Семантика відносних прикметників, утворених від іменників – назв неаморфних речовин

Abstract

Стаття присвячена актуальній проблемі сучасної лінвістики – вивчення полісемії відносних прикметників. Метою її є виявлення можливих комбіна-ційних поєднань значень різних типів у семантичній структурі багато-значних відносних прикметників та їх опис. У статті досліджено розвиток семантики багатозначних відносних прик-метників, утворених вiд iменникiв – назв неаморфних речовин. Шляхом аналізу таких лексем у системі мови, а також їх функціонування у сучасній українській прозі виявлено, що типовими для них є семантичні структури із трьома і більше лексико-семантичними варіантами, серед яких вторинні, номінативно-похідні і переносні узуально-конотативні та оказіонально-конотативн значення, які виникають на основі актуальних, рідше – потенційних сем твірних іменників здебільшого на основі переносів за такими п’ятьма моделями: 1) від ознаки за матеріалом – до ознаки за кольором; 2) від ознаки за матеріалом – до ознаки за звуком; 3) від ознаки за матеріалом – до ознаки, пов’язаної з рухом, здатнiстю до руху; 4) від тактильної ознаки – до ознаки за твердістю, міцністю, вагою; 5) від ознаки за матеріалом – до оцінного значення. Визначено, що виникнення в аналізованих лексем вторинних конотативних лексико-семантичних варіантів зумовлено семним потенцiалом значення твiрного iменника: чим бiльше якiсних сем знаходимо у його значеннi, тим бiльше якiсних лек-сико-семантичних варіантів може розвинутись у вiдносного прикмет-ника; своєрідність переносних значень вiдносних прикметникiв, утворених вiд конкретних iменникiв, виявляється у чiтко усвiдомлюваній внутрiшній формі, образності твiрного iменника, чiткій установці не на номiнацiю, а на характеристику, оцiннiсть та емоцiйнiсть.