DSpace Зібрання:
http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/1908
2024-03-06T22:41:43ZНаукові записки. Серія "Психолого-педагогічні науки" (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя) № 3, 2020 рік
http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/1926
Назва: Наукові записки. Серія "Психолого-педагогічні науки" (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя) № 3, 2020 рік
Короткий огляд (реферат): Рекомендовано Вченою радою Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.
Протокол № 3 від 26.11.2020 р.2020-01-01T00:00:00ZІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОСВІД МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: СУТЬ, АКТУАЛІЗАЦІЯ ТА УМОВИ РОЗВИТКУ
http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/1925
Назва: ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОСВІД МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: СУТЬ, АКТУАЛІЗАЦІЯ ТА УМОВИ РОЗВИТКУ
Автори: Кононко, О. Л.
Короткий огляд (реферат): У статті обґрунтовано суть поняття "індивідуальний досвід" як особистіс-ний інтеграл, до складу якого входять знання, уміння, навички, звички, система цінностей. Констатовано, що показниками сформованості індиві-дуального досвіду майбутнього фахівця дошкільної освіти та ефективної організації освітнього процесу в університеті слугує цілісна адекватна наукова картина світу як система уявлень про загальні принципи та закони світобудови й своє місце у ньому. Досвід кваліфікується як похідна життє-діяльності особистості, а основним здобутком виступає її творча діяль-ність. Презентовано авторську типологію індивідуального досвіду майбут-нього педагога, до складу якої увійшли основні чотири типи: духовно-системний, персоналізований, продуктивно-технологічний і адаптивно-прагматичний. Критеріями розподілу на типи індивідуального досвіду слугували: продуктивність життя і діяльності, розвиток самосвідомості, характер мотивації, базові якості особистості. Встановлено, що представники духовно-системного типу творчо підходять до розв’язання завдань планетарного масштабу; персоналізованого – спрямовані на задоволення своїх індивідуальних та соціальних потреб; продуктивно-технологічного – прагнуть освоїти технології, що забезпечують продук-тивність; адаптивно-прагматичного – намагаються безпечно функціону-вати в межах звичних приписів у вузькому життєвому просторі. Вказані типи індивідуального досвіду визначають сенс буття, домінантні цінності, стиль діяльності та спосіб життя. Важливими завданнями професійної підготовки майбутніх педагогів у закладі вищої освіти є актуалізація в освітньому процесі власного досвіду кожного студента, усвідомлення ним своїх особливостей, розуміння необхідності оновлювати власний досвід, враховувати життєві реалії, визнавати пріоритет духовного розвитку. До психолого-педагогічних умов оптимізації освітнього процесу віднесено: розширення знань студентської молоді за рахунок збільшення інформації планетарного масштабу, посилення духовної складової у викладанні дисциплін гуманітарного і художнього циклів; наближення змісту освіти до сучасних реалій, формування адекватної картини світу та Я-концепції; створення креативно насиченого середовища, уникнення стереотипів; забезпечення балансу базової освітньої інформації і розвитком відкритості новому; плекання свідомого ставлення до життя, окультурення потреб, розвиток рефлексії, сприяння усвідомленню доцільності змін індивідуального досвіду.2020-01-01T00:00:00ZПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ ДІТЕЙ ШОСТОГО-СЬОМОГО РОКУ ЖИТТЯ
http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/1924
Назва: ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ ДІТЕЙ ШОСТОГО-СЬОМОГО РОКУ ЖИТТЯ
Автори: Пісоцький, О. П.; Калюжна, А. М.
Короткий огляд (реферат): У статті теоретично обґрунтовано проблему підготовки дитини до школи. Здійснено детальний аналіз феномену готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі та його структурних компонентів: мотиваційного, вольового, особистісного, інтелектуального. Визначено сутність феномену та проаналізовано зміст інтелектуальної готовності дитини до школи у кон-тексті загальної проблеми підготовки до шкільного навчання дітей шостого-сьомого року життя. Охарактеризовано зміст поняття "інтелектуальна го-товність до школи" як особистісне утворення у структурі особистості дошкільника. Визначено напрями та завдання розвитку інтелектуальної готовності дітей дошкільного віку до навчання у школі під час перебування у закладі дошкільної освіти.
З наукового боку детально охарактеризовано основні наукові підходи до вивчення проблеми формування готовності. Згідно практичного боку розв’я-зання проблеми: уточнено вимоги до інтелектуального рівня розвитку дітей напередодні їх вступу до школи; встановлено необхідність застосування гри у процесі формування інтелектуальної готовності; важливість дотримання принципу наступності та перспективності. Уточнено й описано критерії та показники інтелектуальної готовності старшого дошкільника до навчання, у відповідності до задекларованих у Базовому компоненті дошкільної освіти та чинних програмах розвитку дітей.
Зроблено висновок, що зміст готовності до школи полягає в набутті дитиною системи знань і уявлень про навколишній світ, умінь та навичок взаємодії з однолітками та дорослими. Інтелектуальна готовність виявляється у сфор-мованості світогляду малюка, у його обізнаності з явищами й об’єктами навколишньої дійсності, у розвиненості пізнавальної сфери, у вдосконаленні розумових дій старшого дошкільника.2020-01-01T00:00:00ZЛІТЕРАТУРНЕ НАВЧАННЯ В "ЗОНІ НАЙБЛИЖЧОГО РОЗВИТКУ"
http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/1923
Назва: ЛІТЕРАТУРНЕ НАВЧАННЯ В "ЗОНІ НАЙБЛИЖЧОГО РОЗВИТКУ"
Автори: Бондаренко, Юрій Іванович
Короткий огляд (реферат): Статтю присвячено проблемі організації первинної навчальної діяльності шко-лярів на уроках української літератури. Використавши психолого-педагогічне поняття Л. Виготського "зона найближчого розвитку", автор зупиняє свою ува-гу на важливому освітньому моменті, коли школярі з допомогою вчителя вперше опановують певні види опрацювання літературного матеріалу. Опира-ючись на розроблені в методиці навчання літератури шляхи аналізу художнього твору та вивчення історико-літературних джерел, він розкриває операційні механізми, які наявні в межах кожного шляху аналізу і які мають бути опановані протягом навчання в середній школі. У такий спосіб відбувається спроба вибудувати гранично малі освітні цілі (мікрозавдання), досягнення яких сприяє формуванню всієї системи літературно-дослідницьких знань та умінь школярів. Це дозволяє узгодити проблему "найближчого розвитку" учнів з цілим рядом інших, що виникають у межах здобуття школярами літературної освіти, зокрема системності та послідовності навчального процесу, його цілеспрямо-ваності, точності у визначенні дидактичних завдань, психологічної зумовле-ності. За версією автора, під час планування вивчення літератури повинно відбуватися окреслення масштабних навчальних завдань, після чого їх макси-мальна деталізація. Аналогічний підхід треба застосовувати й до вироблення алгоритму навчального процесу, який слід розглядати як значну систему логічно вмотивованих послідовних кроків.
Крім того, автор статті розкриває поведінкову стратегію вчителя та учнів у цей час, підкреслюючи роль керівних настанов словесника, демонстрації ним дослідницьких дій, наслідувальності та повторюваності з боку учнів. Він наголошує: навчальний успіх значною мірою залежить від того, наскільки ефективною буде робота в момент перебування учнів у "зоні найближчого розвитку", що дозволить сформувати первинні знання та уміння, а пізніше перевести їх в "актуальний розвиток", тобто закріпити на рівні постійних психологічних здобутків. Під цим кутом розглядаються особливості проведення як окремих навчальних ситуацій, так і організації уроків, їх навчальних етапів.2020-01-01T00:00:00Z