Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/3912
Назва: | Об’єктивація концепту любов у романі Григорія Тютюнника «Вир» |
Автори: | Бойко, Н. І. Самборин, В. Л. |
Ключові слова: | об’єктивація вербалізація концепт любов почуттєва сфера емоційний стан Григорій Тютюнник роман «Вир» |
Дата публікації: | 2024 |
Видавець: | Видавництво НДУ ім. М. Гоголя |
Короткий огляд (реферат): | Стаття присвячена виявленню та характеристиці узуальних й індивідуально-авторських лексико-семантичних варіантів лексеми любов як об’єктиваторів концепту ЛЮБОВ, почуттєвої сфери, емоційних станів персонажів роману «Вир», особливостей використання одиниць лексико-семантичної та фразеологічної систем. З’ясовано, що об’єктиватором концепту ЛЮБОВ, почуття і відчуття любові в романі постає лексема любов, яка репрезентує низку узуальних лексико-семантичних варіантів: 1) любов – почуття щирої й глибокої сердечної прихильності; 2) любов – особа, яку люблять; 3) любов – інтерес, внутрішній, духовний потяг; 4) любов – інтимні стосунки. Індивідуально-авторська об’єктивація концепту ЛЮБОВ репрезентована лексико-семантичними варіантами, контекстуально мотивованими, вербалізованими експліцитними та імпліцитними семантичними планами: 1) любов – почуття приязні до особи протилежної статі, кохання; 2) любов – єднання двох душ; 3) любов – сила, що змінює людину, відіграє особливу роль, стає сенсом життя; 4) любов – мука, страждання. Семантика почуття і відчуття любові вербалізована в романі не лише експліцитно (із використанням відповідних лексико-семантичних варіантів субстантивів, атрибутивів, вербіативів, адвербіативів), а й імпліцитно – без використання найменувань на позначення почуття і відчуття любові, за допомогою індивідуально-авторських асоціацій, номінацій певних фрагментів довкілля, скерованих на вербалізацію почуттєвих інтенцій персонажів. Виявлено, що знакова, індивідуально-авторська характеристика емоційних станів, почуття і відчуття любові в романі – у їхній амбівалентній репрезентації, використанні епітетних конструкцій, метафоричних моделей, порівняльних зворотів, парафраз. Контрастивну об’єктивацію почуття і відчуття любові зазвичай забезпечують контекстуальні поєднання лексем із протилежними аксіологічними семантичними планами, розлогі образні описи складних психоемоційних станів, відтворення внутрішніх портретних характеристик персонажів на тлі пейзажів, українських краєвидів, картин природи тощо. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/3912 |
Розташовується у зібраннях: | Література та культура Полісся. Випуск 111 (2024 р.) |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Полісся 111-214-223.pdf | 276,42 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.