"Жіноче письмо" у постмодерній драматургії (на матеріалі п’єси Ірени Коваль "Лев і Левиця")

Abstract

У статті розглянуті особливості, які притаманні для того роду постмо- дерної драми, що складає дискурс так званого "жіночого письма". П’єса американської письменниці українського походження Ірени Коваль-Сале- цької "Лев і Левиця" (2001) належить до блискучих зразків постмодерної драматургії, текст яких дає змогу проаналізувати особливості "жіночого письма", зокрема реалізацію двох базових метафор у складі фемінної моделі творчості, а саме: метафору "жіночого голосу" та метафору увігнутого дзеркала.