Психолого-лінгвістичне обґрунтування теорії і практики художнього перекладу

Abstract

У розвідці автори статті психолого-лінгвістично обґрунтовують теорію лінгво- стилістичної дисципліни "Художній переклад". Вони це роблять на основі утвер- джуваного когнітивною наукою принципу парадигмальності. Автори розрізняють еволюційну парадигмальність науки й парадигми у певній науці. У цьому випадку мова заходить про міжпредметність у методиці навчання. Береться до уваги, що на сучасному етапі в науці перевалює психологія. Зумовлений когнітивною пара- дигмою принцип спрямовує викладачів курсу художнього перекладу на оперування категорією загальної психології свідомістю та соціальною й етнічною свідомістю відповідно соціальної й етнічної психології. Автори статті вказують, що ними використовується обґрунтоване вітчизняним психологом М. Я. Гротом й утверджене у навчальному процесі педагогом Х. А. Екебладом положення про тріадність вищої форми психічної діяльності свідо- мості. Для обґрунтування теорії художнього перекладу вони залучають категорії елітника та гармонії. Синтезує названі категорії основоположний у змісті свідомості емотивний компонент. Він поєднує два інші, зокрема фізіологічний та соціальний. Компонентний аналіз свідомості обґрунтовує глибинність етнічної свідомості, зумовлену значущістю у структурі пізнання емоцій. Констатоване обґрунтовує специфіку художнього перекладу в аспектах змісту та форми.