http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/2 Фахові видання. Збірники наукових праць викладачів і студентів Sat, 19 Mar 2022 22:41:35 GMT 2022-03-19T22:41:35Z http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/2320 Назва: Повний випуск Короткий огляд (реферат): Збірник друкується за рішенням Вченої ради Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (НДУ ім. М. Гоголя) Протокол № 5 від 02.12.2021 р. Рішенням Всеукраїнської атестаційної колегії та наказом МОН України від 21 грудня 2015 р. № 1328 збірник перереєстрований і включений до переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результи дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата філологічних наук Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/2320 2021-01-01T00:00:00Z http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/2319 Назва: Зміст випуску Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/2319 2021-01-01T00:00:00Z http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/2318 Назва: Інтерпретаційна парадигма творчості В. Домонтовича Автори: Капленко, О. М. Короткий огляд (реферат): У статті відображено етапність формування інтерпретаційної парадигми художньої творчості Віктора Домонтовича, людини виняткових здібнос- тей і талантів, яскравої, інтелектуальної постаті в українському науко- вому й літературному світі. Станом на сьогодні, звичайно ж, маємо вже більш-менш усталену академічну версію прочитання художньої творчості цього митця, адже В. Домонтович нарешті вивчається у профільних кла- сах старшої школи. Проте шлях до справжнього Домонтовича ще триває. Парадигма авторських концепцій бачення художніх домінант творчості письменника охоплює кілька позицій. У статті пропоновано актуалізувати погляди насамперед Ю. Шереха-Шевельова, який відносить Домонтовича до неокласиків. Зазвичай до неокласиків зараховують групу поетів – Максима Рильського, Миколу Зерова, Павла Филиповича, Освальда Бургардта (пізні- ше Юрія Клена) і Михайла Драй-Хмару. Проте дослідник реставрує проце- суальність формування цієї групи і чітко вписує Домонтовича у цю хроно- логію, зазначаючи, що В. Домонтович стоїть ближче до початку групи ніж М. Рильський і М. Драй-Хмара. М. Шкандрій кодифікує В. Домонтовича як авангардиста насамперед через прагнення до зміни та деканонізації класики й визнаних авторитетів, формальні експерименти. Натомість С. Павличко відзначає певну спорідненість ідей В. Домонтовича з ідеями екзистенціалізму, адже на перше місце у творах письменника виходить конфлікт раціонального та ірраціонального начал у нашій свідомості. До- слідниця Ю. Загоруйко акцентує увагу на психологізації романів В. Домон- товича та впливах фройдизму. Найбільш розлогими сучасними досліджен- нями творчості В. Домонтовича стали монографії В. Агеєвої та М. Гірняк, де дослідниці розглядають художній доробок письменника в контексті становлення й розвитку модернізму, зокрема інтелектуальної прози. Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/2318 2021-01-01T00:00:00Z http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/2317 Назва: Музично-поетичний діалог Миколи Лисенка та Лесі Українки Автори: Лисенко, Л. В. Короткий огляд (реферат): У статті проілюстровано, яким чином розгортався музично-поетичний діалог двох знакових особистостей у музичному і поетичному мистецько- му вимірі України, а саме основоположника української класичної музики, композитора, піаніста, диригента і громадського діяча Миколи Лисенка та видатної письменниці, сценаристки, перекладачки, громадської діячки Лесі Українки. Також проаналізовано, які спільні риси мають музика і пое- зія, а саме: звук, ритм, динаміка, мелодика, вони покликані впливати на емоції та наштовхувати на думку. Вірш – це теж музика, тільки вира- жена словом, і для нього потрібен такий самий музичний слух, відчуття гармонії, ритму, розміру, розглянуто процес створення музичних творів на базі поетичного тексту. Особливу увагу в статті приділено міжосо- бистісним стосункам двох українських класиків та простежено їхній вплив на їхній творчий доробок. Показано як співпраця у рамках літера- турного гуртка української молоді «Плеяда», який збирався в оселі М. Лисенка, й переклад поезії Г. Гейне Лесею Українкою та самим компози- тором обернулися створенням збірки солоспівів, що і сьогодні є в нав- чальних програмах вокальних відділень як середніх, так і вищих музичних шкіл. З’ясовано, що офіційним початком творчої співпраці можна вважати початок 1888 року, коли на замовлення М. Лисенка досить юна Леся Українка написала текст для мішаного хору під назвою «Жалібний марш» в 27 роковини смерті Тараса Шевченка. Показано, що однією із найваж- ливіших місій у співпраці Миколи Лисенка та Лесі Українки є не лише створення нових арій, але й збереження народних пісень. З голосу Лесі Українки та її зошитів композитор відтворив щонайменше три десятки автентичних народних творів. Надзвичайно цікавим є той факт, що сама поетеса була гарною піаністкою, ученицею першої дружини М. Лисенка Ольги О’Коннор. Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/2317 2021-01-01T00:00:00Z