ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАЦІЇ ДОШКІЛЬНЯТ З РІЗНИМ ТИПОМ РАННЬОЇ ПРИВ’ЯЗАНОСТІ

Abstract

У роботі обгрунтовано поняття «рання прив’язаність», уточнена його психологічна сутність у порівнянні з іншими, використовуваними у сучасній психології поняттями. Рання прив’язаність дитини до матері є основою для розвитку емоційної стабільності, дозволяє дитині відчувати себе в безпеці та захищеності, що сприяє її правильному розвитку, як емоційно, так і соціально. У результаті проведеного експериментального дослідження вявлено, що тип емоційної прив’язаності, який формується у ранньому віці, впливає на здатність дошкільника до соціальної взаємодії, розвитку комунікативних навичок і здатність до дослідницької активності. Внутрішня структура прив’язаності у дітей дошкільного віку з уникаючою прив’язаністю містить інтерналізований досвід батьківського відторгнення, емоційної холодності, вимогливості і контролю. Батьківська уникаюча прив’язаність є умовою, за якої не формується надійний тип прив’язаності у дитини, оскільки дослідницька й комунікативна активність дитини обмежена відповідними батьківськими стандартами і при цьому відсутня емоційна складова стосунків прив’язаності. Уникаюча поведінка стає своєрідним захистом від батьківського відторгнення. Амбівалентна прив’язаність дитини до матері виявляється у високому контролі, інфантилізації і симбіотичному зв’язку. Надійна прив’язаності виявляється в батьківському відношенні за типом прийняття. Дитина дошкільного віку має розвинену комунікативну компетентність.