Герой України Євгенія Мірошниченко: харківський родовід співачки

Abstract

Стаття присвячена пам’яті Євгенії Мірошниченко, багатогранний співо- чий талант якої став взірцем численній когорті її рідних з Харківщини, колег і студентів мистецьких закладів України, друзів, прихильників її унікального голосу як мистецького феномену на концертах в містах як Європи, так і світу. З використанням біографічного, аналітичного, музикознавчого, джерело- знавчого методів, інтерв’ювання Євгенії Семенівни та її сестри Зої Семе- нівни Мірошниченко-Хужко розглянуто періоди дитинства та юності зірки українського вокального мистецтва, з’ясовано набуті від батьків гене- тичні особливості голосу, слуху, пам’яті та представлено історично- соціальні чинники, що вплинули на творче становлення співачки. Ствер- джено генетично успадковане від батьків музичне обдарування усіх трьох донечок, змалечку зачарованих українською народною піснею. Крім використання матеріалів з архівних, історичних джерел, публікацій науковців, вміщено спогади колег-співаків, педагогів, друзів, рідних співачки. Маю за честь писати про славетну Є. С. Мірошниченко на основі власної чвертьстолітньої комунікації з нею в стінах Київської державної консерва- торії ім. П. І. Чайковського в студентські 1985–1990 рр. навчання в її класі вокалу, далі – роботі в закладі й до останніх днів життя мисткині. Охарактеризовано праці мистецтвознавців щодо важливості творчого портрету співачки в контексті розвитку національної музичної спадщини України. Процитовано думки критиків про незрівнянний вокальний та артистичний талант Є. Мірошниченко як оперної співачки, її особливої краси тембр і величезний діапазон голосу з неперевершеними верхніми нотами та вміння перевтілюватися в сценічні образи героїв. Охарактеризовано в історичному контексті з використанням маловідо- мих фактів харківський період життя мисткині, наявність родинно- мистецької генетики у творчому зростанні виконавиці.