Бібліотека Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

Главная

Упрощенный режим

Описание

Базы данных

Електронна бібліотека НДУ ім. Миколи Гоголя- результаты поиска

Вид поиска

Електронний каталог бібліотеки НДУ ім. Миколи Гоголя

Електронна бібліотека НДУ ім. Миколи Гоголя

Рідкісна книга

Ніжинська вища школа на сторінках ЗМІ

Електронний архів краєзнавчих періодичних видань

Електронний каталог бібліотеки Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Електронний каталог бібліотеки НДУ ім. Миколи Гоголя (378)

Рідкісна книга (531)

Ніжинська вища школа на сторінках ЗМІ (7)

Електронний каталог бібліотеки Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України (9)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>DP=202401$<.>

Общее количество найденных документов : 104
Показаны документы с 1 по 20

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-104

Забарний, O. В.
«І буде дух його із віку в вік сіяти» Самойленко Г. В. Пантелеймон Куліш і Ганна Барвінок: доля, Україна, любов (мотронівський період життя і творчості): монографія. – Ніжин: НДУ імені Миколи Гоголя, 2022. – 174 с. [Электронный ресурс] / О.В.Забарний // Література та культура Полісся. - 2023. - 23f. - С. 126-128
Рубрики:
Аннотация: З великим задоволення ознайомився з новою науковою монографією доктора філологічних наук, професора Григорія Самойленка «Пантелеймон Куліш і Ганна Барвінок: доля, Україна, любов» (мотронівський період життя і творчості), яка вийшла у світ у видавництві Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя на початку 2022року.Вже у назві наукового дослідження окреслено те широке коло проблем, яке обговорюється у монографії. Це і особиста та творча доля головних героїв оповіді – Пантелеймона Куліша і Ганни Барвінок – їхні непрості родинні стосунки на тлі такого суперечливого для України ХІХ століття, і життя культурницьких осередків, які формували «еліту нації». У книзі на великому фактичному матеріалі розкриті багатогранні і специфічні особливості Мотронівки як гнізда культури, проаналізовано найрізноманітніші форми діяльності господарів садиби у тісних взаємозв’язках із широким колом громадськості, тими творчими особистостями, які відвідували їх тут. До честі дослідника він добре володіє фактичним матеріалом, вміло його структурує, а головне – переконливий у своїй аргументації та доказовій базі...
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

Швець, A. I.
«Вона мене дійсно приймала як доньку»: до історії взаємин Наталії Кобринської та Олександри Куліш [Электронный ресурс] / A. I. Швець // Література та культура Полісся. - 2023. - 23f. - С. 97-112
Рубрики:
фывфывфыв:
листування, творча співпраця, Галичина, Наддніпрянщина, альманах«Перший вінок», Мотронів
Аннотация: Історія взаємин галичанки Наталії Кобринської і наддніпрянки Ганни Барвінок ще не була предметом окремої наукової студії. Від часу їхнього епістолярного знайомства 1886 року між жінками зав’язалося тепле і дружнє приятелювання, яке тривало аж до смерті Ганни Барвінок й увінчалося низкою творчих здобутків і цікавим літературним співробітництвом. Перший період творчих взаємин Олександри Куліш і Наталії Кобринської припадає на 1886‒1887 роки – час підготування і виходу в світ жіночого альманаху «Перший вінок». Наталія Кобринська особисто листовно запросила старшу приятельку до участі в цьому виданні, на що Ганна Барвінок відгукнулася з глибоким пієтетом і вдячністю, розцінюючи «Перший вінок» як вияв важливого національного єднання Галичини і Великої України. До альманаху Олександра Куліш подала тоді два своїх оповідання, які увійшли до альманаху – «Перемогла» і «Жіноче бідуваннє». Другий епістолярний період (1894‒1897 рр.) стосувався співпраці Ганни Барвінок у виданні Кобринської «Наша доля», де вона разом з чоловіком П. Кулішем мали ексклюзивне право друкувати свою белетристику й поетичні твори. В кожному із трьох випусків «Жіночої бібліотеки» Ганна Барвінок надрукувала свої оповідання «Праправнучка баби Борбця», «Забісована дівчина Настуся» і «Королівщина». Більше того, подружжя Кулішів були меценатами цього видання. Третій період взаємин з Олександрою Куліш розпочався після смерті П. Куліша й стосувався в основному долі інтелектуальної його спадщини, яка залишалась у Галичині. Ганна Барвінок настирливо прагнула в будь-який спосіб повернути через Кобринську всі рукописи в Мотронівку. Апогеєм тривалого приятелювання обох письменниць була їхня особиста зустріч й гостювання Кобринської в Мотронівці влітку 1899 р., про яку галичанка опублікувала власні спогади. Свій щиролюдський сентимент до Кобринської Куліші виявляли зворушливим звертанням до неї – «доню наша люба», а Кобринська називала Кулішів своїми «нарéченими батьками».
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

Плотніков, Є. О.
«Щастя порядної людини» або мотив Відходу-і-Повернення в художній літературі [Электронный ресурс] / Є.О.Плотніков, A.В.Ролік // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 41-48
Рубрики:
фывфывфыв:
Гоголь, мотив, дія, поняття, Відхід-і-Повернення, творча особистість, літературна діяльність, міграція, мутація
Аннотация: Стаття присвячена дослідженню природи та специфіки дії мотиву Відходу-і-Повернення в житті та творчості М. Гоголя. Творча особистість, йдучи, випадаючи зі свого соціального оточення, перетворена, повертається потім у те саме оточення; повертається, наділена новими здібностями та новими силами. Відхід дозволяє особистості реалізувати свої індивіду[1]альні потенції, які не могли бути висловлені, придушені пресом соціальних зобов’язань. Відхід дає можливість, і, можливо, і є необхідною умовою духовного перетворення; але в той же час перетворення позбавлене мети і сенсу, якщо воно не стає прелюдією до повернення перевтіленої особистості у суспільство, з якого вона пішла. Повернення є сутність всього руху, як і його остаточна мета. Мотив Відходу-і-Повернення може виявлятися у різних формах. У найпростішій їх розрив, яким закінчується глава практичної діяльності, відбувається раз і назавжди, після чого все життя творчої особистості наповнюється літературною діяльністю. У житті Гоголя ця модель складніша. Замість одного розриву там спостерігаються кілька, і періоди практичної та літературної діяльності переплітаються. На початку своєї біографії Гоголь мав намір вплинути на своїх співвітчизників через пряму дію на них своєю волею. Вимушений відхід змушував його шукати нову форму активності, інший канал своєї енергії. Позбавлений можливості безпосередньо впливати на своїх співвітчизників, він знайшов шлях для опосередкованого впливу на людей інших поколінь через літературні твори. Творчість Гоголя жива і донині і саме в цьому полягає духовне значення ритму Відходу-і-Повернення. Питання про дію мотиву Відходу-і-Повернення у творчому просторі творів Миколи Гоголя може, на наш погляд, виявитися досить продуктивним, що, природно, вимагає подальших, більш детальних досліджень. У цій статті ми зупинимося лише на одній сюжетній лінії, яка вперше артикулюється в повісті «Ніс» (1836), а потім отримує розвиток у поемі «Мертві душі» (1842), а саме щастя порядної людини.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Доп.точки доступа:
Ролік, A.В.

Имеются экземпляры в отделах: всего 1
Свободны: 1

Найти похожие

ІІнклюзивна компетентність викладача ЗВО: сутність, структура [Электронный ресурс] / Т. В. Качалова, Р. Г. Новгородський, Н. С. Останіна, М. Г. Криловець, М. Ю. Левандовський // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. - 2023. - 2. - С. 127-134
Рубрики:
фывфывфыв:
студент з особливими освітніми потребами, заклад вищої освіти, Пвикладач ЗВО, інклюзивна компетентність, професійна компетентність, інклюзивне освітнє середовище
Аннотация: У статті обґрунтовано актуальність проблеми формування інклюзивної компетентності викладача закладу вищої освіти, яка полягає в тому, що сучасний працівник ЗВО повинен бути готовий до реалізації педагогічної діяльності в інклюзивному освітньому середовищі та вміти його створювати. Подано аналіз сутності дефініції «інклюзивна компетентність педагога ЗВО» крізь призму поглядів сучасних науковців з педагогіки, спеціальної педагогіки, психології та спеціальної психології. В статті наголошується, що інклюзивна компетент- ність викладача є складовою його професійної компетентності. Автори визначають сутність інклюзивної компетентності викладача закладу вищої та розкривають її значення в організації та реалізації інклюзивного навчан- ня студентів з особливими освітніми потребами. В статті науковці стверджують, що інклюзивна компетентність викладача закладу вищої освіти – це інтегральний компонент професійної компетентності, який має свою структуру: мотиваційний, когнітивний, рефлексивний та операційний елементи. Дослідники пропонують розглядати нову модель професійної компетентності педагога вищої школи, яка має охоплювати різні сфери – інформаційну, комунікативну, продуктивну, морально-психологічну, предметно-операційну. Відповідно професійна діяльність педагога викладача закладу вищої освіти має включати питання розробки індивідуальних програм розвитку студента з ООП, обізнаність у сфері різних нозологій дітей з ООП, підвищення особистісного професійного рівня щодо використання інноваційних технологій у роботі з дітьми з ООП їх оцінювання та створення безбар єрного освітнього середовища. Аналізуючи особливості інклюзивної компетентності викладача ЗВО дослідники подають аналіз її основних складових (мотиваційний компонент, когнітивний компонент, операційний компонент та рефлексивний компонент).
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Доп.точки доступа:
Качалова, T. В.; Новгородський, Р. Г.; Останіна, Н. С.; Криловець, M. Г.; Левандовський, M. Ю.

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

Самойленко, Г. В.
Іван Величковський – реформатор українського бароко XVII ст. [Электронный ресурс] / Г.В.Самойленко // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 5-26
Рубрики:
фывфывфыв:
Іван Величковський, чернігівська літературна школа XVII ст., бароко, стиль, жанри, переклади, Дж. Овен
Аннотация: У статті на широкому фактичному матеріалі розкривається життєва і літературна доля письменника XVII ст. Івана Величковського, який належав до відомої чернігівської літературної школи, що очолював видатний церковний і культурний діяч цього часу архієпископ Лазар Баранович. Життя і творчість І. Величковського подано в статті у тісному взаємозв’язку з діяльністю інших письменників цієї школи, зокрема І. Галятовського, Л. Крщоновича, І. Орновського, О. Бучинського-Яскольда та інших, що дало можливість визначити творчу самобутність митця, яка перш за все пов’я-зана з використанням стилю бароко. Але Іван Величковський не лише використовував його, а й вносив багато нового, що давало можливість вважати поета реформатором українського бароко XVII ст. Особливо багато уваги він приділяв формі вірша, про що свідчать його збірники «Зегар з полузегарком» та «Млеко від вівці пастирю належноє». Творам І. Величковського властива пишність, орнаментальність, вишуканість, незвичність. Усе це розкривається на прикладах конкретних віршів малої форми. Детально проаналізовано панегірики, присвячені архієпископу Лазарю Барановичу та гетьманові Івану Самойловичу, а також переклади творів англійського поета Дж. Овена.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

Тімофєєва, K. О.
Інформаційний потенціал листування Ганни Барвінок для вивчення біографії П. Куліша [Электронный ресурс] / K. О. Тімофєєва // Література та культура Полісся. - 2023. - 23f. - С. 66-83
Рубрики:
фывфывфыв:
кореспонденція, епістолярна спадщина П. Куліша та Ганни Барвінок, інформаційний потенціал, фонд, архівні документи, рукописи
Аннотация: Стаття присвячена виявленню інформаційного потенціалу та значення листування Ганни Барвінок для висвітлення і доповнення біографії П. Куліша. Епістолярій О. Куліш є важливим і цінним інформаційним джерелом, ретельне дослідження якого дасть змогу відтворити маловідомі сторінки з життя автора «Чорної ради». Мета розвідки – проаналізувати архівні документи, що зберігаються у фондах бібліотек, музеїв та архівів України і які дотичні до імені подружжя П. та О. Куліш. Об’єкт дослідження: епістолярій, щоденник, спогади, архівні документи П. Куліша та О. Куліш. Предмет дослідження: склад, зміст, особливості та інформаційна цінність епістолярних документів П. та О. Куліш. Завдяки залученню до наукової роботи епістолярію Ганни Барвінок, П. Ку[1]ліш постає перед реципієнтом не лише як творча особистість, що самовіддана і одержима у роботі над українським словом, а й як турботливий і люблячий чоловік, що уособлює в собі «усе мирське». О. Куліш, після смерті чоловіка, листувалася з великою кількістю кореспондентів свого чоловіка, тогочасним культурно-громадським осередком. Зокрема, це й І. Пулюй, І. Шраг, М. Павлик, кн. М. Шаховський, Є. Тимченко, М. Лободовський, Н. Кобринська, Н. Білозерська, Б. Грінченко та ін. У листах Ганна Барвінок зазначала, що П. Куліш зробив переклад українською мовою п’ятнадцяти драм В. Шекспіра. Дружина-письменниця всіляко, зокрема й фінансово сприяла й залучала громадськість до вшанування пам’яті П. Куліша: проведення щорічної панахиди, творчих вечорів пам’яті П. Куліша, видання епістолярної та творчої спадщини письменника, виготовлення фотокопій, портретів П. Куліша та листівок. Про це також свідчать наміри побудови освітніх осередків (ясла, дворічна школа), іменування університету іменем П. Куліша, іменна стипендія для талановитих і розумних студентів, які би продовжили Кулішеві справи. На прикладі поданого епістолярного матеріалу в підсумку підкреслено актуальність епістолярного доробку П. Куліша для української культури та нинішньої політичної ситуації (повномасштабного вторгнення РФ на території незалежної і суверенної України).
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

Самойленко, Г. В.
Іоаникій Галятовський – соратник Лазаря Барановича і видатний церковний та культурний діяч України XVII ст. [Электронный ресурс] / Г.В.Самойленко // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 135-156
Рубрики:
фывфывфыв:
чернігівська літературна школа, проповіді, Боже слово, бароко, Єлецький монастир, Чернігів, І. Галятовський
Аннотация: У статті розкриваються основні віхи життя і творчості видатного представника чернігівської літературної школи XVII ст. Іоаникія Галятовського, який визначався своєрідною талановитістю, начитаністю, людяністю й відданістю православній вірі. На всіх етапах життя він проповідував Боже слово, написав декілька важливих богословських творів, зокрема «Ключъ разумѣнія», у якому не лише зібрав свої основні проповіді, пов’язані з життям Ісуса Христа та Богородиці, а й розробив правила для проголошення релігійних повчальних промов, які стали основою для створення першого в православ’ї підручника з гомілетики. Крім цього, твори І. Галятовського, що написані тодішньою українською мовою, відзначаються художньою майстерністю, умілим використанням стилю бароко, доступністю широкій аудиторії слухачів. І. Галятовський також багато зробив для утвердження Чернігівського Єлецького монастиря як центру незалежного від Московії церковного життя та духовності, проповідуючи при цьому ідею єднання слов’янських народів проти зовнішніх ворогів.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

Бондаренко, Ю. І.
Антивоєнна проза Олександра Забарного: релігійно-родинна парадигма (на матеріалі збірки оповідань «Багряні терикони») [Электронный ресурс] / Ю.І.Бондаренко // Література та культура Полісся. - 2023. - 23f. - С. 186-197
Рубрики:
фывфывфыв:
антивоєнна проза, збірка оповідань «Багряні терикони», релігійність, родинність, парадигма
Аннотация: На початку ХХІ століття з’явився новий зумовлений російською агресією проти України дослідницький простір у вітчизняному літературознавстві – воєнна та антивоєнна творчість сучасних письменників. У цьому контексті своє місце займає й збірка оповідань ніжинського прозаїка О. Забарного «Багряні терикони», яка потребує вивчення в системі релігійно-родинних ціннісних вимірів, адже є своєрідною художньою інтерпретацією сюжету про втрачений рай.Автор статті вважає релігійність та родинність семантичними домі- нантами, які визначають сутність створеної письменником картини сві- ту, її змістову спрямованість, сюжетне й образне оформлення. Він розглядає всі оповідання, що входять до збірки «Багряні терикони», як єдиний художній комплекс, покликаний проставити дві протилежні сутності в історії сучасного світу – агресивну, мілітарну, неоколоніальну путінської Росії та українську, ідеальну у своїй духовності, сповненій моральними імперативами та глибокими етичними цінностями. Користуючись таким підходом, дослідник дає оцінку змальованим подіям, образам-персонажам, осмислює авторське використання понять релігійного змісту.Аналітична робота привела до висновку, що названі прозові тексти О. Забарного слід кваліфікувати як антивоєнні, адже їх зміст спрямований на те, щоб заперечити агресивну сутність війни духовними ціннісними орієнтирами, якими володіє український народ і які демонструє як у своєму повсякденному житті, так і в часи жорстоких випробувань – воєнного лихоліття.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

Тверітінова, T. I.
Антиномія «свій» – «чужий» в романі В. Скотта «Айвенго» [Электронный ресурс] / T. I. Тверітінова // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 84-94
Рубрики:
фывфывфыв:
бінарна антиномія «свій» – «чужий», історична пам’ять, національна психічна травма, етнообраз, національна ідентичність, культуроцентризм
Аннотация: У статті досліджується бінарна антиномія «свій» – «чужий» в романі В. Скотта «Айвенго». Мета дослідження – простежити міжетнічне про[1]тистояння саксів і норманів (підкорених і завойовників), визначити особливості їхніх культур, морально-етичних законів і пріоритетів; окремо розглянути ставлення до євреїв, які є «чужими» для всіх інших націй. Порушується проблема історичної пам’яті, коли внаслідок переживання подій минулого відбувається відтворення власного історичного досвіду. Аналізується проблема національної травми саксонського народу після їхнього завоювання чужинцями, прагнення передачі травматичного стресу наступному поколінню і порушення цієї наступності. Етнічні стереотипи обох народів розглядаються у конфронтації «свого» (простору, віри, мови, культури, звичаїв) і «чужого», яке дистанціюється і сприймається як «вороже» й «незрозуміле». Окремо розглядається образ Седрика Ротервудського як літературний етнообраз, який конструює не тільки індивідуальні риси характеру, а й етнічну ідентичність. Зіставляється етнообраз «свого» – Седрика і гетерообраз «чужого» – Бріана де Буа-Гільбера. Досліджується в романі В. Скотта ще один міжнаціональний конфлікт, який, на відміну від саксько-норманського, не має позитивної перспективи. Йдеться про політично та культурно маргіналізований етнос – євреїв, які, перебуваючи на чужій території, не намагаються асимілюватись і зберігають свою національну ідентичність. Ісак з Йорка наділений всіма характерними рисами етнообразу єврея: кмітливий, розважливий, обізнаний в комерції. В яскравому романтичному забарвленні постає його донька Ребекка, яка заради законів і традицій свого народу готова пожертвувати життям.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

10.

Остапенко, Л. М.
Біблійний вимір роману Джона Фаулза «Колекціонер» [Электронный ресурс] / Л.М.Остапенко // Література та культура Полісся. - 2023. - 23f. - С. 198-208
Рубрики:
фывфывфыв:
Джон Фаулз, «Колекціонер», біблійний код, колекціонування, мистецтво
Аннотация: Стаття репрезентує спробу інтерпретації роману британського письменника Джона Фаулза «Колекціонер» з погляду біблійного коду.Зміст статті ставить під сумнів традиційне тлумачення цього роману як позбавленого біблійного виміру. Автор статті віднаходить імпліцитно присутні у творі біблійні компоненти та визначає їхню функціональність.Дослідження доводить, що саме компоненти біблійного коду виконують в романі змістотворчі та формотворчі функції.Особливу увагу автор статті звертає на функціонування в романі мотивів колекціонування і творчості та пов’язаних із ними образів колекціонера і митця. Автор доводить, що з огляду на біблійну семантику ці мотиви у романі характеризують бінарність людської сутності та відповідної ролі людини у світі.Розвідка демонструє, що структура роману підпорядковується цим моти- вам і спростовує традиційну опозицію Клега і Міранди як героїв-антагоністів. На думку автора, вони постають образами-двійниками, які прагнуть до духовного ідеалу, проте вбачають його не в Богові, а у митці. Студентка художнього училища Міранда уособлює ідеал для Клега, художник Джордж Престон (Чарльз Вестон) є ідеалом для Міранди. Єдиним засобом досягнення духовної досконалості для обох героїв стає колекціонування, що в біблійному контексті увиразнює профановану сутність мистецтва – підміну ду- ховної сутності матеріальними еквівалентами. Клег збирає колекцію метеликів, Міранда компонує свої картини з образів відомих художників. Клег захоплюється фотографією, Міранда копіює живопис попередників у відтворенні життя.Автор статті вважає, що інтертекстуальний план роману посилює думку письменника про примарність штучного «ідеалу», що його вбачають у мистецтві. Обидва герої опиняються в декораціях літературних кліше, які не виправдовують традиційних очікувань і позбавляють обох героїв духовних орієнтирів. Усупереч «шекспірівському сюжету» Фредерік не стає Фердинандом і саме Міранда перетворює його на Калібана. На відміну від історії Попелюшки нові черевички Міранди не роблять з неї принцесу і саме Клег стає винним у її смерті.На думку автора статті, дослідження біблійного виміру роману «Колекціонер» доводить спростування Джоном Фаулзом сакрального змісту мистецтва як такого. З огляду на бінарну сутність людини, що на ній наголошує Фаулз, мистецтво відповідає вічному прагненню людини піднестися духовно.Водночас воно продукує профанований образ світу і демонструє непереборність тілесної природи людини та її неминучу смертність. В такий спосіб біблійний код визначає структуру роману й увиразнює його ідейний зміст.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

11.

Остапенко, Л. M.
Біблійний вимір роману Паоло Коельо «Алхімік» [Электронный ресурс] / Л.М.Остапенко // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 49-58
Рубрики:
фывфывфыв:
Паоло Коельо, «Алхімік», біблійний вимір
Аннотация: У статті розглянуто біблійний вимір найвідомішого роману Паоло Коельо «Алхімік». Автор статті віднаходить біблійні образи і мотиви та досліджує їх функціонування у творі. Зміст статті ставить під сумнів традиційне тлумачення «Алхіміка» як книги, написаної для віруючих людей. На противагу поширеним уявленням про твір розвідка доводить, що постмодерна рецепція біблійних образів і мотивів у романі Коельо полягає у спростуванні біблійного наративу. Автор статті вважає, що функціонування біблійних елементів у «Алхіміку» нагадує алхімічну практику апеляції до Святого Письма. У романі «Алхімік» Коельо позбавляє біблійні образи первісної сакральної семантики і наповнює їх профанним змістом. Святий Яків (Сантьяго) відмовляється служити Богові заради мандрів. Ісус відкриває таємницю про земні скарби у пророчому сні Сантьяго. Старозавітний первосвященник Мелхиседек за винагороду вказує герою шлях до земних скарбів. Священні Урім і Тумім стають атрибутами ворожби. Пустеля з сакрального простору спілкування з Творцем перетво[1]рюється на місце, підкорене людиною, а церква стає кошарою для вівців. Послуговуючись Біблією, Паоло Коельо втілює ідею, яка суперечить біблійному віровченню. Євангельська притча про Марфу і Марію, що є епіграфом твору, застосовується письменником як засіб подвійного кодування роману. На перший погляд, письменник не висловлює сумнів щодо теоцентричності світу і визначальної ролі у ньому волі Творця. Однак у романі Коельо підкреслює божественну природу людини не в біблійному сенсі як створену за подобою Творця, а навпаки як здатну скеровувати Божу волю. «Алхімік» геть позбавлений етичних настанов Біблії. Тоді як біблійне віровчення і в юдейській, і в християнській традиціях вбачає призначення людини у досягненні духовної досконалості, у романі пропагується набуття людиною матеріальних благ. Дослідження біблійного виміру роману «Алхімік» демонструє декларування Паоло Коельо антропоцентричної системи цінностей. Автор статті вважає, що феномен популярності твору пояснюється великим попитом на ці ідеї у сучасному світі.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1
Свободны: 1

Найти похожие

12.

Шовкопляс, Г. Є.
Бінарна опозиція архетипів мати / мачуха як композиційна основа комедії-сатири Івана Багряного «Генерал» (1948 р.) [Электронный ресурс] / Г.Є.Шовкопляс // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 32-40
Рубрики:
фывфывфыв:
архетип, образи архетипи, сатиричний мінус – ідеал, бінарна опозиція образів, композиційна структура твору
Аннотация: У статті розглянуто функціонування бінарної опозиції архетипних образів матері / мачухи в сатиричній комедії українського письменника Івана Багряного «Генерал». Бінарна опозиція становить композиційну основу комедії, де зображено ситуацію, яка є типовою для творчого методу Багряного, а саме – лінія межового напруження та позиція вибору між двох принципових положень. У сатиричній комедії «Генерал», що була написана у 1944 році та видана у 1948 році, такою ситуацією вибору є вибір між двома Вітчизнами – радянською та українською. Багряний створює такий вибір між постатями двох архетипних образів – української матері та радянської мачухи. Предмет дослідження актуалізується у контексті руйнації радянських міфів, зокрема пропагандистських стереотипів сталінської доби щодо масового радянського героїзму під час Великої Вітчизняної війни та безмежної любові радянського народу до радянської Батьківщини. Мета дослідження полягає в аналізі образів – архетипів матері / мачухи, традиційних для української ментальності як протиставлення позитивного та негативного ідеалів, що притаманно принципам сатиричної п’єси підходить до створення таких сатиричних полюсів – ідеалів у досить парадоксальний спосіб, а саме: візуалізує позитивний ідеал – архетипний образ Матері України як традиційний для української ментальності образ української жінки поважного віку, мудру і сміливу, тоді ж як «радянська Батьківщина» – мачуха. не має портретної візуалізації, її негативний образ складається лише через сприйняття персонажів комедії – немила, немилосердна, жорстока. У процесі аналізу враховані поняття національного забарвлення образів-архетипів. Значення такої інтерпретації для всієї творчості Івана Багряного як автора листа-памфлету «Чому я не хочу повертатися до СРСР», де «радянська родіна» отримує назву мачухи. Новизна дослідження полягає в аналізі саме драматургічного твору Івана Багряного: драматургічні твори Багряного досліджені значно менше, ніж його проза, зокрема великі романи «Тигролови» та «Сад Гетсиманський». Між тим, сатирична комедія «Генерал» має досить складну структуру, до якої входить не тільки сюжетний текст, але і ремарки та передмова, де викладені не лише вимоги та настанови автора до театральної постанови твору, але і політичне кредо Багряного з утопічними картинами мрій про майбутнє України. Драматургічні твори Багряного є важливою частиною його творчого спадку, без якої неможливо осягнути естетичну програму та комплекс політичних поглядів письменника. Розгляд бінарної опозиції образів-архетипів, крім традиційних методів літературознавчого дослідження, зумовлений кросдисциплінарним баченням, що враховує досвід етнології та етнографії, філософії та психоаналізу.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1
Свободны: 1

Найти похожие

13.

Самойленко, Г. В.
Барокова своєрідність у творах письменників Чернігівської літературної школи XVII ст. [Электронный ресурс] / Г. В.Самойленко // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 11-31
Рубрики:
фывфывфыв:
Чернігів, літературна школа, Л. Баранович, І. Галятовський, І. Орновський, І. Величковський, Д. Туптало, Л. Крщонович, бароко, тематика, жанри, типи мислення
Аннотация: У статті на широкому науковому та фактичному матеріалі розкриті основні ознаки функціонування у другій половині XVII ст. у Чернігові літературної школи, до якої входили Л. Баранович, І. Галятовський, І. Орновський, І. Величковський, Д. Туптало, Л. Крщонович, уперше визначені її основні ознаки: 1) наявність яскравої особистості, яка об’єднала навколо себе інших письменників; 2) їх активна участь у громадському житті України; 3) тематична і жанрова спільність їх творів та національна самобутність; 4) єдиний творчий метод – бароко, який визначав стильову та методологічну спрямованість їх творчості; 5) наявність видавничої бази, що сприяла популяризації творів письменників. Особливо увага звернена на тематичне багатство творів, яке було тісно пов’язане з життям суспільства того часу, героїчною боротьбою українського народу, козаків з турками, татарами, польською шляхтою та військами Московії за національну незалежність, за твердження миру на землі. Значна увага приділена стилю бароко, яким пронизана вся творчість чернігівчан, різним типам мислення авторів та багатству форм обрамлення тексту. Указано на значення творчості представників Чернігівської літературної школи, їх творчого методу на подальший розвиток української літератури XVIIІ ст.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1
Свободны: 1

Найти похожие

14.

Джулай, Ю. В.
Відлуння Арно у «Мертвих душах» Миколи Гоголя: таїна пристрасті Чичикова [Электронный ресурс] / Ю.В.Джулай // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 37-51
Рубрики:
фывфывфыв:
О. Пушкін, М. Гоголь, А.-В. Арно, А.-Ф. Вільмен, Ю. Оксман, аполог, строга критика, кепкування
Аннотация: Статтю присвячено аналізу звернення М. В. Гоголя до поезій А.-В. Арно під час роботи над фрагментами останньої глави першого тому «Мертвих душ», яким М. Гоголь долучався вже до структурованої традиції такого звернення у російській літературі, яка брала свій початок з 1810 р. Аналіз формування і закріплення цієї традиції впродовж двадцяти з гаком років, проведений Ю. Г. Оксманом, показав, що першість байок та апологів у супроводі віршів у цій традиції, все більше і більше робила увагу до трагедій А.-В. Арно перспективою другого плану. Аналіз можливого звернення М.В. Гоголя до апологу «Автор і критика» показав, що воно могло бути вмотивовано важливою творчою потребою. В ньому автор побачив цікаву для нього форму поєднання думки і критики, якою живе автор апологів. У декількох рядках апологу автор має можливість поєднати власну строгу думку та кепкування над реальними або уявними опонентами. Цю авторську ідеологію апологів Гоголь опановував у зв’язку із тим, що його ідея щодо таїни захоплення Чичикова роковою пристрастю від самого народження, а не за власним життєвим вибором, не мала перспективи однозначного позитивного сприйняття і підтримки. Конкретний аналіз авторських критичних описів двох партій читачів, які не сприймуть авторського бачення образу Чичикова, показав, що глядач, якого налаштовано на розуміння істини комедії як насолоди від купи принесених легких істин, залишиться незадоволеним від істин, які приніс, або не обіцяє принести авторський образ Чичикова. У цій відмові приєднатися до авторського пошуку, М. Гоголь побачив повторення школи опанування істини не через зусилля розуму, а легкий дотик до істини з насолодою, вибудову якої дуже точно описав А.-Ф. Вільмен в межах критичного аналізу причин успіхів комедій Е. Скріба. Але у статті доведено, що М. Гоголь не прийняв цю критику як факт академічного дослідження, а розіграв для двох вказаних груп читачів незгідних із автором, картини саморуйнування цих претензій, які може побачити навіть і не дуже глибокий розум.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

15.

Івахно, Н. О.
Вивчення образів-персонажів літературного твору як носіїв власних назв динамічного типу [Электронный ресурс] / Н. О. Івахно // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. - 2023. - 2. - С. 54-62
Рубрики:
фывфывфыв:
власна назва, динамічний персонаж, пообразний шлях аналізу, статусна роль, соціальний статус, ціннісно-цільова програма, «зона найближ- чого розвитку»
Аннотация: Статтю присвячено проблемі вивчення образів-персонажів крізь призму їхніх власних назв динамічного типу. У центрі уваги автора зміни, які відбуваються з персонажами на внутрішньому (характер, цілі, цінності) та зовнішньому (статусна роль, вік, власне найменування) рівнях. Поглиблена робота з літературно-художніми антропонімами, носіями яких є динамічні персонажі, на сьогодні не представлена в методиці навчання української літератури.
Дослідження онімів динамічного типу потребує спеціальної системи продуманих навчальних дій, у результаті виконання яких у старшокласників сформується цілісне уявлення про функціональність динамічних персонажів та роль їхніх власних найменувань у відображенні динаміки.
У статті представлено методичну модель роботи, сформовану для поглибленої характеристики образів-персонажів художніх творів, які вивчаються в старших класах, на основі поглибленого дослідження власних назв динамічного типу. Для наукового дослідження взято літературні тексти, передбачені для шкільного аналізу навчальною програмою для старших класів, зокрема комедія «Мартин Боруля», трагікомедія «Мина Мазайло», роман «Місто», кіноповість «Зачарована Десна». У статті запропоновано теми, цілі уроків із вивчення названих творів у 10–11 класах, види діяльності в межах різних варіантів пообразного шляху аналізу як найбільш оптимального для вивчення власних назв динамічного типу.
Визначено ряд спеціальних методико-літературознавчих компетентностей, якими слід оволодіти учням старших класів для ефективної науково- дослідницької діяльності. Окреслено елементи макроструктури уроку з літератури для поглибленого вивчення динамічних персонажів з урахуванням їхніх найменувань. Проаналізовано методи та прийоми для практичної демонстрації ролі власної назви як регулятора вивчення динамічних образів-персонажів.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

16.

Возняк, I. І.
Використання методу проєктів у підготовці майбутніх учителів початкової школи під час вивчення курсу «Сучасні підходи до навчання технологічної та мистецької освітньої галузі в початковій школі» [Электронный ресурс] / І. І. Возняк, Т. В. Гордієнко // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. - 2023. - 3. - С. 77-87
Рубрики:
фывфывфыв:
проєкт, метод проєктів, проєктна діяльність, вчитель початко- вих класів, мистецька та технологічна освітні галузі
Аннотация: У статті розкрито сутність дефініції «метод проєктів», «проєктна діяльність». Запропоноване авторське визначення поняття проєктної діяльності учителя, яка є діяльністю з прийняття рішень, що виражається в організованій діяльності усіх суб’єктів освітнього процесу з метою створення та реалізації проєкту бажаного освітнього процесу, сприяє самопроєктувальній діяльності та самореалізації упродовж життя.
Автори доводять, що метод проєктів, як сучасна технологія навчання, є дуже ефективним у ЗВО, зокрема під час вивчення курсу «Сучасні підходи до навчання технологічної та мистецької освітньої галузі в початковій школі», застосування якого сприяє формуванню професійної компетентності, істотно підвищує пізнавальний інтерес, навчально-пізнавальну активність, поглиблює та розши- рює фахові знання, вдосконалює уміння та навички самостійної роботи, дослідницької діяльності, критичного мислення, творчих здібностей майбутніх учителів початкових класів. У ході наукового пошуку установлено, що упровадження методу проєктів та проєктної технології формує у здобувачів вищої освіти уміння роботи з різними джерелами інформації, самостійної діяльності, розвиває їх творчу самостійність. Володіння учителем проєктною методикою у наш час – один из показників професіоналізму вчителя, який повинен забезпечувати діяльність усіх суб’єктів освітнього процесу з метою створення та реалізації проєкту бажаного освітньо- го процесу, самопроєктувальної діяльності та самореалізації упродовж життя.
Окреслено умови ефективності застосування методу проектів: наявність важливої проблеми, яка вимагає самостійного пошуку інформації; практична значущість результатів проєктної діяльності; структурування проєктної діяльності; використання дослідницьких методів; активна самостійна діяльність здобувачів освіти; матеріальний результат проєктної діяльності. Запропоновано структуру проєктів з технологічної і мистецької освітньої галузі: підготовчий етап, конструкторський етап, технологічний етап, результативний етап, рефлексивний етап.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Доп.точки доступа:
Гордієнко, T. В.

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

17.

Нежива, О. М.
Використання соціальних мереж в освітньому середовищі [Электронный ресурс] / О. М. Нежива // Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. - 2023. - 3. - С. 50-57
Рубрики:
фывфывфыв:
соціальна мережа, TikTok, Instagram, блог, освітнє середовище
Аннотация: У статті проаналізовано практичне використання соціальних мереж в освітньому середовищі на прикладі викладання та вивчення іноземних мов у навчальних закладах різного типу. Визначено, що діджиталізація освіти ‒ це введення у вищу освіту сучасних методів, способів та форм щодо спеціальної підготовки майбутніх фахівців. У статті підкреслено, що це вимагає створення сильної інформаційної інфраструктури у вищих закладах освіти з розвинутим інформаційним навчальним середовищем, та застосування Інтернет-техно- логій, комунікаційних мереж, електронного навчання.
Автор дослідив переваги, та можливості використання соціальних мереж, в освітньому просторі, оскільки сучасний світ насичений інформаційними, і комунікативними технологіями, та дійшов висновку, що переважну більшість з цих ресурсів можна успішно використовувати в освітньому просторі. У статті детально розглянуто використання декількох соціальних мереж в освітньому процесі, на прикладі, використання їх при вивчені іноземної мови на заняттях.
Автор наголошує, що використання викладачами соціальних мереж під час онлайн навчання, дозволяє студентам краще засвоїти матеріал, оскільки відсутнє обмеження на перегляд освітнього матеріалу, чи коментарів до нього в часі, чого неможливо досягти при стандартному очному навчанні. Цифрові ресурси оптимізують процес навчання, роблячи його мобільним, індивідуальним, та диференційованим.
У статті розглянуто використання мережі як: TikTok, Instagram, та блоги, які використовуються для вивчення іноземних мов на заняттях у навчальних закладах різного типу. Зазначено, що використання соціальних мереж в освітньому середовищі являється потужним інструментом щодо підготовки студентів до спілкування в англомовному середовищі. А викладачеві, даний інструмент допомагає вирішити низку проблем, зокрема, подолати негативний вплив міжмовної інтерференції, а також, допомагає йти в ногу із сучасними технологічними досягненнями, як усередині, так і поза авдиторією, що є немало важливим. Це перетворює вивчення англійської мови з нудного процесу, у веселий, своєрідний квест, де сам по собі основний освітній матеріал не змінюється, проте, у зв’язку із зміною подачі цього матеріалу, змінюється сприйняття студентами цього матеріалу, інтригує їх, та у підсумку, це мотивує студентів, до поглибленого вивчення освітнього матеріалу.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

18.

Будний, В. В.
Ганна Барвінок в освітленні літературної критики доби раннього Модерну [Электронный ресурс] / В.В.Будний // Література та культура Полісся. - 2023. - 23f. - С. 37-53
Рубрики:
фывфывфыв:
Ганна Барвінок, український Модерн, літературнокритична рецепція, інтерпретація, етноестетика, кордоцен
Аннотация: У статті досліджено сприйняття прози Ганни Барвінок у літературній критиці початку ХХ ст. Зокрема, з’ясовано обставини спалаху зацікавлення постаттю письменниці, висвітлено розбіжності між різними літературними таборами у ставленні до її творчості і поступове вироблення модерного розуміння «етнографізму» у світлі перспектив національного мистецтва. Дослідницька основа цієї розвідки – рецептивно-естетичний підхід до критики як посередниці між красним письменством і публікою, класикою і сучасною літературою, традиційними і новаторськими стильовими течіями. Першу хвилю уваги до оповідань Ганни Барвінок підняв Борис Грінченко публікаціями до сорокаліття від початку її творчості. Згодом появилися аналітичні і концептуальні інтерпретації Олександра Грушевського, Дмитра Дорошенка, Людмили Старицької-Черняхівської. Часопис «Українська Хата» запросив письменницю до співпраці, а хатянські критики-неоромантики переосмислювали її творчість крізь призму національного самоусвідомолення, орієнтуючи сучасників на багатющі традиції національного мистецтва. Критику і публіку вабили мистецькі якості прози Ганни Барвінок. Модерністи, особливо хатяни, звертали увагу на недооцінені попередниками і сучасниками стилістичні і світоглядні риси співачки жіночої долі, які, на їхнє переконання, були варті засвоєння й дальшого розвитку в новітньому мистецтві. Природність і витончені форми першоособової нарації, пісенність і ліричність оповідного мовлення, по-жіночому чутливе і вдумливе світовідчуття виявилися суголосними з естетичними потребами і новітніми віяннями модерної доби. Вивчення рецепції творчості Ганни Барвінок тодішньою критикою веде до висновку: для доби Модерну властиве не тільки відмежування від позитивізму, а й свідоме апелювання до певних, переважно романтичних, традицій, як-от «філософія серця», естетизм, індивідуаліз.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

19.

Міщанчук , Н. Г.
Ганна Барвінок та Микола Лисенко: штрихи до історії взаємин [Электронный ресурс] / Н.Г.Міщанчук // Література та культура Полісся. - 2023. - 23f. - С. 84-96
Рубрики:
фывфывфыв:
комунікації, національна еліта, приватне листування, спадщина П. Куліша
Аннотация: У публікації подано огляд міжособистісних комунікацій знакових постатей українського національного відродження другої половини ХІХ ст. – відомого композитора, диригента, активного громадського діяча Миколи Лисенка та першої української жінки-літераторки Ганни Барвінок. Тематика розвідки визначена людиноцентризмом модерних студій, посиленням інтересу науковців до ролі особистості в історії, персоналізмом українознавчих досліджень. Джерельну базу роботи складають прижиттєві нотатки, приватне листування, спогади сучасників та матеріали просопографічного спрямування. У дослідженні використано історико-біографічний, логічний, історико-генетичний методи, комплексний та персоналістичний підходи. Метою статті є привернення уваги до маловідомих сторінок життєпису представників національної еліти. У рамках дослідження на підставі аналізу наративних та документальних джерел визначено тематико-змістовне наповнення інтелектуальних контактів, встановлено їх тривалість та інтенсивність. Акцентовано на виключному впливі постаті П. Куліша на формування світогляду композитора та характеру його взаємин з Ганною Барвінок. Окреслено основні проблемні блоки спілкування, серед яких увічнення пам’яті письменника, збереження та оприлюднення його творчої спадщини, продовження культурних проєктів, започаткованих ще за життя митця. Наголошено на домінуванні дистанційної форми спілкування. Доведено залежність нерівномірності комунікацій від повсякденної заклопотаності М. Лисенка, усамітненого способу життя, поважного віку та загального психо-емоційного стану дружини П. Куліша. Розкрито ідейну близькість та духовну спорідненість митців, наведено приклади їх побутового спілкування. Зроблено висновки про теплий, сімейний характер стосунків та їх націленість на спільну мету – збереження пам’яті про непересічну особистість П. Куліша та доступність його творчої спадщини широкому українському загалу.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

20.

Борзова, M. O.
Гетеротопія художнього простору у горорі [Электронный ресурс] / M. O. Борзова // Література та культура Полісся. - 2023. - 23f. - С. 209-219
Рубрики:
фывфывфыв:
горор, література жахів, Стівен Кінґ, гетеротопія, художній простір, локус, Мішель Фуко
Аннотация: Від зображених Стівеном Кінґом локусів мурашки йдуть по шкірі. Проте, такий ефект досягається не завдяки страхітливості декорацій. У творах американського письменника тлом для сюжетних подій часто постають буденні, звичні простори, які наділені низкою незвичних властивостей.Розмірковуючи над локусом готелю «Оверлук» у романі «Сяйво» («The Shining», 1977), автор зауважує: «…номери готелів зазвичай самі по собі викликають страх, чи не так?». У художньому світі горорів Кінґа страх можуть викликати й інші, здавалось б, цілком безпечні місця – скажімо, бібліотека. Саме вона і стає квінтесенцією жаху в оповіданні «Бібліотечний поліцейський» («The Library Policeman»), яке було вперше опубліковане у збірці «Чотири після півночі» («Four Past Midnight», 1989).Експлікувати природу художніх просторів у горорі можуть їхні гетеротопні властивості. Зосередженість гетеротопії на опозиціях, здатність поєднувати їх у межах одного фізичного простору стає єднальною ланкою із горором. Відтак, мета цієї статі – дослідити художній простір гетеротопії у жахах Стівена Кінґа, окреслити його специфіку.В аналізі локусу бібліотеки в оповіданні «Бібліотечний поліцейський» ми покладаємося на теорію гетеротопії Мішеля Фуко, а також на напра- цювання американських дослідників Ґері та Мері Редфордів.Є підстави вважати, що простір гетеротопії дозволяє горору утримувати зв’язок між реальним світом читача і фікційним світом художнього твору.Ця властивість гетеротопії є визначальною, адже дозволяє горору реалізувати його головну функцію – афективну. Крім того, гетеротопії пов’язані з трансформацією суб’єктивності. Гетеротопні простори ніби резонують із простором свідомості і пам’яті протагоністів та оприявнюють їхній травматичний досвід, болісні переживання, нав’язливі прагнення і бажання.Ми також вважаємо, що концепція гетеротопії виявляється продуктивною принагідно до метафікційних властивостей горору.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-104

Статистика за 18.05.2024
Число запросов	7290
Число посетителей	1180
Число заказов	0