Художня своєрідність малої прози Ганни Барвінок

Abstract

У статті аналізується творча спадщина Ганни Барвінок (Олександри Біло-зерської-Куліш), яка увійшла в українську літературу у 50-х роках ХІХ ст. і поруч з Марко Вовчок стояла у джерел жіночої прози. Широкій читацькій аудиторії її твори стали відомі завдяки Пантелеймону Кулішу, який сприяв їх публікації у своїх виданнях, але ніколи їх не редагував. У статті виокремлені основні етапи творчості письменниці, які визнача-ються її часом проживання на хуторі Мотронівка: до її повернення на хутір і періодом проживання Ганни Барвінок у ньому разом з П. Кулішем. У вступній частині подана інформація про основні публікації оповідань Ганни Барвінок та їх оцінку прижиттєвою критикою ХІХ – поч. ХХ ст., зокрема українськими діячами літератури Омеляном Огоновським, Бори-сом Грінченком, Іваном Франком, Олександром Грушевським, Миколою Вороним та багатьма іншими. Але автор статті, враховуючи ці оцінки, йде далі і зосереджує свою увагу на художній специфіці оповідань Ганни Барвінок, особливості її мови, майстерності розкриття різних жіночих доль та відмінності її творчості від письменників, які писали про сільських жінок у ХІХ ст.