Внесок професора Степана Пінчука на ниві українського cамчукознавства

Abstract

У статті простежено внесок доктора філологічних наук, професора Сте¬пана Петровича Пінчука в українське самчукознавство. Автори акцен¬ту¬ють на рецепції творчості письменника-емігранта Уласа Сам¬чука, здійс¬не¬ну Степаном Пінчуком на різних етапах його літературознавчого дискур¬су. Упродовж усього життя Улас Самчук був у «вічному вигнанні». До 90-х років минулого століття твори його видавалися лише за кордо¬ном. В Радянській Україні вони заборонялися як шкідливі, антирадянські, а самого письменника офіційна критика називала співцем куркульства й націоналістом. Саме професор Степан Пінчук був першим, хто не побояв¬ся взяти його численну прозову спадщину під свою опіку для скрупульоз¬ного вивчення й популяризування в материковій Україні. Роман «Марія» – перший в українській літературі твір, який знайшов палкого популяри¬за¬тора й глибокого літературознавця в особі професора Степана Пінчука. На думку Степана Пінчука, який написав післямову до вітчизняного видан¬ня цього роману в 1991 році, саме Улас Самчук «втілив у своїй твор¬чості долю українського народу в ХХ столітті». Про роман-епопею «Волинь» Степан Пінчук зазначає, що «в живописанні художнім словом сучасної йому української національної історії – Самчук досягнув щонайбільших вершин». Проф. С. Пінчук був не тільки упорядником та автором післямови до рома¬нів «Марія» та «Волинь», а й учасником відкриття меморіальної таб¬лиці на родинному будинку письменника та літературно-меморіального музею Уласа Самчука в Тилявці. Отже, він доклав великих зусиль для вив¬чен¬ня й популяризації прозового набутку українського «Гомера» ХХ століття.