ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Abstract

У статті проаналізовано особливості виховання учнів молодшого шкільного віку у контексті виховання міжкультурної толерантності, набуття досвіду вирішен- ня складних соціально-етичних завдань, повязаних з проблемою уміння вести діалог з однолітками. Визначені головні напрями регуляції моральної поведінки молодших школярів, наявність позитивного емоційного ставлення дитини до відповідних зразків діяльності та рівень розвитку моральної самосвідомості. Зроблено висновок, що важливим чинником, який впливає на розвиток толерант- ності молодших учнів, є їх включення в освітнє середовище, як особливого соці- ального простору, для якого характерним є соціальна й культурна структуро- ваність, наявність ключових осіб (педагогів, вихователів), значне зростання інформаційних потоків пізнавального й загальнокультурного характеру. За результатами вивчення наукових праць українських і зарубіжних учених та їх теоретичного аналізу зроблено припущення, що молодший шкільний вік, зумов- лений віковими і психологічними особливостями у процесі загального розвитку дитини, є сприятливим періодом у розвитку міжкультурно толерантної особис- тості. Знання про міжкультурну толерантність, набуті учнями молодшого шкільного віку, допомагають переконувати їх у доцільності прийняття рішень і толерантних учинків щодо іншої особистості, а також усвідомлено управляти власними емоціями. Внаслідок цього толерантна свідомість у дитини має формуватись у процесі оволодіння суб’єктами здібності пристосовуватися до соціального середовища та розуміння його, а успішна соціалізація започатковує розвиток навичок міжкультурної толерантності. Для виховання молодого покоління, яке б мало загальнолюдське мислення, небхідно розглянути культури не одного, а багатьох народів для зіставлення та усвідомлення їхніх цінностей і норм.