МЕТОД EMDR У ТЕРАПІЇ ПОСТТРАВМАТИЧНИХ СТРЕССОВИХ РОЗЛАДІВ: ТЕОРЕТИЧНИЙ ОГЛЯД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ

Abstract

Стаття присвячена комплексному аналізу теоретичних засад та емпіричного обґрунтування застосування методу десенсибілізації та переробки за допомогою рухів очей (Eye Movement Desensitization and Reprocessing, EMDR) у контексті психологічної реабілітації осіб, постраждалих від наслідків збройного конфлікту в Україні. Особливу увагу приділено фізіологічним механізмам дії EMDR, що через відновлення нейронального гомеостазу суттєво зменшують симптоми пост травматичного стресового розладу (ПТСР) та інших травматичних реакцій. У роботі проаналізовано поширеність посттравматичних стресових розладів (ПТСР) серед різних груп населення – військових, цивільних осіб і дітей тощо. Дослідження акцентує увагу на впливі факторів війни та соціально-економічної депресії, які індукують значні нейробіологічні зміни, що призводять до дисрегуляції нейротрансмісії. Ключовими патфізіологічними механізмами при цьому є гіперак тивація амігдали, атрофія гіпокампа та порушення синаптичної пластичності. Зазначається, що 20-30% ветеранів, 10-15% внутрішньо переміщених осіб та значна частина дітей демонструють симптоми ПТСР, що потребує ефектив них нейромодуляційних терапевтичних підходів. Теоретичні основи EMDR, розробленого Френсін Шапіро, базуються на ідеї переробки травматичних спогадів через білатеральну стимуляцію (БС), яка активує кортикоталамичні зв’язки, модулює активність між мозковими півкулями і сприяє десенсибілізації патологічних спогадів, що зберігаються в мережі синапсів у лімбічній системі. Метод включає вісім фаз – від збору анамнезу до переоцінки результатів – і визнаний ВООЗ та Американською психологічною асоціацією як ефективний для лікування ПТСР через стимуляцію довготривалих потенціацій (LTP) і підвищення рівня нейротрофічного фактора мозку (BDNF). Аналіз сучасної літератури підтверджує високу нейрофізіологічну ефективність EMDR, яка сягає 70-80% зниження симптомів після 6-12 сеансів, перевершуючи за швидкістю традиційні методи, такі як когнітивно-поведінкова терапія, завдяки нормалізації активності гіпокампа та префронтальної кори, зафіксованій за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (fMRI). Перспективи застосування EMDR в Україні розглядаються з урахуванням обмеженого доступу до психотерапевтичних послуг (3-4 спеціалісти на 100 тисяч населення) та необхідності підготовки нових кадрів,. Метод адаптований до кризових умов, що робить його перспективним для лікування ПТСР у ветеранів, дітей і цивільних у прифронтових зонах. Однак впровадження стика ється з бар’єрами: дефіцит сертифікованих терапевтів, недостатнє фінансу вання та обмежена інфраструктура для нейровізуалізації. Автори аналізують стратегії розвитку та локальні навчальні програми, шляхи співпраці з міжнародними організаціями та створення кризових центрів із акцентом на нейрофізіологічну реабілітацію. Стаття підкреслює важливість подальших досліджень нейрофізіологічної ефективності EMDR у довготривалій реабілітації, включаючи моніторинг змін у синаптичній пластичності та нейрогенезі, а також інтеграцію з іншими нейромодуляційними підходами. Висновки вказують на значний потенціал ме тоду для відновлення психічного здоров»я українців, але наголошують на необхідності подальшого впровадження методу у освіту, створення інфраструк тури для нейровізуалізації та популяризацію терапії з урахуванням нейрофізіоло гічних особливостей.