ТАКТИКА ВОПРОСНО-ОТВЕТНОГО ЕДИНСТВА В ДИАГНОСТИРУЮЩЕЙ СТРАТЕГИИ УСТНОГО МЕДИЦИНСКОГО ДИСКУРСА

Abstract

Ця стаття розглядає тактику єдності діагностичної стратегії "запитання – відповідь" медичного дискурсу. Автори зупиняються на тому, що спілкування лікаря з пацієнтом, яке проводиться з діагностичною метою, має бути чітко організоване, проведене професійно грамотно. Уміння лікаря спілкуватися з пацієнтами впливає на якість медичної допомоги, на взаємовідносини лікаря і пацієнта. В статті зазначається, що комунікативна компетентність є професійно значущою характеристикою лікаря, яка починає формуватися ще в процесі навчання в медичному виші. У статті автори, посилаючись на вітчизня-них і зарубіжних лінгвістів, дають визначення дискурсу та медичного дискурсу зокрема. Дискурс розглядається як тип статусно-фіксованого спілкування, а медичний дискурс – як інституційне спілкування представників різних ста-тусних груп. Акцентується увага на тому, що будь-який комунікативний акт може бути розглянуто з точки зору стратегій, які реалізуються за допомогою тактик (конкретних мовленнєвих ходів). Залежно від цілей дослідники медичного дискурсу виділяють три основні стратегії: діагностувальну, лікувальну і рекомендувальну. Зокрема, розглядається діагностувальна стратегія, яка реалізується під час первинного медичного огляду, та її найбільш поширена тактика – тактика запиту конкретної інформації, наводяться завдання, які використовуються для навчання вмінь та навичок комунікативного спілкування лікаря і пацієнта на прикладі матеріалів навчально-методичного посібника "Я буду лікарем!" Це дослідження підтверджує необхідність вивчення медичного дискурсу не тільки в науковому, але і в навчально-професійному аспекті, тому що вміння правильно спланувати стратегії і тактики моленнєвої поведінки лікарем – це важлива умова лікування.