Главная Упрощенный режим Описание
Авторизация
Фамилия
Пароль
 

Базы данных


Електронна бібліотека НДУ ім. Миколи Гоголя- результаты поиска

Вид поиска

Область поиска
Формат представления найденных документов:
полныйинформационныйкраткий
Отсортировать найденные документы по:
авторузаглавиюгоду изданиятипу документа
Поисковый запрос: <.>A=Баран, I. M.@<.>
Общее количество найденных документов : 2
Показаны документы с 1 по 2
1.


    Баран, I. M.
    Фігури експресивного синтаксису в поетичній творчості Василя Симоненка [Электронный ресурс] / I. M. Баран // Література та культура Полісся. - 2022. - 21f. - С. 128-139
Рубрики:
фывфывфыв:
Василь Симоненко, експресивний синтаксис, синтаксичні фігури, експресивність, функції фігур експресивного синтаксису
Аннотация: Стаття присвячена дослідженню та класифікації фігур експресивного синтаксису, що функціонують у мові поетичних творів Василя Симоненка. Встановлено роль засобів експресивного синтаксису в поетичному мовленні В. Симоненка, покласифіковано виявлені фігури за типами, розкрито причини їх використання та роль у мовотворчості поета, що забезпечує глибше зрозуміння особливостей образного мовомислення митця зокрема та літературних процесів шістдесятих років ХХ століття загалом. З’ясовано, що експресивні фігури поетичних текстів В. Симоненка репрезентують широкий спектр емоційно-психологічних реакцій і станів ліричного героя, аксіологічних вимірів фрагментів поетичної картини світу автора. Аналіз експресивних фігур уможливлює глибше розуміння світоглядної позиції автора-шістдесятника поетичних текстів, індивідуально-авторського бачення й специфічного оцінювання довкілля крізь призму додаткових, виразно емотивно-оцінних, семантичних планів лексем і фразем та їх комбінацій. Експресивність мовотворчості Василя Симоненка можна простежити фактично на всіх рівнях мовної системи, проте використання фігур експресивного синтаксису (явищ виразно самобутніх) належить до домінантних рис його ідіостилю. Фігури експресивного синтаксису увиразнюють емоційно-психологічні реакції та стани ліричного героя, посилюють аксіологічні параметри лексем і фразем у складі фігур, засобів експресивного синтаксису поезій В. Симоненка. Виявлено низку домінантних функцій фігур експресивного синтаксису в поезіях В. Симоненка: звертання акцентують увагу на особі, певному предметові чи явищі, репрезентують емоційні стани ліричного героя, увиразнюють мовлення поезій; вставні конструкції передають ставлення автора до описуваного, зображуваного; вставлені конструкції несуть додаткові повідомлення, зауваження, доповнення; еквіваленти речень найчастіше виконують спонукальну, заперечну та емоційно-оцінну функції; ампліфікація використана для посилення напруженості повідомлення, для надання контексту перелічувальної інтонації; градація посилює напруженість повідомлення; номінативні речення надають чіткості та зрозумілості мовленому, привертають увагу до певного об’єкта; еліпсис ужитий із метою досягнення напруження й стислості повідомлення; парцеляція посилює експресивність поетичних текстів, надає їм само бутніх рис; асиндетон залучає читача до участі в подіях, уможливлює наявність домислів, збагачення змісту описуваних фрагментів; замовчування посилює емоційність та напруженість мовлення.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Имеются экземпляры в отделах: всего 1
Свободны: 1

Найти похожие

2.


    Бойко, Н. І.
    Онімний простір поетичного мовомислення Василя Симоненка [Электронный ресурс] / Н. І. Бойко, I. M. Баран // Література та культура Полісся. - 2023. - 22f. - С. 108-120
Рубрики:
фывфывфыв:
система онімів, власні назви, поетичний текст, ідіостиль, В. Симоненко
Аннотация: У дослідженні здійснено спробу цілісного аналізу й лексикографічної репрезентації системи онімів, уживаних у мові поетичних творів Василя Симоненка. З’ясовано, що власні назви належать до маркерів поетичного мовомислення автора, вони розширюють розуміння природи онімного слова, увиразнюють індивідуальні ознаки ідіолекту зокрема й мовлення художнього стилю загалом. Система онімів у просторах поезій Василя Симоненка поглиблює уявлення про мовні особливості української поезії другої половини ХХ століття, увиразнює склад мовно-поетичних засобів специфічної естетизації певного періоду в історії розвитку української літературної мови. З’ясовано, що, безвідносно відсоткової частки, уживання онімів уможливлює з відстані окреслених хронологічно-світоглядних, ідеологічних і культурологічних констант набагато чіткіше окреслити коло культурологічно-тематичних інтересів автора, осмислити його світоглядні позиції, зрозуміти, які знаки на карті світової й української культури різних темпоральних і локальних меж домінували в поетичній картині світу автора, які виокремлено з-поміж інших, на яких зосереджено більше уваги та які особистості надихали автора чи ставали об’єктами осуду. Топоніміка поетичних текстів В. Симоненка допомагає краще зрозуміти ідеологічні пріоритети, політичні погляди й наукові інтереси автора. Чітке розрізнення онімних лексем «Україна» та «Росія» на рівні мовно-поетичної свідомості та значно активніше слововживання першого оніма вказують на домінування національно мотивованих світоглядних позицій митця, на сприйняття себе насамперед як українця. Встановлено, що система онімів В. Симоненка має чітку українськоцентричну, історіософічну спрямованість, вона допомагає зрозуміти світоглядні позиції митця та може стати підґрунтям для подальших наукових розвідок у царині іменникової парадигми лексем поетичних творів автора.
Есть полнотекстовые версии (для доступа требуется авторизация)

Доп.точки доступа:
Баран, I. M.

Имеются экземпляры в отделах: всего 1 : ВІТКЗ (1)
Свободны: ВІТКЗ (1)

Найти похожие

 
Статистика
за 18.05.2024
Число запросов 7365
Число посетителей 1190
Число заказов 0
© Бібліотека імені академіка М.О. Лавровського
НДУ імені Миколи Гоголя