Творчість Валентина Костенка як вияв духовної парадигми української культури

Abstract

Розглянуто творчість В. Костенка як важливу і невід’ємну складову україн ського музично-історичного процесу першої половини ХХ століття із залученням архівних джерел. Визначено типологічне й унікальне в його по статі. З’ясовано, що універсалізм його мистецького пошуку ґрунтується на українській романтично-бароковій моделі світоусвідомлення. Охарактери зовано тип індивідуально-стильового мислення митця як екзистенційно- кордоцентричний. Виявлено унікальність творчого служіння митця, яке полягало в усвідомленні життя як етичного діяння. Наголошено на бага товекторності ціннісно-смислових вимірів – композитора, музичного кри тика, філософа, громадського діяча, педагога. Розкрито особливості процесу індивідуально-стильової самореалізації, еволюції жанрово-інтона ційного змісту музики, проблематики музично-критичних та філософських праць митця. Визначено особливості філософської концепції митця як синте зу української міфологічної традиції, біблійної етики, європейського пози тивізму, наукового космізму. Акцентовано, що саме етичний погляд на життя визначив «ідейне поле» композиторського пошуку В. Костенка, принципові позиції у музично-критичній та музично-громадській діяльності. Зазначено, що динаміка індивідуально-стильових пошуків композитора відображає процес драматизації образно-інтонаційного мислення компози тора від своєрідного «вітаїзму» 1920-х років з орієнтацією на обрядовий фольклор та думні музичні джерела до усвідомлення трагічної сутності буття у творчості кінця 1930–1940-х років та етико-філософського уза гальнення ідеї життя у творах кінця 1940-1950х років. Наголошено на новаторстві В. Костенка в галузі музичної історичної драми і акцентуванні уваги на психологічній драмі героїв («Кармелюк», «Сава Чалий») в руслі проблеми «історія і герой». Акцентовано, що в умовах тоталітарної ідео логії В. Костенко обстоює у своїй критичній діяльності історичні принципи дослідження національного музично-стилетворчого процесу як поетапного розкриття національно-індивідуального у всесвітньо-універсальному, актуалізує історико-контекстне вивчення нових стильових процесів в українському музичному мистецтві, запроваджує науково-методологічні підходи у дослідження музично-творчих біографій.