Між прозою та поезією життя. Внутрішньоособистісні конфлікти персонажів у новелістиці Михайла Коцюбинського

Abstract

У статті сфокусовано увагу на висвітленні станів внутрішньоособистісних конфліктів персонажів у малій прозі Михайла Коцюбинського. Простежено, як письменник, вивчаючи людську психологію і спираючись на власний досвід, від твору до твору занурюється у глибини внутрішніх суперечностей та конфліктів своїх героїв, із великим розумінням та без жодного засудження висвітлює неузгодженості між різними сторонами людського «Я». Для кращого розуміння виникнення внутрішніх конфліктів та механізмів їх подолання застосовано дослідження із соціокультурної психології психоаналітикині Карен Горні, а також деякі аспекти аналітичної психології Карла Ґустава Юнґа. Найповніше внутрішньоособисту роздвоєність персонажа ілюструє конфлікт митець/людина, який відтворено в одній із найвідоміших новел Коцюбинського – «Цвіт яблуні». Своєрідне «перемикання» в цьому творі різних ідентичностей (митець/чоловік/батько) героя-оповідача у межовій ситуації є свідченням глибокого розуміння Михайлом Коцюбинським психології складного і суперечливого всесвіту, яким є кожне людське «Я», а тим паче творче. Більше уваги у статті звернено на інші, не такі досліджувані, види внутрішніх конфліктів, яКиїв: конфлікти між вигаданим ідеальним образом власного «Я» та реальним «Я» персонажа («Коні не винні», «Дебют», «Поєдинок», «Лялечка»); конфліктний вибір між бажаннями та обов’язками («Intermezzo», «В дорозі», «Сон»); конфлікт між власним світоглядом та традицією («Відьма», «Лист»); конфлікт між сімейними ролями чоловіка/батька/сина («Що записано в книгу життя», «Відьма»). Зроблено припущення про те, що інтерес до внутрішніх суперечностей у письменника був іманентним, позаяк він сам постійно перебував у стані вибору між «прозою» та «поезією» життя, буднями урядовця та тонким світовідчуттям естета і митця, переконаного, що внутрішній світ людини є «таким складним і тонким, що не піддається зображенню такими грубими засобами, як слово».