Репозитарій НДУ
Кількість документів у репозитарії: 4773
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
- Електронний архів Музею рідкісної книги Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя
- Магістерські і дипломні роботи
- Фахові видання. Збірники наукових праць викладачів і студентів
- Історія та сьогодення навчального закладу
- Наукові праці викладачів та співробітників університету. Матеріали конференцій
Recent Submissions
Item type:Item, Науковий вимір соціально-педагогічних проблем сьогодення: збірник матеріалів Х Міжнародної науково-практичної конференції (28 травня 2026 р., м. Ніжин)(НДУ ім. М. Гоголя, 2026)До збірника увійшли статті й тези Х Міжнародної науково-практичної конференції для молодих науковців «Науковий вимір соціально-педагогічних проблем сьогодення», яка відбулася 28 травня 2026 р. в Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя і зібрала сто тридцять дев’ять молодих науковців із дванадцяти закладів освіти України та Польщі. Для студентів, магістрантів, аспірантів, викладачів, науковців, фахівців соціальної сфери.Item type:Item, Повість Кузьми Скрябіна «Місто, в якому не ходять гроші» та її екранізація(НДУ ім. М. Гоголя, 2026) Корнєєва, Л. Л.У статті розглядається перший прозовий твір Андрія Вікторовича Кузьменка (Кузьми Скрябіна) «Місто, в якому не ходять гроші» та його екранізація, випущена під однойменною назвою на екрани у 2018 році режисеркою Ганкою Третяк. Привертається увага до факту появи самої сюжетної ідеї повісті Кузьми Скрябіна «Місто, в якому не ходять гроші» як «фільму», що наснився автору. Аналізується специфіка тексту повісті, для якого характерна надзвичайно велика кількість та значимість екранної, кінематографічної образності. Звертається увага на драматургічну функцію та динамічність деяких образів такого типу (фільм Квентіна Тарантіно «Кримінальне чтиво», телевізор). Окреслюється історія роботи над екранізацією літературного твору та вклад самого Кузьми Скрябіна як сценариста в остаточному результаті. Звертається увага на значимість присутності авторського голосу у фільмі-екранізації. Відзначається, що загальна специфіка візуальності екранізації «Місто, в якому не ходять гроші» суттєво обумовлена технікою зйомки ручною камерою, використання якої є характерним для деяких видів кінопродукції та для малобюджетного незалежного кіно в цілому. Звертається увага, що особливості фільму Г. Третяк в значній мірі відповідають жанровим ознакам found footage («знайденої плівки»). Серед таких характеристик – задіяння непрофесійних акторів, дрижання кадру, недостатнє освітлення та невиразний колір у деяких сценах тощо. Наводяться приклади нестандартних сценарних рішень при фільмуванні найбільш психологічно травматичних елементів оповіді, пов’язаних з насильством. В фільмі такі епізоди не відтворюються в точності, але у сцену вводяться об’єкти, які нагадують про пов’язані з ними фрагменти літературного оригіналу.Item type:Item, Професорська каденція Вітольда Клінгера в Історико-філологічному інституті князя Безбородька в Ніжині (1914–1917 рр.)(НДУ ім. М. Гоголя, 2026) Лейберов, О. О.У статті розглянуто та досліджено період життя та наукової діяльності відомого вітчизняного філолога, перекладача та етнографа Вітольда Павловича Клінгера (1875-1962 рр.), що пов'язаний із Ніжином та його роботою в Історико-філологічному інституті Князя Безбородька у 1914-1917 рр. На основі залучення значного масиву архівних джерел автор спробував відтворити цей період життя відомого вченого. Він доходить висновку, що робота в Інституті для відомого філолога стала черговою сходинкою на шляху його наукового та кар’єрного зростання. Саме в Ніжинській вищій школі В. Клінгер отримав професорську посаду (до цього був приват-доцентом), а разом з нею і професорську кафедру. «Ніжинський період» був плідним у педагогічній практиці професора Клінгера, як науковця та організатора науки. Його учнями, які працювали в його семінарах, були відомі в майбутньому вчені, що залишили помітний слід у вітчизняній філології, історії та етнографії. У цей період учений видав ряд цікавих наукових праць, що у подальшому вийшли як окремі статті. Складні життєві та побутові умови часів війни змусили науковця повернутися до столиці, де він згодом очолив професорську кафедру в університеті.Item type:Item, «Цілком надійна наукова сила…»: як Фрідріх Ернестович Відеман працював професором Історико-філологічного інституту князя Безбородька (1913–1915 рр.)(НДУ ім. М. Гоголя, 2026) Смалій, К.Стаття присвячена одному з цікавих епізодів історії Ніжинської вищої школи початку ХХ століття. На основі уважного вивчення залучених архівних матеріалів, автор розглянув «спробу» знаного філолога та палеографа Ф.Е. Відемана влаштуватись на професорську посаду та зайняти кафедру грецької філології у Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька. Автор докладно вивчив та дослідив біографію «претендента» на професорство. Відмітив його сильні сторони як науковця, проаналізував творчий доробок, обставини особистого життя та прийшов до висновку, що Ф. Відеман був цілком гідний зайняти вакантну посаду, разом з тим вивчення медичних документів претендента, дозволяють поставити йому діагноз повної непридатності для роботи з людьми, а особливо з молоддю. Помилки в роботі бюрократичної машини Російської імперії, допустили надзвичайно хвору людину до педагогічної роботи. Спроба швидко вирішити проблему, що виникла та зняти його з посади наштовхнулась на ті ж самі бюрократичні перепони та затягнулась в часі. Лише випадковість не дозволила «новому» професору інституту приступити до занять. Ф.Е. Відеман став однією з жертв патріотично налаштованої юрби та через свої антиросійські промови (що стали наслідком його збудженого емоційного стану) потрапив в арештантський дім. Таким чином Ф. Відеман спромігся стати екстраординарним професором Ніжинського інституту, не бувши у самому Ніжині та не прочитавши жодної лекції.Item type:Item, Творча спадщина Антоніо Вівальді в розвитку виконавської фаготової школи: регіональний та світовий контекст(НДУ ім. М. Гоголя, 2026) Старко, В. Г.У статті досліджуються твори А. Вівальді, видатного композитора епохи Бароко, та робиться акцент на його вагомому внеску у розвиток фагота, як сольного інструмента, збагачення його виразового потенціалу в часи становлення інструментально-ансамблевої музики XVII – першої половини XVIII століть. Суперечлива й контрастна у своєму естетичному вимірі, доба Бароко позначена оновленням мовно-стилістичного тезаурусу, народженням нових жанрових і формотворчих моделей, що засвідчили новий якісний етап розвитку духових інструментів, на якому самодостатнього утвердження фагота, як повноцінного інструмента, було досягнуто завдяки творам А. Вівальді. У багатьох із них, зокрема з-поміж 46 concerto grosso, композитор паралельно з іншими інструментами вводив фагот як солюючий інструмент. Крім того, його використано майже в кожному концерті для мішаних складів, зокрема: для флейти, гобоя, скрипки, фагота й баса; для viola d’amore, двох гобоїв, фагота, двох валторн і basso continuo тощо. Особливо перспективним у розвитку концертного репертуару для фагота виявилося його поєднання з тембром віолончелі або загалом зі смичковими інструментами та клавесином, які виконували basso continuo. Наділений від природи високорозвиненим відчуттям тембру, композитор сміливо змішував звучання цього інструмента зі струнною групою, трактуючи його як рівнозначний. Композитор А. Вівальді надав фаготу не менш важливого значення, ніж смичковим, і це виявило його тембральні можливості. У добу Бароко фагот ще не був концертним інструментом, а в оркестрі використовувався лише з басовою функцією. Заслуга А. Вівальді полягає в тому, що він випередив свій час, розкрив можливості інструмента й уже на початку зародження жанру концерту звернувся до фагота і створив численні прекрасні твори для нього. Композитор заклав підвалини сучасного репертуару для фагота й створив рекордну кількість сольних концертів – 39. Ці твори з їхньою віртуозною технікою, виразною музичною думкою, енергією розвитку та відточеними формами і нині становлять золотий репертуарний фонд поряд із творами Моцарта й Вебера. У такий спосіб А. Вівальді здійснив подвійну революцію – як у жанрі концерту, так і в техніці гри на фаготі.