Категорія жіночності в ідіостилі Олександра Довженка

Abstract

У статті виокремлено лексико-семантичну групу слів на позначення осіб жіночої статі в ідіостилі Олександра Довженка, проаналізовано підгрупи фемінітивів за семантикою, розглянуто словотвірні тенденції феміні-тивів, оскільки питання відображення категорії жіночності, зокрема в художньому стилі української мови, не отримало ще належного розкрит-тя, відтак проблеми утворення, унормування та вживання фемінітивів є на сьогодні достатньо актуальними. Матеріалом для аналізу лексем на позначення назв жінок слугували кіно-повісті: «Зачарована Десна», «Україна в огні», «Поема про море»; опо-відання: «Стій, смерть, зупинись!», «Незабутнє», «Ніч перед боєм», «Перемога», «Мати», «Воля до життя»; «Щоденник». Найменування жінок в ідіостилі Олександра Довженка становлять обшир-ну лексико-семантичну групу номінацій. У межах цієї групи встановлю-ється десять підгруп фемінітивів за семантикою. Майже кожна із підгруп у свою чергу членується на окремі мікрогрупи слів. Лексеми категорії жіночності у мові творів Олександра Довженка є природними, невимушено вплетеними у загальну канву оповіді, відображають життєві реалії певної історичної епохи й суспільно-побутові явища. Аналіз зазначених вище лексем дав можливість твердити про широке вживання в ідіостилі О. Довженка власне українських або питомих фемінітивів як найбільш продуктивних і частотних, що стали відображенням найдавніших жіночих образів (мати, дочка, дівчина, дружина), використання спільнослов’ян-ських фемінітивів та деяких запозичень, а також фемінітивних назв на позначення тогочасних реалій життя: комсомолка, комуністка, колгосп-ниця, ударниця тощо.