Від "Граматки" П. Куліша до "Українського правопису" 2019 року: соціокультурний контекст кодифікації

Abstract

Стаття присвячена аналізові тексту українського правопису 2019 р. У передмові до правопису наголошено на важливості принципу історичної мовної традиції для національного єднання українців, актуальності таких принципів його побудови, як спадкоємність, баланс між мовною системою та історичною мовною традицією. Нашою метою є аналіз соціокультур-ного компонента тексту чинного від 22 травня 2019 року "Українського правопису", дослідження тенденцій семантичної мотивації культурних цінностей у тексті правопису. Фактор історичної мовної традиції є важ-ливим для правопису. Але культурні цінності мають бути актуальними й відображати український менталітет. На це звертав увагу Пантелей-мон Куліш, який докладав значних зусиль із метою унормувати право-писну систему української мови середини ХІХ ст. Ми застосовуємо метод лінгвістичного опису форм кодифікації правопису, структурно-семантич-ного аналізу соціокультурного складу; елементів статистичного методу дослідження джерельної бази. У процесі дослідження ми виявили багато випадків, які свідчать про те, що в тексті правопису вживаються росіянізми, кальки, неактуальні історизми радянського та російського імперського періодів, архаїзми. Система ілюстративних прикладів у тексті правопису та оформлення викладу теоретичного матеріалу мають бути ретельно перевіреними з метою уникання архаїзації, каль-кування з російської мови, уживання радянізмів, неактуальних перифе-рійних історизмів. Слід вилучити приклади, що втратили актуальність, обмежити ілюстрування теоретичного викладу периферійною застарі-лою лексикою, додати актуальні для сучасної української мови питомі приклади. Правопис має відображати актуальний соціокультурний простір та формувати українську ментальність.