Постать професора Володимира Семеніченка в контексті мистецтва духової музики України

Abstract

Стаття присвячена дослідженню науково-педагогічної, мистецько-освітньої, концертно-виконавської діяльності Володимира Миколайовича Семеніченка (роки життя 1928–1997) – одного із засновників львівської фаготової школи, науковця, професора. В історико-хронологічному контексті минулого та сьогодення зроблено історичний екскурс у періоди зародження (XVI ст. – з 1880-х рр. ХІХ ст.), становлення за пізнішої пори (1930–1940-ві), розвиток у сьогоденні (на зламі ХХ–ХХІ століть) духового мистецтва в західних регіонах України. Схарактеризовано панораму духового мистецтва в навчальних закладах та виконавських оркестрових колективах у представлених часових періодах життя Львівщини. У статті наведено реєстр фаготистів-педагогів, артистів оркестрів Львова, здобувачів закладів мистецької освіти міста другої половини ХX – початку XХІ ст.. Виокремлено значення постаті Володимира Семеніченка – кандидата мистецтвознавства (1955 р.), професора (1990) класу фаготу кафедри духових та ударних інструментів Львівської державної консерваторії імені М. В. Лисенка, соліста симфонічного оркестру Львівської обласної філармонії у становленні й розвитку львівської виконавської фаготової школи в другій половині XX ст. Представлено за 1960–1990-ті роки реєстр випускників класу митця крізь призму розвитку його виконавських традицій у різних жанрах мистецтва духової музики, зокрема фаготового виконавства. Висвітлено творчі здобутки й досягнення здобувачів як беззаперечні свідчення наступності традицій педагогічної справи видатного музиканта.