ЛІТЕРАТУРНЕ НАВЧАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕМЕНТІВ ЕЙДЕТИКИ

Abstract

Як розвивальна система ейдетика спрямована на покращення процесів запам’я- товування, посилення репродуктивних можливостей людської свідомості в цілому. У шкільному віці це необхідно, адже відбувається поступове зменшення образного мислення учнів, його заміщення логіко-понятійним. І хоча названий процес не набуває абсолютного характеру, проте все одно виникає потреба протидіяти йому спеціальними засобами, які й надає ейдетика. Літературне навчання потребує адаптації її елементів до своїх особливостей, а також до специфіки художніх джерел – навчального матеріалу, що не схожий на точну інформацію, яку учні засвоюють під час вивчення більшості дисциплін (математики, мови, фізики, біології тощо). Саме цю зроблену й намагається вирішити автор статті. У першу чергу він підкреслює, що надання точним даним образного вигляду як найбільш використовуваний прийом ейдетики не може бути застосований на уроках літератури у спосіб, властивий іншим навчальним предметам, адже література сама пропонує вже готові художньо-образні конструкції, створені письменниками. Тому візуалізація відбувається шляхом переведення словесно- образного матеріалу в живописний (малювання) або уявно-описовий («усне малювання»). Потрібна вибірковість та цілеспрямованість такої роботи. Орієнтирами виступають поширені в методиці навчання літератури шляхи вивчення художніх творів. Відповідно до них автор і пропонує встановити систему елементів, які підлягають візуалізації: подієвий аналіз – окремі епізоди (зав’язка, кульмінація, розв’язка); хронотопний аналіз – часопросторові деталі, які виконують важливу роль у реалізації художнього задуму письменника; пообразний аналіз – елементи портретування персонажів; словесно-образний аналіз – мовно-образні утворення, у яких наявна концентрація проблемно- тематичної та світоглядної спрямованості літературного матеріалу, його жанрові чи стильові особливості.