ВИКОНАВСЬКА ТЕХНІКА ВАЛТОРНІСТА ЯК КОМПОНЕНТ ІНТЕРПРЕТАЦІЙНИХ РІШЕНЬ
Вантажиться...
Дата
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Носенко Назарій Олександрович. Виконавська техніка валторніста як компонент інтерпретаційних рішень – кваліфікаційна робота на правах рукопису.
Творчий проєкт присвячено дослідженню ролі виконавської техніки валторніста як компонента інтерпретаційних рішень у процесі виконання музичних творів різних стильових епох. У центрі уваги перебуває проблема взаємодії технічних можливостей інструмента, індивідуальної виконавської майстерності та художньо-стильових вимог музичного тексту, що визначають специфіку інтерпретаційного мислення валторніста.
Метою творчого проєкту є виявлення та обґрунтування значення виконавської техніки валторніста як компонента створення інтерпретаційної концепції у процесі виконання творів різних стильових епох. Реалізація поставленої мети передбачає комплексний аналіз інтерпретації як художнього процесу, що поєднує аналітичне осмислення музичного тексту, техніко-виконавські засоби та індивідуальне образне бачення виконавця.
У першому розділі творчого проєкту розглядаються теоретичні основи виконавської інтерпретації та техніки гри на валторні. Зокрема, розкривається сутність і структура виконавської інтерпретації, її художні параметри та функціонування в сучасному музикознавчому дискурсі. Окрема увага приділяється виконавській техніці валторніста як складній психофізіологічній системі, що визначає якість звуковидобування, інтонаційну стабільність, темброву організацію та межі інтерпретаційної свободи.
Другий розділ присвячено аналізу інтерпретаційних засад виконання творів для валторни в різні історичні періоди. На матеріалі Концерту для валторни № 4 Es-dur (II–III частини) В. А. Моцарта та Сонати для валторни F-dur, op. 17 (І частина) Л. Бетховена окреслюються характерні риси інтерпретації музики доби класицизму, зумовлені принципами ясності, стильової врівноваженості та кантиленного звуковедення. У межах дослідження музики ХХ століття проаналізовано виконавсько-інтерпретаційні принципи на прикладі «Мелодії» Б. Лятошинського та «Moon River» Г. Манчіні, що демонструють розширення темброво-виражальних можливостей валторни та зростання ролі індивідуального художнього мислення виконавця.
Отримані результати можуть бути використані у виконавській та педагогічній практиці, а також у подальших наукових дослідженнях, присвячених проблемам інтерпретації та техніки гри на духових інструментах.
Опис
Ключові слова
інтерпретація, виконавська техніка, духові мідні інструменти, валторна, класицизм, музика ХХ століття, валторнове виконавство, виконавський апарат валторніста