Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/2164
Назва: ОСОБЛИВОСТІ СОНАТНИХ ЦИКЛІВ СЕРЕДНЬОГО ПЕРІОДУ ТВОРЧОСТІ Л. ВАН БЕТХОВЕНА
Автори: Рябов, І. С.
Ключові слова: Л. ван Бетховен
сонатний цикл
форма сонатного allegro
Дата публікації: 2021
Видавець: Видавництво НДУ
Короткий огляд (реферат): Стаття присвячена аналізу сонатних циклів середнього періоду творчості Л. ван Бетховена. У рамках роботи детально окреслено особливості модифіка- цій сонатного циклу, що були створені композитором, розглянуто вплив особистих переживань та колізій життєвого шляху автора на образні харак- теристики його композицій. У статті проаналізовано шляхи розвитку сонатного циклу у творчості Л. ван Бетховена. Починаючи з середнього періоду творчості, композитор вже відчував скутість у рамках канонів композиції, що склалися на той у жанрі класичної сонати. У своїх творчих експериментах автор намагається спочатку відмови- тись від основної ознаки жанру сонати – частини, що написана у формі сонатного allegro (сонати № 12 та № 13). Але пізніше у сонатній тріаді ор. 31 (сонати № 16–18) він, навпаки, збільшує у сонатному циклі кількість частин, що написані у формі сонатного allegro. У дослідженні продемонстровано особливості кожного з названих циклів та їх зв’язок з особистими переживаннями композитора. Під час написання цих творів Л. ван Бетховен знаходився у стані глибокої душевної кризи, що була пов’язана з усвідомленням невиліковності його хвороби. Композитор детально виклав свої відчуття та думки у листі до братів (у так званому «Гейлігенштатдському заповіті»). Так, під час цієї кризи композитор був на межі самогубства, і приблизно у той самий час була написана соната № 12, у якій з’явилась частина з назвою «Траур- ний марш на смерть героя». А у першій частині сонати № 14 Л. ван Бетховен поєднує типовий акомпанемент «баркароли» з ритмічною формулою траурного маршу у мелодії. Це один з перших прикладів автобіографічності в інструментальній музиці. Таку модель творчості з завзяттям підхоплять композитори епохи романтизму. Також у статті окреслено шлях подальшого розвитку сонатного циклу у творчості Л. ван Бетховена. У сонаті № 18 він приходить до ідеї двочастинного циклу, що стане основним принципом формотворення сонатного циклу у його подальших композиціях.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/2164
Розташовується у зібраннях:Наукові записки. Серія "Психолого-педагогічні науки". 2021 р., № 2

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
8.pdf226 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.