ВОКАЛЬНО-ОРФОЕПІЧНА КУЛЬТУРА ТА ДІАГНОСТИКА РІВНІВ ЇЇ СФОРМОВАНОСТІ В ІНОЗЕМНИХ МАГІСТРАНТІВ

Abstract

У статті розглядаються проблеми формування в іноземних студентів вокально-орфоепічної культури. Розкривається сутність поняття даного фе- номену, під яким мається на увазі цілісна інтегративна властивість вокаліста, яка дозволяє йому стилістично-достовірно інтерпретувати й відтворювати художній сенс музичного твору на засадах досконалої вимови та осмисленого інтонування тексту, втілення вокально-поетичного образу в динаміці його розвитку. Враховуючи інтерес китайського суспільства до європейського вокального мистецтва, репертуар студентів охоплює твори італійських, німецьких, українських, російських композиторів. Опанування вокально-орфо- епічної культури їх виконання визнається невід’ємним складником якісного інтонування мелодії, втілення її образної змістовності. Узагальнено дані наукової літератури в галузі психології та музикознавства щодо сприйняття вокальних творів та втілення їх художньо-образного змісту, акустики і фізіології з метою уточнення механізмів формування навичок вокальної артикуляції. Акцентовану увагу на значущості сплаву поетичного і музичного текстів як основи художніх образів, їх ролі у вербальній та виконавській інтерпретації твору у стилістично, художньо-змістовій та інтонаційно довершеній формі виконання. Обґрунтовано структуру вокально-орфоепічної культури майбутнього виклада- ча вокалу, яка складається з виконавсько-семантичнного, фонаційно-комуніка- тивного, компетентнісно-методичного компонентів. Визначено критерії оціню- вання зазначених компонентів: інтерпретаційно-стильовий; технологічно- творчий, методично-компетентнісний. Схарактеризовано чотири рівні сформованості вокально-орфоепічної культури. Наведено дані за результатами діагностики, які засвідчили недостатній рівень її сформованості на початковому етапі експерименту та суттєве зростання за результатами прикінцевого діагностичного зрізу.