Метаморфози Коріолана: від трагічного героя до дракона

Abstract

У часи, коли Вільям Шекспір писав п’єсу «Коріолан», Англія переживала по¬лі¬тичну кризу, що відгукнулася соціальним невдоволенням і нестабіль¬ніс¬тю, котрі, з-поміж інших, стали вагомими чинниками появи цього текс¬ту. Прихід до влади Якова І лише укріпив Барда в його консервативних погля¬дах, натомість боротьба монарха з парламентом і комонерами похит¬ну¬ла гуманістичні уявлення Шекспіра, змусила його задуматися про згубний вплив неосвіченого натовпу на політичне життя країни. Попри це Шекспір зберігає інтерес до вивчення історичних процесів з точки зору людської природи, започаткований ще його історичними хроніками. Під час аналізу п’єси «Коріолан» доречним є звернення до праці «Тисячо¬ли¬кий герой» Джозефа Кемпбелла, адже події, які відбуваються в житті Кая Марція, чітко вписуються у так званий «шлях героя». Патрицій виру¬шає зі своєї батьківщини, Риму, на війну з ворогом – вольсками, після пере¬моги над якими повертається додому вже в героїзованому статусі, про що свідчить ім’я Коріолан. Разом з тим американський дослідник міфології за¬значає, що герой під час повернення мусить, щоб довершити свою при¬году, пережити натиск світу. Саме ця частина мандрівки героя дається Марцію найтяжче, значно складніше, ніж кривавий бій у Коріолах. Він не ба¬жає миритися із неосвіченістю плебеїв і демонструвати їм свої рани задля отримання чину консула, як цього вимагає традиція Риму. Ключову роль у цьому епізоді зіграла мати Коріолана, Волумнія, яка пере¬конала сина піти на поступки перед народом. Примирення з матір’ю є важливим компонентом концепції Кемпбелла, проте у випадку Коріолана постать матері також стає причиною його гамартії. У процесі виховання Волумнія чітко вибудувала для сина матрицю перемоги на полі бої – за будь-яку ціну, проте не врахувала, що Марцій самостійно не екстраполює цю модель на політичне життя Риму. Кемпбелл також вказує на необ¬хід¬ність примирення із батьком, роль якого для Марція виконує Мене¬ній Агріппа. Мененій не мав такого впливу на Марція, як Волумнія, проте припустився подібної помилки – він не врахував того факту, що Марцій – насамперед воїн, й апелювати до його політичної свідомості потрібно було ще в дитинстві, коли розум хлопця був більш пластичним. Після вигнання Марція із Риму настає момент анагноризису, тобто усві¬дом¬лення трагічним героєм власної гамартії. Цей процес фіналізує мета¬мор¬фози Коріолана – його трансформацію з героя на дракона. Дра¬кон, як образ і як міфічна істота, є творінням єгипетських жерців, звідти цей образ з часом поширився в інші частини світу. Міфи про боротьбу з драко¬ном перед¬бачають наявність героя, який вирізняється особливою силою – як фізич¬ною, так і силою духу, і ця сила може бути руйнівною; характе¬рис¬тики героя можуть зробити його настільки ж диким, наскільки й людським; посеред¬ництво цієї опозиції виражається в неоднозначній кате¬горії пере¬творення людини на чудовисько. Дракон є внутрішнім чудовиськом, яке Кай Марцій повинен був перемогти в процесі ініціації, але яке натомість заволоділо ним. Загрозі життю Марція передувала загроза існуванню Риму, яку той чудово розумів, і лише Волумнія, шанована новопосталим драконом мати, змогла переконати сина підписати мирний договір. Проте для Марція, як для дра¬кона, мир означає знищення. Як війна вольсків з римлянами, так і війна України проти Росії породжує своїх героїв, які можуть не витримувати на¬тиск неосвіченого натовпу. Політична освіченість, за Шекспіром, є актуальним суспільним фактором у тяжкі для країни часи, адже її брак може перетворити героя на дракона.