ВВЕДЕННЯ ОБОВЯЗКОВИХ ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УСТАНОВАХ НІЖИНСЬКОЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Abstract

У статті розглянута проблема пов’язана із обов’язковим запровадженням занять з фізичної культури для студентів різних освітніх установ, що існували в складі Ніжинської Вищої школи в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Проаналізовано ряд невдалих спроб керівництва Історико-філологічного інституту князя Безбородька поширити заняття фізкультурою серед студентів. Дирекція інституту планувало побудувати нову спортивну залу, налагодити спортивну гурткову роботу, ввести до штатного розпису інституту постійну посаду викладача гімнастики та закупити новий спортивний інвентар. В силу ряду суб’єктивних причин, нестачі фінансування, відсутність підтримки даної ініціативи з боку столичного керівництва та нерозуміння більшістю представників професорсько-викладацького складу необхідності фізичного розвитку студентства, ця ініціатива директора інституту Леціуса, так і залишилась нездійсненним проектом. Політикореволюційні події, що охопили Україну в 1917–1921 рр. не дали можливості вирішити дане питання. До нього повернулась влада більшовиків, але з великим запізненням. Тільки на початку 30-х рр. ХХ ст. виходячи з суто утилітарних міркувань, нова влада у наказному порядку впровадила фізкультуру як обов’язковий предмет для всіх закладів вищої освіти. Керівництво Радянської України, копіюючи заходи Москви, видало свої директиви для виконання на місцях. Вони не передбачали, як це було до революції, плюралізму думок викладачів та спеціалістів «на місцях», а запроваджувались жорсткими командними методами. Головний наголос робився на військово-спортивній підготовці студентів, як майбутніх солдат та командирів Червоної армії. Такі адміністративні методи запровадження нової дисципліни призвели до ліквідації індивідуального підходу при підготовці студентів, й поставили знак рівності між спортом, здоровієм, фізкультурою та військовою підготовкою