НА ПЕРЕХРЕСТІ ТЕКСТУ ТА ПІДТЕКСТУ

Abstract

У статті розглядаються поняття тексту та підтексту. Відомо, що кожен текст є одночасно й інтертекстом: інші тексти присутні в ньому на різних рівнях, створюючи нову тканину, зіткану зі старих цитат. Відсилання автора до попереднього тексту може відбуватися трьома основними шляхами: цитати, алюзії, ремінісценції. У такому разі вони утворюють додатковий змістовий пласт та стають одним із засобів створення підтексту. У статті акцентується увага на роботі, яку виконує читач, працюючи над текстом: осмислює тему та задум автора, вивчає вчинки героїв, події, оцінює їх, визначає своє ставлення до них, переживає разом з автором. У свою чергу читець живе у підтексті, який змушує його діяти. Слухач у живому слові відкриває для себе величезне багатство думок, почуттів, які несе текст, але часто залишаються непізнанними. Це можливо лише за умови, коли виконавець розуміє свій підтекст. Можна стверджувати, що мистецтво живого слова здатне здійснювати виховні функції: формувати світоглядні позиції, відповідні естетичні ідеали. Використання у роботі гуртка літературних творів дає творчий поштовх думкам, почуттям, вчинкам учнів. Адже ще В. Сухомлинський наголошував, що слово в руках викладача такий же могутній засіб, як і інструмент в руках музиканта, пензлик в руках художника. Без живого слова немає школи, педагогіки. "Слово" педагог називав містком, через який наука виховання переходить у майстерність. Для того щоб краще володіти цим мистецтвом, потрібно розуміти сутність слова, тексту та підтексту.