ІНТОНАЦІЯ ЯК ОДИН ІЗ НАЙВАЖЛИВІШИХ ЗАСОБІВ АКТОРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Abstract

У статті досліджується інтонація як провідний чинник формування сценічної виразності та художньо-емоційного образу в драматичній моновиставі, де актор поєднує вербальні, невербальні та просторові засоби. Особлива увага приділяється специфіці моновистави, де інтонація стає центральним інструментом передачі сенсу, емоцій і підтексту, взаємодіючи з мізансценуванням, пластикою та ритмом тексту. Розглядаються різні підходи до розуміння інтонації: як мелодики голосу, так і комплексного феномену, що включає різні аспекти. У статті охарактеризовано роль інтонаційних компонентів у створенні сценічного монологу, де параметри мотиву, інтенції, тексту, дискурсу та психологічного впливу на глядача формують багатошарову структуру образу. Висвітлюються голосові характеристики мовного стилю актора, включно зі звуковисотними, темпо-ритмічними та тембрально-акустичними особливостями. Висвітлюється значення логосфери як культурно-духовного простору слова, де взаємодіють мовчання, пауза та слово, створюючи неповторну сценічну виразність. Проаналізовано, як актор за допомогою інтонаційно-методичних, емоційно-експресивних і тембрових засобів формує цілісну художню композицію, що забезпечує вплив на емоції та сприйняття глядача. Узагальнено актуальні тенденції сценічної мови, які характеризуються високою темпо-ритмічною та емоційною рухомістю, комбінацією вербальної і фізичної дії, використанням ритмізованої прози і т. д. Досліджуються також методичні та технічні аспекти роботи актора: формування голосової партитури вистави, варіативність тембру та мелодики для різних персонажів, підбір діалектів і ритміко-мелодичних структур, а також забезпечення максимальної емоційної насиченості і психологічної достовірності монологу. Підкреслено, що опанування інтонаційною палітрою відкриває можливості глибокого та багатогранного розкриття художнього образу та забезпечує органічну взаємодію між актором і глядачем. У статті надано комплексний огляд характеристик сценічного мовлення актора моновистави, підсумовано підходи до інтонаційної та голосової роботи і визначено їхнє значення для створення цілісного художнього образу в сучасному театрі.