ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДІАГНОСТИКИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОБРОБУТУ ОСОБИСТОСТІ

Abstract

У статті висвітлено теоретичні та методичні підходи до вивчення психологічного добробуту особистості як багатовимірного і динамічного феномену. Зазначено, що у вітчизняній психології зростає інтерес до дослідження суб’єктивного переживання добробуту, що зумовлено зміщенням акцентів із зовнішніх критеріїв норми на внутрішні, особистісні виміри досвіду. Автори наголошують на труднощах у вимірюванні цього феномену, пов’язаних із відсутністю достатньо валідних україномовних психодіагностичних методик, культурною варіативністю проявів добробуту, впливом індивідуальних чинників тощо. У межах інтегративного підходу, який поєднує евдемонічні та гедоністичні аспекти, розроблено авторську методику для діагностики психологічного добробуту, що базується на аналізі системи особистісних ставлень. Опитувальник містить 32 твердження, які охоплюють вісім шкал: задоволеність життям, позитивні емоції, ставлення до себе та до інших, уявлення про майбутнє, соціальна підтримка, життєві цілі, здатність до саморегуляції. Високі показники за цими шкалами інтерпретуються як ознаки психологічного благополуччя. У статті подано результати стандартизації методики на вибірці молоді та дорослих, доведено її валідність і надійність за допомогою статистичних процедур, зокрема кореляційного аналізу результатів опитувальника з іншими відомими психодіагностичними інструментами, перевірки внутрішньої узгодженості шкал та ретестової надійності. Отримані високі показники засвідчують діагностичну ефективність запропонованої методики. Результати можуть бути використані в наукових дослідженнях, практичній психології, консультуванні та профілактичній роботі з метою виявлення як ресурсного потенціалу особистості, так і ознак психологічного неблагополуччя. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розширенням вибірок та уточненням діагностичного потенціалу методики стосовно депресивної та суїцидальної симптоматики.