Паремійна вербалізація мовленнєвих норм у "Галицько-руських народних приповідках" І. Франка

Abstract

У статті схарактеризовано особливості паремійної вербалізації мовленнєвих норм українців крізь призму семантичних параметрів прислів'ю і приказок. Визначено склад паремій на позначення процесів мовлення та комунікативних ситуацій. З'ясовано, що всі прислів'я і приказки на позначення комунікативних актів можна об'єднати в кілька груп, семантика і структура кожної з яких ґрунтується на основі аксюлогічних значеннєвих планів і містить ключові лексеми, що слугують маркерами оцінності. Зазначено, що до ядерних лексем належать загальні та власні назви осіб, зоолексеми, фітолексеми, соматизми тощо. Дослідження здійснено на матеріалі збірника І. Франка "Галицько-руські народні приповідки".