Феномен соціолокусу "Іржавець"

Abstract

У статті йдеться про своєрідний соціолокус – село Іржавець, Ічнянського району Чернігівської області, з яким пов’язана історія Чудотворної ікони Іржавецької Богоматері, оспіваної в поемі Т. Шевченка. Вказано на село Іржавець як місце народження ряду видатних діячів національної культури. У контексті статті обумовлено перспективність дослідження теми "Україна як феномен геогенетичних зон та геогенетичних вузлів". Виокремлено словосполучення "креативна променистість" рідної землі в аспекті геологічного, соціологічного, психологічного планів. Виявлено діалектичну зав’язку понять геогенетичні зони" та "геогенетичні вузли" з поняттям "соціолокус" як показником результативності взаємодії перших двох. Наведено підстави (географічне розташування, історичне й духовне життя) щодо розгляду села Іржавець Чернігівсько-Сіверської землі (нині Ічнянський район Чернігівщини) як осібного феномену соціолокусу. Удаю-чись аналізу географічно-геологічних знаків територіального розташу-вання Іржавця, спростовано помилкове тлумачення й стверджено дійсне коріння назви цього прадавнього поселення. Зроблено розлогий екскурс в історію будівництва храму Святої Трійці зусиллями добродіїв Івана, Григо-рія, Михайла Стороженків, Івана Галагана. Представлено генеалогію родини Стороженків, родини Ревуцьких. Наведено історико-порівняльний зріз дореволюційного Іржавця ХІХ ст., і його як "колгоспного села" – ХХ ст., в ряду соціокультурних достоїнств якого зберігаються понині чарівність, замріяність, достойний вигляд його мешканців – нащадків козаків й хлібо-робів доби Хмельниччини. На прикладі Іржавця стверджено зростання наукового інтересу до села як своєрідного локального етносоціального й культурного осередку регіону Лівобережної України. Визнано таїну фено-мену села Іржавець у тріаді: божественна сила Чудотворної ікони Бого-матері; сила слова й пензля Тараса Шевченка; праця впродовж століть добродіїв та нащадків родин Стороженків, Ревуцьких.