивчень надійності та валідності авторського опитувальника на більших та інакших за характеристиками вибірках досліджуваних. Висновки й узагальнення виконаного дисертаційного дослідження дозволяють констатувати, що робота має наукову новизну. У дисертаційній роботі поглиблено розуміння сутності поняття «психологічний добробут особистості», установлено і 6 систематизовано чинники та умови його формування; уточнене визначення поняття «емоційна компетентність» особистості, визначено його співвідношення з поняттям «емоційний інтелект», означені складові компоненти емоційної компетентності, описані особливості її розвитку в онтогенезі, з’ясовані методичні аспекти діагностування; уперше здійснено теоретичний аналіз та емпіричне дослідження зв’язку емоційної компетентності з психологічним добробутом особистості як стійким психологічним станом. Отримані результати під час дисертаційного дослідження мають практичне значення. По-перше, розроблено та стандартизовано новий україномовний діагностичний опитувальник для вивчення рівня психологічного добробуту особистості, що може бути застосований у діагностувальній роботі практичних психологів. По-друге, результати дослідження можуть бути використані при розробці нових просвітницьких, розвиткових та корекційних програм, консультативній та психотерапевтичній практиці щодо формування емоційної компетентності, попередження різного роду неблагополуччя особистості завдяки розвитку її компетентності в емоційній сфері. По-третє, отримані результати теоретичного та емпіричного досліджень були використані у розробці серії лекцій для слухачів курсів підвищення кваліфікації Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К.Д. Ушинського, розробці авторської корекційно-розвиткової програми для учнівської молоді «На хвилях емоцій»