Репозитарій НДУ

Кількість документів у репозитарії: 4522

Communities in DSpace

Select a community to browse its collections.

Now showing 1 - 6 of 6

e-Librarium 29
Електронний архів Музею рідкісної книги Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя
Автореферати та дисертації 25
Кваліфікаційні роботи студентів 1270
Магістерські і дипломні роботи
Наукові видання 1712
Фахові видання. Збірники наукових праць викладачів і студентів
Ніжинська вища школа 78
Історія та сьогодення навчального закладу
Підрозділи університету 1408
Наукові праці викладачів та співробітників університету. Матеріали конференцій

Recent Submissions

WINTER WHEAT (TRITICUM AESTIVUM L.) CELL CULTURES AS A MODEL SYSTEM FOR STUDYING
(НДУ ім. М. Гоголя, 2025) Bronnikova, L.; Khomenko, L.; Dikun, M.
Random changes, especially stress, cause plants to undergo significant metabolic and structural modifications. Most of these are adaptive responses that make the organism more suited to new conditions. Salinisation is the most harmful abiotic stress. In the case of severe stress, the effectiveness of the genotype’s vital functions becomes apparent over a long period of time. Cell culture allows us to avoid problems: physiological, biochemical, and other changes that occurred due to the stressor. The aim of this study was to analyse the content of free proline and protein in different cell cultures of wheat varieties subjected to prolonged osmotic stress. However, the accumulation of this osmolyte alone cannot serve as an indicator of successful adaptation. Under conditions of severe stress, which significantly limits the availability of external trophic and energy resources, proline can act as a reserve source of nitrogen and carbon. Therefore, the Pro pool in cells subjected to prolonged stress can change significantly. When studying the dynamics of changes in wheat plants, we found that the level of proline in callus cells in the Volodarka variety decreased as stress pressure increased, and the synchronous decrease in amino acid content during prolonged salt stress in the Zolotokolos and Smuglyanka varieties was 18.3 ± 3.4% and 21.4 ± 4.6%, respectively. In wheat, reserve proteins (gliadin and glutenin) belong to this category of proteins. In wheat grains, they account for 75-85% of the total protein composition; the gliadin/glutenin ratio depends on the specific variety or genotype of the plant. In addition, these proteins are rich in arginine and glutamine. The remaining part of the endosperm proteins consists of albumins and globulins, many of which have enzymatic activity. We observed a significant depletion of the protein pool, independent of the type of salinity. Since glutenin is also enriched with proline, the increase in the content of this amino acid in cells during salinisation could be the result of their hydrolysis. Indirect evidence of this may be the decrease in osmolyte content on the 25th day. The progressive decline in glutenin reserves led to a decrease in proline.
ПОКАЗНИКИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ ТА РОЗВИТКУ ЗАПАЛЬНОЇ РЕКЦІЇ ПРИ ХРОНІЧНІЙ СЕРЦЕВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ
(НДУ ім. М. Гоголя, 2025) Гавій, Т. А.
На сьогодні захворювання серцево-судинної системи займають провідну позицію серед причин смертності. Хронічна серцева недостатність (ХСН) є поширеним наслідком кардіометаболічних захворювань і значним фактором ризику смерт ності від серцево-судинних патологій. Це захворювання характеризується хронічним запальним процесом. Однак хронічні запальні стани, що спостеріга ються при ХСН, можуть впливати на склад і загальні функції антиоксидантної системи крові. У пацієнтів з ХСН в стадії декомпенсації спостерігається значне зниження активності параоксонази-1 на 62,5 % у порівнянні з контрольною групою в стадії, що призводить до накопичення окиснених ліпопротеїнів низької щільності і підвищення продуктів перекисного окиснення ліпідів. Активність мієлопероксидази в крові пацієнтів з ХСН в стадіях декомпенсації та компенсації зросла у 1,5 разів у порівнянні з контрольною групою, що порушує зв’язок з ферментом і ліпопротеїнами високої щільності. Зміни в активності параоксо нази-1 і мієлопероксидази можуть бути предикторами запальної реакції та атеросклеротичного процесу, а також допомагати в оцінці ефективності лікування. Дослідження показало, що вміст церулоплазміну в крові пацієнтів з декомпенсованою ХСН знизився на 15,9%, а у пацієнтів з ХСН в стадії компенсації на 16,6% в порівнянні з контрольною групою, що вказує на його роль у патогенезі серцевої недостатності. Водночас, вміст С-реактивного протеїна у пацієнтів з декомпенсованою ХСН значно підвищений (у 1,5 разів) порівняно з контрольною групою, що свідчить про активне запалення в серцево-судинній системі. Вміст відновленого глутатіону в крові у пацієнтів з ХСН в стадії декомпенсації знизи лась на 23,4%, а в пацієнтів з ХСН в стадії компенсації – на 18,9% порівняно з контрольною групою, що свідчить про наявність запалення, а також спостеріга ється підвищення оксидативного стресу через збільшення активних форм кисню. Показники ШОЕ в крові жінок, хворих на ХСН в стадії компенсації та декомпенсації знаходяться в межах референтних значень. Показники кількості лейкоцитів в крові пацієнтів з ХСН в стадії декомпенсації та компенсації, також, знаходиться в межах референтних значень.
АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ТЕРАПІЯ НА ОСНОВІ СИНЕРГІЗМУ У ДІТЕЙ З СЕПСИСОМ, ВИКЛИКАНИМ МУЛЬТИРЕЗИСТЕНТНИМИ ОРГАНІЗМАМИ
(НДУ ім. М. Гоголя, 2025) Мачужак, А. А.
Антимікробна резистентність (АМР) є однією з найбільших загроз сучасній глобальній системі охорони здоров’я, що вимагає термінових дій як на національ ному, так і на міжнародному рівнях. Поширення мультирезистентної грамне гативної флори значно ускладнює ведення інфекційних хвороб, зокрема у відділеннях інтенсивної терапії, де пацієнти часто перебувають у критичному стані, потребуючи високоефективної та швидкої антибактеріальної терапії. Актуальність проблеми зростає на тлі обмеженої доступності сучасних антибактеріальних препаратів в окремих країнах, зокрема в Україні, а також через зростання числа інфекцій, резистентних до карбапенемів, колістину, цефалоспоринів та комбінацій β-лактамів з інгібіторами β-лактамаз. Метою цього дослідження було оцінити ефективність застосування синергічних комбінацій антибактеріальних препаратів у лікуванні сепсису, викликаного мультирезистентною флорою, у дітей різного віку, які перебували у відділенні інтенсивної терапії НДСЛ «Охматдит». Дослідження включало аналіз 10 клінічних випадків у пацієнтів віком від 1 місяця до 17 років, що надійшли у важкому стані з підтвердженим септичним процесом, спричиненим патогенами з множинною лікарською стійкістю. До дослідження увійшли як пацієнти хірургіч ного, так і соматичного профілю. Всі випадки супроводжувалися бактеріологіч ним виявленням мультирезистентних збудників, серед яких домінували Klebsiella pneumoniae, Pseudomonas aeruginosa та Acinetobacter baumannii. Для визначення оптимальної комбінації антибіотиків було застосовано метод перехресного тестування (cross-testing) та кількісні методи оцінки in vitro синергічної активності антибактеріальних засобів. У процесі дослідження були виявлені декілька ефективних комбінацій, зокрема: колістин + тігециклін, фосфоміцин + колістин, іміпенем + фосфоміцин, азтреонам + цефтазидим/авібактам, меро пенем + тігециклін, колістин + рифампіцин тощо. У кожному клінічному випадку призначення лікування базувалося на результатах тестування чутливості збудників до синергічних комбінацій, що дало змогу уникнути неефективної емпіричної терапії та швидко досягти позитивної динаміки. Спостерігалося достовірне зниження рівнів С-реактивного білка, прокальцитоніну та інтер лейкіну-6, що свідчить про зменшення системного запального процесу. Наприк лад, у випадку пацієнта з Acinetobacter baumannii та Pseudomonas aeruginosa після застосування комбінації меропенему з тігецикліном відзначалося зниження ІЛ-6 з 848 пг/мл до 69.08 пг/мл, а прокальцитонін – з 89.19 нг/мл до 0.43 нг/мл. В інших випадках комбінації колістину з тігецикліном або меропенемом забезпечили позитивну клінічну динаміку з нормалізацією рівнів запальних маркерів і покращенням загального стану пацієнтів. Отримані результати свідчать про переваги підходу до антибактеріальної терапії на основі тестування синергії, особливо в умовах, коли антибактеріальні препарати виявляються неефектив ними через високий рівень резистентності. Методика підбору антибактеріаль ної терапії з урахуванням синергічної дії дозволяє підвищити ефективність лікування. Такі дані є необхідною складовою для раціонального призначення антибіотиків у клінічній практиці, особливо при веденні критично хворих дітей з тяжкими інфекційними ускладненнями. У висновку, результати дослідження демонструють доцільність застосування підходів, заснованих на синергічній дії антибактеріальних препаратів, у лікуванні мультирезистентних інфекцій у дітей. Використання таких методик є особливо актуальним в умовах обмежених ресурсів, коли немає доступу до сучасних дороговартісних антибіотиків, рекомендованих міжнародними протоколами.
ПОКАЗНИКИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ ТА ІНТЕГРАТИВНИХ ГЕМОДИНАМІЧНИХ ІНДЕКСІВ У МЕЛАНХОЛІКІВ ТА ФЛЕГМАТИКІВ
(НДУ ім. М. Гоголя, 2025) Коломойцев, М.; Шейко, В. І.
Сучасна медико-біологічна наука спрямовує свої дослідження на вивчення співвідношень локальних та загальних характеристик організму людини, а саме різноманітним взаємозв’язкам між фізіологічними функціями та індивідуальними особливостями: конституція тіла, діяльність центральної нервової системи (тип вищої нервової діяльності), що створює фундамент для прогнозування адаптаційно-компенсаторних реакцій та реактивності фізіологічних процесів, які протікають в цілісному організмі. Наукові публікації останніх років містять інформацію, яка характеризує зміни в показниках центральної гемодинаміки залежно від конституції тіла, патофізіологічних процесів та станів, адаптацій них реакцій. Саме показник діяльності серцево-судинної системи на фоні різноманітних фізіологічних реакцій (фізичні та розумові навантаження, стан основних нервових процесів, діяльність вищих відділів центральної нервової системи) виступають об’єктивними індикаторами, які характеризують адапта ційні можливості та резерви, а також ступінь пристосованості організму до дії ендогенних та екзогенних факторів середовища. Метою нашого дослідження є проведення порівняльного аналізу показників цент ральної гемодинаміки та інтегративних гемодинамічних індексів у меланхоліків та флегматиків. В нашому досліджені взяла участь група волонтерів загальною кількістю 90 осіб (чоловічої та жіночої статі 51 % та 49 % відповідно), середній вік яких становив 21,5±1,2 рік. Перша група 45 осіб з меланхолічним типом ВНД, друга група 45 осіб з флегматичним типом ВНД. Всі волонтери давали письмову згоду на участь в нашому досліджені. Тип вищої нервової діяльності визначали за допомогою тестового-опитувальника. Стан показників центральної гемодинаміки визна чали за такими показниками: частота серцевих скорочень, середня тривалість серцевого циклу, артеріальний тиск (систолічний та діастолічний), пульсовий тиск, середній артеріальний тиск, систолічний об’єм крові, хвилинний об’єм крові, секундний об’єм крові, серцевий індекс, коефіцієнт економічності кровообігу, потужність роботи лівого шлуночка серця, індекс Робінсона, вегетативний індекс Кердо, загальний периферійний опір судин. Робота виконувалась у відповід ності до біоетичних норм з дотриманням відповідних принципів Гельсінської декларації прав людини, Конвенції ради Європи про права людини і біомедицини та відповідних законів України. Величини діастолічного артеріального тиску, індексу Робінсона та загального периферійного опору судин у флегматиків була достовірно більшою в порівняні з меланхоліками на 4,8 мм.рт.ст.; 4,5 у.о.; 74 у.о. відповідно. Значення хвилинного об’єму крові, коефіцієнту економічності кровообігу та вегетативний індекс Кердо у флегматиків були достовірно менші в порівняні з меланхоліками на 125,5 мл/хв; 261,3 у.о.; 0,5 у.о. відповідно. Флегматики мають більш стійкі функціонально-фізіологічні регуляторні систе ми в порівняні з меланхоліками, що може вказувати на високу резистентність до впливу ендогенних та екзогенних факторів на організм в порівнянні з мелан холіками.
Адаптаційний потенціал здобувачів освіти в залежності від їх стресостійкості
(НДУ ім. М. Гоголя, 2025) Комісова, Т. Є.; Мамотенко, А. В.
В умовах війни, оцінка рівня адаптаційного потенціалу в залежності від стресо стійкості перестає бути суто науковим інтересом і стає практичним інстру ментом для збереження психічного здоров’я, забезпечення освітньої безпеки та формування психологічно стійкого покоління, яке буде відбудовувати Україну. У даному дослідженні проведено розгорнутий аналіз фізіологічних і психоемоційних показників здобувачів освіти, що дозволяє оцінити їхній функціональний стан та рівень адаптації до навчального навантаження в умовах воєнного стану. Основну увагу було приділено виявленню взаємозв’язків між соматичним параметром – адаптаційним потенціалом і психологічними характеристиками, зокрема ситу ативною та особистісною тривожністю, а також сприйняттям стресу. Такий підхід дав змогу комплексно розглянути, як індивідуальні реакції організму відображають загальний рівень психофізіологічної стійкості учнівської та сту дентської молоді. У ході дослідження визначили групи здобувачів освіти з різними адаптаційними можливостями. З’ясували, що умови воєнного стану суттєво погіршують психо фізіологічні характеристики молоді, спричиняючи зростання емоційної напруги та тривожності, знижуючи ефективність адаптаційних механізмів. Найбільш виражену кореляцію (ρ=0,83) виявили між адаптаційним потенціалом (АП) та рівнем суб’єктивного сприйняття стресу (PSS-10). Встановлені позитивні кореляції (ρ=0,67–0,74) між показниками ситуативної (STAI-S), особистісної (STAI T) тривожності та суб’єктивним сприйняттям стресу (PSS-10), доводять, що зростання обох типів тривожності веде до інтенсивнішого сприйняття стресу та, як наслідок, до напруження психофізіологічного стану. З’ясовано, що особи з підвищеною вразливістю до стресу мають ознаки напруження регуляторних систем і виявляють низький АП. Отримані дані мають подвійне значення: вони не лише описують поточний стан досліджуваних груп, але й дають змогу відстежити тенденції у формуванні адаптаційних можливостей залежно від вікових особливостей, навчального середовища та рівня тривожності. Це слугує підґрунтям для подальшого порівняльного аналізу та ідентифікації ключових чинників, які визначають стійкість до стресу в контексті актуальних освітніх викликів.