Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/2016
Повний запис метаданих
Поле DC | Значення | Мова |
---|---|---|
dc.contributor.author | Капленко, О. М. | - |
dc.contributor.author | Микитенко, А. В. | - |
dc.date.accessioned | 2021-04-02T08:38:28Z | - |
dc.date.available | 2021-04-02T08:38:28Z | - |
dc.date.issued | 2021 | - |
dc.identifier.uri | http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/2016 | - |
dc.description.abstract | У статті виділено й проаналізовано основні художньо-образні моделі апокаліпсису на матеріалі сучасної української прози. Результати науко-вого дослідження дозволяють констатувати різноманітність художніх утілень кінцесвітнього сюжету. Прикладом розгортання техногенного апокаліпсису є роман Тараса Антиповича «Хронос», де автор моделює винайдення одного унікального технічного пристрою і стихійне використання його людиною. Небезпека таких технологічних новинок бачиться катастрофічною, адже людська природа виявилася слабкою аж настільки, що ледь не призвела до масо-вого знищення людства – як фізичного, так і духовного. Іншою версією кінця світу є реалізація зомбі-апокаліпсису, художньо пред-ставлена романом Макса Кідрука «Бот. Ґуаякільський парадокс». Тут ідеться про появу невідомої досі психоістоти, яка затьмарює свідомість усіх живих істот і тим самим є першопричиною масового божевілля та жорстокості небачених масштабів. Ще одним баченням апокаліптичної моделі є деструкція особистості, особливо детально й натуралістично оприявлена в романі Олеся Улья-ненка «Дофін Сатани». Моторошний парадокс заявленої моделі спровоко-ваний фактом віднайдення ключа загальної небезпеки людства у самій природі конкретної людини, у «зламі» її екзистенції і, як наслідок, прагненні отримати насолоду від убивства собі подібних. Це явище не запрогра-моване філогенезом, не виконує функції біологічного виживання виду, вза-галі не має ніякої обґрунтованої мети. Проте всупереч логічним аргумен-там воно виявляється в людині з небаченою агресією і, що найнебезпеч-ніше, отримує свою хворобливу аргументацію лжемесіанства. Роман Галини Пагутяк «Смітник Господа нашого» репрезентує погляд і, відповідно, переживання кінцесвітнього сюжету саме жінкою. Читач тут не знайде потужної і вражаючої агресії, як у попередніх («чоловічих») вер-сіях апокаліптичного сценарію, проте глибинне усвідомлення «жіночої трагедії» через екзистенційну самотність, тугу, відчуженість і непо-трібність, так звану «викинутість» на узбіччя життя, провокує появу екзистенційного жаху від сугестивно візуалізованих декорацій жіночого апокаліпсису. | uk_UA |
dc.language.iso | uk | uk_UA |
dc.publisher | Видавництво НДУ | uk_UA |
dc.subject | апокаліпсис | uk_UA |
dc.subject | постмодерний світогляд | uk_UA |
dc.subject | сучасна українська проза | uk_UA |
dc.title | Художньо-образні моделі апокаліпсису в сучасній українській прозі | uk_UA |
dc.type | Article | uk_UA |
Розташовується у зібраннях: | Література та культура Полісся. Випуск 101 (2021 р.) |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
8.pdf | 554,72 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.