СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ДОШКІЛЬНИКА ЯК СУБ’ЄКТА ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Abstract

Висвітлено проблему самодетермінації розвитку особистості в ранньому онтогенезі, обґрунтовано її актуальність, розкрито особливості становлення суб’єктних сил дитини старшого дошкільного віку, аргументовано необхідність створення сприятливого середовища для реалізації нею своїх потенційних можливостей. Розкрито зміст поняття «суб’єкт практичної діяльності», під яким розуміється дитина старшого дошкільного віку як активний носій свідо- мості і поведінки, що пізнає об’єкт, впливає на нього своїми практичними діями, засвідчує свою психологічну ціну якісно-кількісними характеристиками кінцевого результату. Визначено суть ціннісного ставлення дитини 5–7 років до резуль- тату предметно-практичної діяльності, критерії і показники оцінки специфіки його розвитку на даному віковому етапі. Схарактеризовано авторську типологію ціннісного ставлення дошкільників до результатів своєї практичної діяльності, до якої увійшли чотири основні типи: конструктивний, супереч- ливий, конформний та деструктивний. Критеріями оцінки виступили: здат- ність передчувати і передбачати майбутній результат, вербалізувати і обґрунтовувати прогностичні оцінки; самостійно регулювати цілеспрямовану діяльність; керуватися мотивацією досягнення; знаходити помилки, виправ- ляти їх, вносити необхідні корективи для поліпшення продукту своєї праці; надавати значення як об’єктивним, так і суб’єктивним характеристикам результату. Запропоновано психолого-педагогічні умови ефективного розвит- ку у дошкільників ціннісного ставлення до результатів практичної діяльності, основними з яких виступили: вправляння дошкільників в уміннях виробляти реалістичні прогностичну та ретроспективну оцінки, орієнтуватися на чіткі критерії гідного виконання завдання, брати до уваги як якісні й кількісні характеристики результату, так і вкладені у досягнення особисті зусилля; створення для дітей старшого дошкільного віку у ЗДО та сім’ї ситуацій успіху, заохочення мотивації досягнення, емоційна підтримка довіри її можливостям; зведення за допомогою педагогічної оцінки самостійності та креативності дошкільників до найвищих характеристик якісного виконання завдань практич- ного характеру.