Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/4468
Назва: | Топос дому в романі Вікторії Амеліної «Дім для Дома» |
Автори: | Харькова, І. В. |
Ключові слова: | Вікторія Амеліна топос дому втрата ідентичність пам’ять травма емоційний простір |
Дата публікації: | 2025 |
Видавець: | Видавництво НДУ ім. М. Гоголя |
Короткий огляд (реферат): | У статті досліджується топос будинку в романі Вікторії Амеліної «Дім для Дома» як багаторівневий символ індивідуальної та національної ідентич¬нос¬ті, носій пам’яті, емоційного та історичного досвіду; втрата персо¬нажами роману відчуття приналежності до простору та неможли¬вість повернення до «справжнього дому» в посттоталітарному суспільстві. Основна увага зосереджена на аналізі образу собаки Домініка як особливого оповідача, який через тілесну чуттєвість уособлює пошук дому, втра¬че¬ного разом із його власником. Будинок перетворюється на місце розір¬ваних зв’язків та нездійснених надій. Крізь перспективу собаки-оповідача підкреслюється тілесна вразливість як засіб фіксації втрати. Домінік виявляється чи не єдиним персонажем, здатним зберегти пам’ять про дім у сенсорному, а не лише ментальному вимірі. Особлива увага зосереджена на аналізі спроб персонажки Амеліної реконструювати власну ідентич¬ність шляхом повернення до простору дитинства, що виявляється неможливим через зміну емоційної парадигми. Присутність значущих лю¬дей стає вирішальною для формування уявного простору приналеж¬ності. Героїня, намагаючись відновити втрачену емоційну рівновагу, стикається з усвідомленням неминучості змін. Особлива увага приділяється темі втрати як екзистенційного досвіду: у романі дім постає як простір, що зазнає руйнування на всіх рівнях – фізич¬ному, емоційному та пам’яттєвому. У статті досліджується символічна функція простору в романі; концепція дому як сховища пам’яті у світлі ідей Гастона Башляра; вплив травматичного досвіду війни та міграції на емоційне сприйняття простору; проблема відчуження в радянській моделі сім’ї. У романі простір дому набуває ритуального значення, стаючи місцем повернення до витоків і водночас символом нездійсненого. Результати дослідження показують, що в романі дім постає не як стабільний приту¬лок, а як простір болісного пошуку, де переплітаються пам’ять, травма, втрата та ідентичність, утворюючи складний поліфонічний текст культури посттоталітарної епохи. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/4468 |
Розташовується у зібраннях: | Література та культура Полісся. Випуск 112 (2025 р.) |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
ЛКП 112_26-122-131.pdf | 282,33 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.