Розвиток урбаністичних студій в Україні на прикладі вивчення волинського "малого міста" Ковеля у XVI–XVII ст.

Abstract

У статті йдеться про поточний стан та перспективи розвитку урба-ністичних досліджень українських міст у ранньомодерний час на прикладі "малого міста" – волинського Ковеля у XVI–XVII ст. Оскільки в Україні до часу подібні розвідки провадилися лише для кількох, більш крупних, урбаніс-тичних осередків (Київ, Львів, Луцьк, Кам’янець-Подільський та ін.), то феномен Ковеля полягає саме в тому, що до сьогодні зберігся чималий пласт джерельної бази з історії цього містечка, особливо за другу поло-вину XVII ст. Як відомо, західна Волинь (де власне розташований Ковель) не увійшла до складу козацької Гетьманщини, проте залишилася у складі Речі Посполитої, а місцева міщанська громада (за активного сприяння королівської влади) поволі змогла реанімувати економічні процеси у краї. Тобто на цих українських теренах міста (на прикладі Ковеля) продов-жували жити за усталеними традиціями "до козацької" доби. А це дає можливість шляхом аналізу джерел виявити й охарактеризувати особли-вості розвитку урбанізаційного процесу як в локальному (українському), так і міжнародному (на рівні Речі Посполитої) вимірах. Відсутність на Ковельщині козацького "чинника" як основного рушія соціально-політичних змін призвела до тривалої "консервації" моделі міського суспільства, яка практично не змінилася після подій 1648–1654 рр. Окрему увагу приділено характеристиці наявної бази опублікованих та неопублікованих джерел для вивчення зазначеного урбаністичного осередку з огляду на фрагмен-тарність досліджень українських міст у цілому. Історичні розвідки про невеликі міста (на прикладі Ковеля) можуть стати цікавими прецеден-тами для глобального дослідження історії традицій власне української "магдебургії". Зважаючи на те, що у великих містах (Київ, Львів) у різні часи проживало досить багато різних етнічних груп, то у волинському Ковелі подібної "строкатості" населення не спостерігалося, а, отже, є можливим більш глибоке дослідження життя основних міських "національних" громад на українських теренах – русинів (українці, білоруси), поляків (з литовцями включно) та євреїв – у ранньомодерний час.