Модус осмислення культурно-світоглядної системи християнства в необрядовій усній поезії

Abstract

Статтю присвячено дослідженню кола християнських імперативів у необрядовій ліро-епічній пісенності. Для ілюстрування семантико-семіотичних ознак імперативів віри та надії використано тексти жовнірських, повстанських пісень, співанок-хронік про важливі події з життя українства, наведено паралелі з польських текстів, уміщених у збірнику Вацлава Залеського. Авторкою з’ясовано, що у необрядових уснопоетичних творах сутність соціокультурного статусу духовності безпосередньо пов’язана зі спроможністю людини конституювати себе в аспекті унікального ціннісного універсуму. Репрезентовані в художній макросфері християнські цінності, оприявнюючи системний взаємозв’язок між внутрішнім світом людини та суперечливою об’єктивною реальністю, сприяють реалізації гносеологічної та ціннісно-орієнтаційної функцій усної традиційної культури. У пропонованій праці акцентовано, що віра в творах ліро-епічного фольклору постає не лише в аспекті творення Богом світу і всього сущого в ньому, а також і в процесі безперестанної охорони свого творіння. Відповідно, Божий промисел стає причиною духовних хвилювань тих, хто осягає в цьому діянні вияви величної Божественної любові. Зосереджуючи увагу на сутності та прагматиці релігійних постулатів, авторка констатує, що глибокі особистісні переживання героя традиційного твору розкриваються в складному етико-філософському аспекті, оскільки репрезентують існування людини в світі. Домінантою молитви, наявної у фольклорному тексті, є саме прохання, представлене лексико-семантичними репрезентаторами: помилуй, зціли, захисти, відверни, оживи, зміцни, збережи тощо. У фінальній частині статті дослідниця резюмує, що імператив надії окреслюється як один із пріоритетних ціннісних засад, що корелюється з важливим поняттям духовної сили, яка привнесена з важливих Божих обітниць.