САМОПОВАГА ЯК ОСНОВА КУЛЬТУРИ САМОВИРАЖЕННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Abstract

У статті розкрито суть феномену самоповаги, який кваліфікується як внут- рішня оцінка власної цінності, гідності, впевненості в собі, здатності до високих досягнень. Вона є важливою складовою психологічного благополуччя особис- тості та сприяє успішному функціонуванню на педагогічній ниві. Сформованість самоповаги у майбутніх фахівців дошкільної освіти засвідчується адекватною самооцінкою, високими домаганнями, мотивацією досягнення. Визначено концеп- туальні засади дослідження, уточнено зміст категорій «самоповага», «само- ставлення» та «емоційно-ціннісне ставлення», проаналізовано отримані емпі- ричні дані. Розроблено критерії, показники, компоненти та схарактеризовано рівні сформованості самоповаги у студентської молоді. Критеріями оцінки міри сформованості у майбутніх педагогів здатності цінувати себе, розвиненого почуття самовартісності слугували: адекватність домагань та Я-концепції, самостійна та упевнена поведінка, здатність до саморегуляції поведінки та діяльності, мотивація досягнення. Визначено чотири рівні сформованості само- поваги у студентської молоді – високий, оптимальний, середній та низький. Обгрунтовано психолого-педагогічні умови ефективного розвитку самоповаги у студентів, до яких віднесено: підтримка й заохочення педагогами ЗВО проявів їхньої самостійності, впевненості у собі та власної гідності; вправляння майбут- ніх фахівців дошкільної освіти в уміннях формулювати, аргументувати та відстоювати самооцінку, проявляти педагогічну рефлексію; створення ситуацій успіху, надання можливості сором’язливим і невпевненим у собі студентам досягати поставленої мети; сприяння оволодінню майбутніми педагогами пси- хотехнологіями попередження професійних деструкцій та деформацій осо- бистості.