Прагматика односкладних безособових речень із прислівниковими предикатами стану в малій прозі Євгена Гуцала

Abstract

Статтю присвячено аналізові експресивного й текстотвірного потен-ціалу односкладних безособових речень із прислівниковими предикатами стану в малій прозі Євгена Гуцала. Увагу зосереджено на осмисленні гли-бинних взаємозв’язків між ужитими структурно-семантичними моделями та авторською прагматикою. З’ясовано, що актуалізація односкладних конструкцій, які виражають фізичні, фізіологічні й емоційні стани, психічні переживання осіб, а також стани навколишнього середовища, зумовлена мовними можливостями, потребою емоційно-оцінного увиразнення ви-словлення, утілення домінантних філософсько-естетичних засад митця, передусім ліризму, психологізму, авторського аналітичного начала, за якого мовна особистість зосереджена на власному внутрішньому світі, своїх відчуттях, переживаннях, на аксіологічній фіксації картин довкілля, вражень від його візуального, акустичного чи тактильного сприйняття.