Наратив і діалог

Abstract

Сучасний розвиток психологічної науки і практики сприяє появі все більш різноманітних і різнобічних досліджень особистості. Різні підходи до розуміння сутності людини, її внутрішнього світу, спричиняють до виникнення нових напрямків і методів психологічних досліджень, консультативних та психотерапевтичних течій. Однією з тенденцій сучасної психологічної науки є все більша інтеграція теоретичних знань, прикладних досліджень та підходів до практичної роботи з особистістю. Яскравим прикладом даного поєднання є один із напрямів сучасної психологічної науки наративна психологія. Даний напрямок набув розповсюдження у другій половині XX століття. Наративна психологія вивчає „оповідальну природу людської поведінки, тобто характер взаємодії людини з власним досвідом через оповідання про нього” [Проблеми психологічної герменевтики, 2004, с.85]. Основним положенням наративної психології є теза про те, що особистість не лише розуміє себе за допомогою мови, а й конструює себе у мовленні. Відповідно особистість здатна створювати, конструювати свій внутрішній світ і оточуючу реальність, свої стосунки з оточуючими та життєві події. Засобом і формою даного конструювання є мова та мовні форми. Однією з таких мовних форм є наратив.